У виданні відображено історію становлення українського скавтинґу, що найповніше зреалізував себе у формі Пласту – Національної скавтської організації України.

В ньому читач має змогу ознайомитися з витоками та розвитком світового скавтського руху, заснуванням скавтських організацій у Наддніпрянщині і Галичині, а також історією розвитку української скавтської організації Пласт в інших частинах України – на Волині і Поліссі, Буковині та Закарпатті, отримати інформацію про те, як пластова традиція зберігалася на еміґрації у міжвоєнний та післявоєнний періоди історії, із процесом відродження, становлення і сучасного розвитку Пласту в Українській державі.

Книжка розрахована на пластунів, представників інших скавтських організацій, студентів і викладачів вищих навчальних закладів України, широке коло читачів.

Вступ

Українському Пластові – 100 років! Сам факт існування в структурі українського суспільства громадської організації з такою тривалою історією вже викликає закономірний інтерес. Адже ці сто років увібрали в себе життя українського народу і подають своєрідний зріз його історії у складному ХХ сторіччі крізь призму діяльності такої організації. Окрім того, цей інтерес посилюється ще й тим, що Пласт є організацією дітей та молоді і здійснює свою діяльність на основі визнаної у всьому світі скавтської методики самовиховання.

Ці сто років наповнено безцінним досвідом вживлення світового скавтського набутку на український національний ґрунт. Одночасно вони є досвідом шліфування власної і неповторної системи плекання української національної еліти. Він як ніколи вкрай потрібний нашому суспільству саме нині – в умовах формування основ Української національної держави і в умовах, коли в державній освітній системі зяють глибокі прогалини виховного впливу на молоде покоління поза рамками навчального процесу.

Презентація книги в Івано-Франківську

Презентація книги в Івано-Франківську

Сто років Пласту – це сто років виховання десятків тисяч української молоді на високих ідеалах служіння Богові і Україні та перевірки такого служіння прикладом багатьох поколінь його вихованців. Без жодного перебільшення можна стверджувати, що Пласт виховав весь провід українського національно-визвольного руху ХХ сторіччя. Його логічним завершенням стало відновлення в 1991 році Української держави. Цілком закономірним є сподівання, що й на етапі українського державотворення Пласт з не меншим успіхом виконає своє місійне призначення творити еліту українського суспільства і провід національної держави. Автор дозволить собі висловити переконання, що майбутнє Української держави – в руках українського Пласту.

І понад те, навіть у свій столітній ювілей Пласт залишається невідомим широкій українській спільноті. Романтикою пластування зачаровані його вихованці і ним захоплюються їхні батьки. Чар таборувань, мандрівок і випробувань живе у пам’яті і свідомості сотень тисяч тих, хто пройшов крізь його ряди. З доброю заздрістю дивляться на пластову виховну систему набагато менш чисельні та менш закорінені в історію інші скавтські групи України. Пластом цікавляться науковці-історики і його методику досліджують науковці-освітяни. Але для українського загалу Пласт відомий як явище без життєпису. Про нього знають так само, як знають про НЛО, не розуміючи його походження і сутності.

Власне метою цієї праці і є ознайомлення української спільноти з історією Пласту – починаючи від скавтських першоджерел і до сьогоднішнього дня. Для її досягнення в нарисі подано витоки скавтського руху, його поширення у світовому масштабі та всі етапи історії українського Пласту: заснування і розвиток у різних частинах України – в Галичині, Буковині, Наддніпрянщині, на Волині, Поліссі і Закарпатті; збереження української скавтської традиції на еміґрації; її повернення в Україну в умовах розпаду Совєтської імперії, становлення і розвиток Пласту в незалежній Українській державі.

Для реалізації поставленої мети автор свідомо обрав легкий і сприйнятливий для пересічного читача публіцистичний стиль та уникав перевантаження тексту науковим апаратом. У той же час працю підготовлено на науковій основі, з дотриманням принципів історизму та об’єктивності і з застосуванням проблемно-хронологічного способу викладу матеріалу. В кінці кожного розділу читач має змогу ознайомитися з переліком використаних та рекомендованих джерел і на основі їх опрацювання поглибити свої знання з історії того чи того періоду Пласту в тому чи тому реґіоні України.

