Як пластуни Львів українізували

До дня української мови та писемності. Конспект з джерела: Наталя Хобзей, Оксана Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дидик-Меуш. Лексикон львівський; поважно і на жарт. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009 (Серія “Діалектологічна скриня”). – 672 с.

[…] Процес викристалізування літературної мови в Галичині кінця XIX – початку XX століть був важким і болючими. Адже те, як люди говорили, а навіть і те, як писали, неминуче впливало на культурні й політичні уподобання, зрештою, і на долі. Важливими чинниками утвердження української мови в місті стало також створення українських інституцій, зокрема й Наукового товариства імені Шевченка, Пласту, Української академічної гімназії, Сокола-Батька, Просвіти та багатьох-багатьох інших. Важливою складовою розвитку й унормування мовлення став розквіт української преси та книговидання.

[…] За утвердження в місті української мови боролися не тільки науковці та інтелігенція; активною в цих починаннях була й молодь, яка намагалася у всіх публічних місцях говорити виключно українською мовою. Про такі невеликі епізоди-події також читаємо у спогадах: “Якось вибралися пластуни 7-го пластового юнацького куреня ім. кн. Лева в Карпати на прогульку. їхали поїздом зі Львова до Сколя, і в поїзді зустріли о. Костельника. Були якісь непорозуміння з кондуктором, який не хотів розуміти української мови. На допомогу прийшов нам о. Костельник, який німецькою мовою зганив кондуктора, а коли закінчив свою бесіду, якої слухали всі подорожні в вагоні, додав по-польськи: “Ну, а тераз пан зрозумял?” Кондуктор знітився і мовчки вийшов з вагону”.

[…] Надзвичайно важкі обставини склалися в цей час для легальних українських установ, зокрема освітніх закладів, які перебували під загрозою закриття. “Тому, по-моєму, для історй Української Академічної Гімназії чи не найважливішим від подання фактів і дат, – писав Володимир Янів, – стає змалювання тла, зрозуміння доби чи настрою, що з неї виростав. Що лиш тоді можна зрозуміти справжнє значення школи, яка навіть у найтемніший час своєї історії і під найбільшим зовнішнім тиском ніколи не перестала бути УКРАЇНСЬКОЮ, і почесно склала свій іспит зрілости перед спільнотою і майбутнім”.

[…] Визначну роль у формуванні свідомості української молоді, і не тільки гімназійної, у ті нелегкі часи боротьби за українську ідентичність, а отже, й за українську мову, відігравали Пласт та Юнацтво ОУН. Відлік часу від Листопадового зриву і тієї боротьби, яка розгорнулась після нього, змусив багатьох зробити крок до вибору. Євген Загачевський у “Львівській братії” писав:

“Я гордий з того, що ми, ці напівзденаціоналізовані, ці погорджувані нашим селом львівські “батярчуки” зуміли знайти правильний шлях. Що ми зуміли вийти з сліпого завулка національної несвідомости. Це неважно, що дехто з нас призабув навіть свою батьківську мову”.

Ця щоденна непомітна праця за утвердження ідеалів “червоної калини”, яку не на показ виконували тисячі молодих людей, яким у середньому за віком, мабуть, не було і двадцяти п’яти років, ще й сьогодні залишається невідомою й неоціненою. Але її результати стали яскраво помітними і під час політичних процесів, і під час окупаційних режимів. Українська мова ставала одним із засобів політичної боротьби, зокрема в публічних відмовах підсудних виступати нерідною мовою.

[…] “Батяр” як явище відомий далеко поза межами Львова, зрештою й саме слово вважають запозиченням з угорської, однак, мабуть, тільки у Львові його опоетизовано як шляхетного романтика-злодія. Про кримінальну суть батяра в полистопадовому [тобто після українсько-польських боїв за Львів у листопаді 1918 р., коли до підходу основних військових частин з глибинних польських етнічних земель фактично основну ударну силу львівських поляків становили гімназисти та студенти і кримінальні злочинці, т.зв. батяри – Joanerges] Львові воліли не згадувати, а навіть якщо і згадувати, то надавати спогадам пригодницько-загадкового звучання, знову ж таки опоетизовуючи його вчинки у дні збройної боротьби. Звісно ж, про події листопадових днів є різні спогади, які відображають погляди по обидва боки барикад. проте наведу тут лише уривки інтерв’ю з Миколою Колессою про 1918 рік у Львові:

“Вічно чуємо одне у справі поховань тих польських “орльонт” на Личакові: що українська сторона до того перевороту, який стався і листопада, дуже готувалася. Річ полягає в тому, що якраз навпаки – поляки готувалися. Вони це розробили надзвичайно рафіновано. Я, правда, був тоді ще хлопцем – мав лише 15 років, але як пластун добре орієнтувався в політичній ситуації і прийшов до переконання, що це велика брехня. Сам був свідком того, що ці два місяці, починаючи від і вересня, польська сторона дуже готувалася. У який спосіб? Вони, польські шовіністи, намагалися підкорити вуличну чернь. Почали спроваджувати на вулиці задарма різні патріотичні спектаклі, відбувалася маса спорадичних віч на вулицях, наприклад, ставав якийсь чоловік і зачинав говорити, навколо нього збиралася менша купка, потім щораз більша – творилася маса людей, які були однодумцями в тому, що Львів – то є польська земля. Так що приготування йшло не тільки по лінії військових, т.зв. “стшельцув” у Львові не було багато, але всі напоготові, як і різні організації (скаути тощо), – щоби виступити збройно… Власне тому, що поляки для своєї перемоги заангажували масу отої вуличної черні, польської – безідейної зовсім, після зайняття Львова поляками в місті почалися погроми. Ота безідейна і корислива молодь кинулася на магазини, підпалила синагогу, що колись була на Старому Ринку… [йдеться про львівський погром 1918 року, коли натовп люмпенів-поляків та окремі польські військовослужбовці почали вбивати місцевих євреїв, грабуючи та знищуючи їхнє майно, прикриваючись твердженням, що євреї допомагали українцям в боях з поляками – Joanerges]”.

Від листопада 1918 року батяр почав ошляхетнюватися, набрав зіркового пилу на радіо та в кіно, товариської “оглади”, вступив до шкіл та гімназій, став героєм повістей не тільки польських, а й українських авторів, і звичайно ж, найкращим, веселим “віцовним кумплем” хлопців з інтелігентних родин з обох боків барикад. […]

Бонус: Пласт і пластуни у зразках в лексиконі львівської говірки з указаної книги

розв’язати розпустити, ліквідувати (ст): Був пластуном куреня “Лісових чортів”, а коли польський уряд розв’язав Пласт, вписався до руханкового товариства “Сокіл-Батько” і брав у його діяльності живу участь (Загачевський)

Сагара район на околиці Львова біля Брюхович (ст): Пласт ще довгий час приваблював своїм особливим стилем активности з таборами в горах, з мандрівками по верхів’ях, з багатолюдними “святами весни” серед природи, наприклад, під Львовом на Сагарі біля Брюхович (Монцібович)

хосен користь, вигода (ст); Пластун є ощадний – не тратить без потреби й хісна нї гроша, нї часу, нї енерґії, а то збуває, заховує на таку хвилю, коли буде потрібно (Тисовський)

чемний ввічливий (ст): Пластун є чемний супроти кождого чоловіка, головно супроти старших віком чи урядом і супроти жінок (Тисовський)

Матеріал підготував жж-юзер joanerges

*

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This