Довганич Омелян, історик, науковець, Прихильник Пласту

31 жовтня 2009 р. відійшов у вічність видатний закарпатець Довганич Омелян Дмитрович (8 травня 1930 – 31 жовтня 2009)

Народився 8 травня 1930 р. в с. Нижнє Селище Хустського району. Український історик і краєзнавець, журналіст і видавець, педагог вищої школи і літературознавець, громадський діяч. З родини селянина-середняка. Кандидат (1970), доктор (1997) історичних наук. Доцент (1978). Член Національної спілки журналістів України (1957), лауреат обласних премій: ім. О. Борканюка (1986), ім. М. Бабидорича (2004), ім. А. Волошина (2005).

Закінчив Хустську середню школу № 2 (1949), відділення журналістики Вищої партійної школи (м. Київ) (1956), аспірантуру при Ужгородському державному (тепер національному) університеті (1966). У 1997 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Проблеми історії Закарпаття напередодні та в роки Другої світової війни (1938-1945 рр.)».

Трудову діяльність розпочав у вересні 1949 р. коректором хустської районної газети (тепер «Вісник Хустщини»). Далі служив строкову службу в лавах радянської армії (1950-1952), працював штатним пропагандистом Хустського райкому партії (1952-1953). Після закінчення ВПШ був затверджений редактором великоберезнянської районної газети «Радянське село», де пропрацював до листопада 1961 р. У 1961-1968 рр. перебував на партійній роботі в Ужгороді, у 1968-1972 рр. – головний редактор республіканського видавництва «Карпати» в Ужгороді. У 1972 р. перейшов на роботу на історичний факультет Ужгородського університету. Працював на кафедрі СРСР та УРСР, а з 1992 р. – на кафедрі нової і новітньої історії та історіографії (до 1995 р.). З січня 1993 р. – керівник штатного науково-редакційного відділу (робочої групи) обласної книги «Реабілітовані історією».

Омелян Довганич

Омелян Довганич

За 45 років творчої дослідницької роботи опублікував з проблем історії Закарпаття періоду Другої світової війни, Карпатської України, возз’єднання Закарпаття з Українською РСР, історії університету, рідного села Нижнє Селище та репресованих громадян області 57 окремих видань.

Серед них:

  • власних монографій: «Роки лихоліття: невідомі сторінки і трагічні долі» (Ужгород, 1995), «Закарпатські добровольці» (Ужгород, 1998), «У сутінках забуття» (Ужгород, 2000), «Коли історія, як незагойна рана…» (Ужгород, 2000), «У тенетах “Смершу”» (Ужгород, 2002), «Трагічний фінал» (Ужгород, 2004); «Шляхами пошуків і знахідок» (Ужгород, 2005), «Возз’єднання Закарпаття з Україною очима сучасника» (Ужгород, 2006), «Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її оборонців та керівних діячів» (Ужгород, 2007), «Університет у нашому житті» (2007), «Так ламалися долі репресованих закарпатців» (2008), «Голгофа жертв політичних репресій» (2009), «До Бузулука через табори ГУЛАГу» (2009);
  • у співавторстві: «Слідами легенди» (Ужгород, 1971; 1972), «Закарпаття в роки війни» (Ужгород, 1990), «У жорнах сталінських репресій» (Ужгород, 1999), «Нижнє Селище: земля і люди» (Ужгород, 2001), «Закарпатські воїни генерала Людвика Свободи» (Ужгород, 1999), «Осередок освіти, науки, культури: Ужгородському університету – 50 років» (Ужгород, 1995), «Повернення до правди» (Ужгород, 2000);
  • колективні праці: «Книга Пам’яті України» (Ужгород, 1995-1998. – Т. І-ІІ), «Нариси історії Закарпаття» (Ужгород, 1995. – Т. ІІ), «Закарпаття під Угорщиною» (Ужгород, 1999), «Вони боронили Карпатську Україну» (Ужгород, 2002), «У вирі війни…» (Ужгород, 2000), «Книга Скорботи України: Закарпатська область» (Ужгород, 2002), «Реабілітовані історією: Закарпатська область» (Ужгород, 2003-2004. – Т. 1-2);
  • упорядковані збірники документів: «Я навіки прийшов у життя» (Ужгород, 1975), «Крізь пекло ГУЛАГів» (Ужгород, 1996), «Дмитро Климпуш – головний командант “Карпатської Січі”» (Ужгород, 1997), «Того дня зійшло сонце возз’єднання: минуле і сучасне» (Ужгород, 1997), «Возз’єднання» (Ужгород, 1999; 2-ге вид. – 2000), «Звершилось. Сталось. Навіки збулось» (Ужгород, 2001), «Навічно в пам’яті історії» (Ужгород, 2004) та ін. Останні вийшли з передмовами, післямовами вченого, його статтями, довідками і примітками.

Літ.: Олашин М. Його покликання – служити народу і знаходити істину // Довганич О. Д. Коли історія, як незагойна рана… – Ужгород, 2000. – С. 42-53; Хланта І. Все життя в наукових пошуках // Довганич О. Д. Роки лихоліття: невідомі сторінки і трагічні долі. – Ужгород, 1995. – С. 3-23; Хланта І. Омелян Довганич: Бібліографічний покажчик. – Ужгород, 1995. – 73 с.; Віднянський С., Олашин М. Довганич Омелян Дмитрович // Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довідник. Вип. 2, част. 1. – Київ; Львів, 2003. – С. 104; Хланта І. Омелян Довганич. Бібліографічний довідник. – Ужгород: Ґражда, 2005; Історикові та журналісту Омеляну Довганичу – 75. – Ужгород: Ґражда, 2006.

М. В. Олашин

Некрологи:

*

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Іван Коршинський: Біля витоків | 100 кроків - […] бувальщинах, листах та публікаціях / Передмова Омеляна Довганича. – Ужгород: Ґражда, 2010. – 416 с.: […]

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Олександр Тисовський

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This