У період української незалежності історіографія Пласту хоч і поволі, але невпинно поповнюється чимраз новими дослідженнями. Не ставлячи за мету подати її повний аналіз, тим не менше вважаємо за доцільне акцентувати увагу читачів на деяких головних працях. Найвагомішими з них залишаються книжка начального пластуна С. Левицького «Український Пластовий Улад в роках 1911–1945 у спогадах автора» (Мюнхен, 1967) та працяприкарпатського вченого, доктора історичних наук Б. Савчука «Український Пласт. 1911–1939», видана в 1996 р. Вказані хронологічні рамки обмежують можливості читача ознайомитися з повною історією Пласту. Значною мірою її доповнюють інші дослідження, що мають проблемно-локалізований характер.

пл.сен. Василь Іваночоко, ЦМ під час презентація книги в Івано-Франківську

пл.сен. Василь Іваночоко, ЦМ під час презентація книги в Івано-Франківську

Декілька сучасних праць допомагає ознайомитися з реґіональним розрізом історії Пласту. Так, у 2007 році вийшла друком книжечка В. Окаринського «Пластовий рух на Тернопільщині (від початків до сьогодення)», а 2008-го з’явилося дисертаційне дослідження Ю. Візітів «Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період». Поряд з останнім виданням з’явилося ще декілька статей дослідниці, а також О. Дарованця і В. Боровського про окремих пластових діячів. Разом вони дають досить повне уявлення про історію Пласту на Волині і Поліссі. Через рік, у 2009 р., завдяки івано-франківським пластунам А. Чемеринському та В. Іваночку вийшов збірник «Пласт у Станиславові та Івано-Франківську». Його цінність посилюється тим, що поряд з історичною частиною він охоплює і сьогодення Пласту в м. Івано-Франківську. Якщо до названих праць додати збірничок матеріалів до історії Пласту на Станиславівщині «Пусти ж мене, мати, до табору…», виданий у 2004 р. за редакції А. Чемеринського, та наукову статтю В. Окаринського «Український скаутський рух у Центральній та Південно-Східній Україні», то на цьому перелік сучасних досліджень історії Пласту в розрізі окремих українських земель, на жаль, вичерпується.

Поки що незамінним для ознайомлення з історією Пласту на Закарпатті залишається «Пластовий альманах з нагоди п’ятдесятиріччя Українського Пласту на Закарпатті», укладений С. Папом-Пугачем ще 1941 р., а виданий у Римі 1976-го. З новіших досліджень його хіба лиш доповнюють зазначені в бібліографії цього нарису статті М. Бажанського, І. Гоменюка та А. Ребрика. Найповніше уявлення про буковинський Пласт дає коротка розвідка «Пласт на Буковині», поміщена у збірнику «Буковина: її минуле і сучасне», що вийшов за редакції Д. Квітковського, Т. Бриндзана та А. Жуковського також у далекому 1956 р. А тому поле для наукових досліджень історії Пласту в розрізі окремих земель України залишається надзвичайно широким, а ґрунт – плідним.

Декілька фундаментальних видань присвячено ролі Пласту і пластунів в українських національно-визвольних змаганнях ХХ сторіччя. Так, у 2003 р. з’явилася колективна праця Т. Гривула, В. Мороза та В. Окаринського «Матеріали до пластового мартиролога». Значно глибше вказану тему опрацьовано в дещо пізнішому науковому дослідженні кандидата історичних наук з Тернопілля В. Окаринського «Пласт в українському національно-визвольному русі (1911–1939 рр.)». До цього переліку слід також додати збірник за редакції А. Сови «Роман Шухевич – пластун. Юнацькі та молоді роки Головного Командира Української Повстанської Армії» і глибокий історико-біографічний аналіз Ю. Юзича «Пластовий характер Степана Бандери». Якщо абстраґуватися від загальнотематичних досліджень цієї проблеми, в яких роль Пласту відображається лишень дотично і як виховне тло для змалювання постатей видатних особистостей національно-визвольного руху, то на цьому короткому переліку можна ставити крапку. Його хіба ще доповнює ряд статей В. Ерденберґа, М. Заклинського, Б. Костюка, В. Мороза, В. Окаринського, Д. Пеленського, П. Содоля, А. Сови та деяких інших авторів. До цього ж переліку автор відносить і свою статтю про роль Пласту в житті С. Бандери та ОУН, яку він очолював.

