Мої перші кроки на чужині

Автор: Прижмурене Око

По програній нами війни з московськими большевиками в 1920 році, довелося Урядові Української Народної Республики, урядовцям і свідомішим громадянам, а також війську, перейти через ріку Сян. На жаль не могли ми зупинитися на українській землі в Галичині, а примусово їхали в Польщу.

Мене призначили комендантом поїзду у якому їхав голова Ради Міністрів Андрій Лівицький, пізніше презедент УНР в екзілі, кількох міністрів, урядовці різних міністерств, а між ними деякі артисти театру М. Садовського, як Леся Кривицька, тоді урядничка Міністерства Внутрішніх Справ.

З приїздом до Тарнова в Польщі мої обовязки коменданта поїзду були покінчені. Приділено мене до Міністерства освіти й я спочатку їздив з рефератами до таборів інтернованих наших вояків: в Каліш, Олександрово, Ланцут, Вадовиці та інші місця, де було розміщене українське вояцтво. Коли у Тарнові створилася при Міністерстві Освіти гімназія, я почав там учителювати.

Гімназія була не велика чисельністю, переважно діти міністрів та службовиків. Я викладав природознавство.

З учнів я зорганізував гурток пластунів і крім загальної програми стали ми видавати журнал під назвою: “Життя в Природі”. Мало кому відомо, що в роках 1920-21 вийшло 5 чисел цього журналу. Перше число вийшло 9 червня 1920 року, друге в березні 1921, 3-4 в серпні, а останнє 5-те в жовтні того ж року.

Журналик був дуже непоказний. Перші два числа були видані на пишучій машинці, останні на шапірографі.
Журналик роздавався безплатно всім членам юнацького гуртка та декому з поза гуртка.

Крім мене, переважно дописували члени гуртка на довільні теми, хто хотів цей писав вірші, були вони дуже скромні але власної творчости.

У другому числі був уміщений касовий звіт. У мене схоронилися ті числа. Між іншим по стороні приходів була поважна квота 2459 польських марок, а між жертводавцями був міністер Освіти проф. Іван Огієнко, теперішний митрополит Канади. Там же подано видаток 684 пол.марок на покриття поїздки на прогульку до місцевости Чорне.

Між авторами знаходимо призвіща: М. Приходько, В. Сорока, Л. Іваненко, Анатоля і Юрка Огієнко, які тепер вже інженерами, Григоровича і других.

Зміст журналів був переважно природничого змісту, але містилися і віршики. Ось деякі з них:

Ой, сумно
Мені сумно на серці стало
За Рідним Краєм,
Чудовим раєм. І хочу я
Скоріш вернутись
На любу Україну
На Рідну Батьківщину.

М. Іваненко.

Сонечко мені світе
Зітер,віє повіває
Листя в гаю зеленіє
Небо не хмарніє
Вкраїна мила

М. Приходько

Від 3-4 числа журналик став поміщувати ілюстрації. До жертводавців приєдналися крім Міністерства Освіти, Горожанський Комітет у Львові, НТШ у Львові Американська ІМКА в Тарнові і гімназія. Ми почали висилати наш журналик до: Львова, Перемишля а також до Парижу у Франції.

У короткому часі Леся Петлюра, донька Головного Отамана, прислала даток на віщання журналика. До співробітників у 3-4 числі знаходимо Дору і Стефцю Дмоховських з першої кляси Української Гімназії в Перемишлі. Ця Стефця Дмоховська є наша люба Фунця Барановська, яка вже є мамою, а її доня вже одружена, а наша Фунця от-от буде вже бабцею.

Дора Дмоховська прислала віршик: “Могила”.

До співробітників прибули нові: Борис Іваницький, син пізніше ректора Української Академії в Подєбрадах, Галя Корчинська і Г. Архипенко.

В останньому числі пробували пера ще такі члени гуртка: Евген Приходько, А.Огієнко, і др. Учень І кл.гімназії Юрко Сорока написав такий віршик:

Пливе Дніпро широкий,
Пливе в Україні
Ударив грім,блискавця страшна
Хвиля бється в береги.
То сивий дід наш закликає
Того, хто рідної хати, не має.

Минуло повних 46 літ, як повстав цей перший гурток пластової молоді під моїм керуванням і редагуванням журналика “Життя в природі”, а також 45 літ минуло як я покинув Східну Україну, де народився й де вже не маю жадної надії повернутися, маючи повних 70 літ життя.

Недовго я перебув у Тарнові. Тягнуло мене на українські землі до Галичини й того ж 1921 року я взяв клунок на плечі й помакдрував до Перемишля. За старанням др. Стефана Дмоховського і проф. Дмитра Греґолинського Українське Педагогічне Товариство приділило мене управителем гімназії в містечку Лука, коло Самбора, де я був до розвязання її польською владою. Тут поновно повстав гурток пластової молоді і це було продовження моєї праці в Українському Пластовому Уладі, безпереривно по цей час.

Листки Дружнього Зв`язку, ч. 59-60, 1966

Листки Дружнього Зв`язку, ч. 59-60, 1966

Листки Дружнього Зв`язку, ч. 59-60, 1966

Листки Дружнього Зв`язку, ч. 59-60, 1966

Джерело:

  • Листки Дружнього Зв`язку, ч. 59-60, 1966 р.

*

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This