Трапилася ця історія під час літнього юнацького табору на оселі “Новий Сокіл” 2005 року.

Ніщо не віщувало біди. Була чудова сонячна погода. Табір рівномірно відбував програму. Учасники займалися кожен своїм ділом. Хто – на гутірках, хто – на таборових роботах, а хто, як завжди, втілював здобуті теоретичні знання з халявознавства на практиці 🙂

Короткий істориколіричний відступ

Оселя “Новий Сокіл” – це перша пластова оселя у Сполучених Штатах Америки. Верховний Отаман Пласту Северин Левицький – саме він з ініціативною групою пластунів, що проживали в місті Баффало у квітні 1951 р. закупив дику, запущену ферму (біля Норт Колінс за 25 миль від Баффало) — без питної води, без жодних забудувань, без освітлення доріг. Цю оселю назвали «Новий Сокіл». Її посвячення відбулося 18-19 серпня 1951 року, тобто через 25 літ від посвячення оселі «Сокіл» біля Підлютого.

Того року на пластовій оселі “Новий сокіл” відбулися три пластові табори: два новацькі – дівочий і хлоп’ячий окремо і один мішаний юнацький. То були за загальним рахунком 54 табори на 55-му році життя оселі.

Мішаний табір УПЮ носив назву “Помаранчевий шлях”. Коменданткою табору УПЮ була ст. пл. Даня Снігур. Тема табору пов’язана з подіями на Україні 2004 року – так званою Помаранчевою революцією. Метою табору було плекання гурткової співпраці, єдності думок та дій заради досягнення спільної мети, прагнення кожного досягнути своєї перемоги, але ціною миру і компромісу.

Тарас Тютюнник та Євген Лой, день відвідин батьків

Тарас Тютюнник та Євген Лой, день відвідин батьків

*

Ти ж просив снікерси

Так ось, в один із таборових днів (описаних в першому абзаці) друг Тарас на прізвище Тютюнник (здається, що він і справді якийсь далекий родич тих Тютюнників-письменників), такий Бурлака що єй! – виїздив у місто у якихось таборових потребах. Ми з ним на той час вже досить добре подружилися. Тарас має дуже “чьотке” почуття гумору 😉

Тарас Тютюнник і друг Мако - управитель оселі

Тарас Тютюнник і друг Мако – управитель оселі

Так він і каже:

– Їду в місто. Може тобі щось треба?

А я от думаю, та що мені треба? Здається, що нічого. А далі думаю, раз питає, тре щось і відповісти.

– Та купи снікерс, – кажу.

На тому й зосталися. Тарас поїхав. Я вернувся до таборових робіт.

Перед вечерею чи коли там, вже не пам`ятаю, вернувся Тарас. Сидимо біля кухні. Теревенимо про житіє і на всякі інші теми. Тарас дістає з пакету білі кросівки і зі словами “Ти ж снікерси просив” тицяє їх мені. Я в “нєдоумєнії”, а всі решта – заливаються диким сміхом.

Хто там знав, що у тих гамериканців “снікерси” не тільки шоколадні, а ще й кросівки.

Отака ось історія про міжмовні омоніми)

Будьте уважні!

Тарас, Мако і Данило Бутенко, на оселі Новий Сокіл, День батьків

Тарас, Мако і Данило Бутенко, на оселі Новий Сокіл, День батьків

Автор: ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.