Цінними для пізнання історії Пласту і такими, що мають широкі хронологічні рамки – аж до сучасності, є ювілейні видання пластових куренів старших пластунів і сеньйорів. Це «Лісові Чорти: їх життя і буття» (1983), яке охоплює період до 1945 року, збірник Загону «Червона Калина» з однойменною назвою, що вийшов друком у 2000 році та «20 котячих років» куреня «Целібат Мурлики» (2011 р.). Натомість до вузькотематичних, але не менш цінних, належить дослідження івано-франківського науковця Я. Луцького «З історії туристично-краєзнавчої роботи в Пласті», що вийшло друком 1998 р.

Спеціальної уваги заслуговує унікальна праця з історії пластового новацтва Теодосія Самотулки «Новацьким шляхом», що вийшла 2008 р. Завдяки їй Улад новацтва фактично єдиний з усіх пластових уладів отримав власну описану історію, що охоплює весь період його існування від початків і до сьогодення.

Відсутні, на жаль, сучасні фундаментальні дослідження з історії Пласту в еміґраційний період його існування. Пластовий світ уже десятками років повниться чутками про те, що таке от-от мало б вийти у світ, видане науковими силами самої української еміґрації. Тільки ж те «от-от» уже триває всі роки української незалежності. Серед небагатьох досліджень на цю тему можна хіба відзначити розвідку про Пласт С. Наріжного, поміщену в збірнику «Українська еміграція. Культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами», ґрунтовну статтю О. Бойчука «Пласт в Німеччині і Австрії в рр. 1945–1951» та оглядову статтю О. Реги «Міжнародні зв’язки Пласту у міжвоєнний період». Частково цю прогалину компенсують ювілейні видання, оформлені у вигляді фотоальбомів, з нагоди 50-ліття Пласту в США, Великій Британії, Арґентині, а також аналогічні проекти окремих станиць (наприклад, Монреаля, Канада). Цікавим для дослідників є збірник «Молодіжні організації русинів-українців на Словаччині: 1928–2008» (Кошице, 2008), майже цілком присвячений історії Пласту в цій країні.

Навіть цей поверховий історіо-графічний огляд буде ще менш досконалий, якщо не згадати деякі зарубіжні дослідження історії скавтського руху, предметом яких частково виступає і український Пласт. До таких перш за все слід віднести працю голландського автора П. Кроненберґа про виживання і відродження скавтинґу в країнах Центральної та Східної Європи (Kroonenberg, Piet J.The Undaunted – The Survival and Revival of Scouting in Central and Eastern Europe). Окремий розділ у цій праці присвячено й українському Пластові. Закономірно, що й дослідники історії російського та польського скавтинґу не могли оминути теми поширення скавтського руху на теренах Наддніпрянщини, що входила до складу Російської імперії і де була присутня велика польська етнічна меншина. Зокрема, в цьому нарисі використано працю Ю. Кудряшова «Российское скаутское движение» та статтю Р. Стефаняка «Польське гарцерство в Російській імперії» (Stefaniak R. Harcerstwo polskie w panstwie rosyjskim).

І насамкінець слід відзначити, що якщо не враховувати дописів мемуарного характеру, то зовсім відсутні дослідження з історії відродження, становлення і розвитку Пласту в Україні. Зрештою, це й закономірно. Бо ж історія – це не що інше, як погляд через призму часу. Чи достатньо 20-ти років існування відродженого в Україні Пласту, щоб ця призма була непомильна? Нехай запитання залишиться без відповіді. Хіба що з невеликою поправкою на усвідомлення того, що історія – це не тільки те, що ми читаємо в підручниках, але й те, що своїми діями повсякденно творимо й зберігаємо для дослідників-нащадків. Новизною пропонованого нарису є намагання зафіксувати основні віхи новітньої історії Пласту.

Якщо підсумувати цей короткий і поверховий історіографічний огляд, то вимальовується не зовсім приваблива картина. Очевидно, що впертий читач-дослідник, доклавши значних зусиль, таки зумів би самостійно зібрати весь масив потрібного матеріалу – нечисленні фундаментальні наукові дослідження, наукові статті, спогади, поточну інформацію тощо, щоб мати уявлення про те, якою є столітня історія Пласту. Але пересічний український громадянин, який виявить інтерес до української скавтської організації Пласт, не зможе аж так легко і просто ознайомитися з його історією та методикою виховної діяльності.

Саме цей факт і спонукав автора підготувати до друку короткий нарис історії Пласту, який уперше побачив світ у 1999 р. і символічно був присвячений 10-літтю його відродження в Україні. Видання не претендувало на роль глибокого і самостійного історичного чи історико-педагогічного дослідження, а радше було спробою систематизації того, що містилося в найрізноманітніших виданнях, часто не доступних для пересічного читача. Головне його призначення – широка популяризація історії Пласту серед української спільноти.

Однак з того часу пройшло понад 10 років, а справа цієї популяризації так і не просунулася з зафіксованого тим виданням рівня. Тож за настирливим наполяганням пластових друзів авторові довелося знову сідати за клавіатуру комп’ютера й доопрацювати первісний варіант нарису. Адже минув значний відтинок часу, з’явилися нові дослідження й доступними стали нові джерела, і їх слід було б врахувати у другому виданні праці. Зрештою, і огляд новітніх сторінок життя Пласту в Україні також доречно було б довести до нинішнього ювілейного року.

Змушений визнати, цей процес давався нелегко. Найголовніша проблема – катастрофічний брак часу з огляду на теперішню зайнятість автора виконанням своїх безпосередніх професійних обов’язків. Для порівняння: якщо на підготовку першого видання «Пласту: нарису витоків, історії, сьогодення» свого часу було затрачено всього два тижні, то на його вдосконалення і підготовку до перевидання пішло понад півроку! Працювати доводилося у вечірні години та у вихідні і святкові дні. Звичайно ж, цей час довелося забирати в сім’ї. І якби не ангельська терпеливість дружини Галини, то остаточна доля видання залишилася б за пеленою невідомості. Очевидно, що за це їй я висловлюю вдячність усією теплотою свого серця.

Олександр Сич та Василь Іваночко під час презентація книги в Івано-Франківську

Олександр Сич та Василь Іваночко під час презентація книги в Івано-Франківську

Нарис далеко не мав би досягнутого стану завершеності і насиченості джерельним та фактичним історичним матеріалом, якби не титанічна допоміжна праця ст. пл. Юрка Юзича. Саме він спонукав мене до підготовки перевидання цього нарису й неодноразовими нагадуваннями таки змусив узятися за роботу. Я погодився за умови, що Юрко допомагатиме в підборі додаткової джерельної бази, і він свого пластового слова дотримав навіть більше, аніж повною мірою. Зважаючи на те, що Юрко має довголітній досвід праці в керівних пластових органах – Крайовій пластовій старшині та Крайовій пластовій раді, надзвичайно цінними були його консультації, доповнення тексту.

Високих слів вдячності заслуговує і мій давній соратник, помічник та приятель ст. пл. Ігор Шевчук – Сіроманець. У підготовці цієї праці він неодмінно відгукувався на прохання допомогти і завжди був поруч за найменшої потреби.

Звичайно ж, автор далекий від того, аби вважати, що запропонований читачеві текст досконалий. Навіть радше навпаки – він усвідомлює його недосконалість і відповідальність за всі хиби й недоречності бере винятково на себе та наперед просить вибачення в читача, якщо вони зіпсують йому настрій чи час, який він витратив на прочитання, виявиться змарнованим. Залишається сподіватися, що спільними зусиллями ми досягнемо високого рівня довершеності. Й мова вже не так про текст, як про український і пластовий спосіб життя…

Джерело:

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.