Давненько “100 кроків” не публікувало дописи про пластові трафунки. Аж ось – читайте!
пл.сен.пр. Оксана Яблонська, файний курінь Перші Стежі
Кажу правду, чисту правду. Трафунок має назву “САРАФОН” – потім зрозумієте чому.
2008 рік. Новацький табір “38 НОТ”, село Сушиця Саросамбірського району. Вперше таборувала у звичайній сільській хаті – новаків було багацько, як на такі умови – аж 25 !
Я – комендант, сестричка, інструктор і т.п.
Аж ось (після дощів), настав такий момент, коли треба було підняти бойовий дух маленьких таборовиків – у нас завжди на таку скрутну годину передбачений веселий змаг під загадковою назвою ” Зелена п’ята”. Хто не знає – суть гри – у самій грі. Хоч вона трошки і нелогічна, непослідовна, але це така файна штука для проводу – кажучи деяка “халява”, а для менших – забава.
Новаки діляться на команди. Один з дорослих мастить собі якусь одну п’ят зеленкою – а діти мають її знайти. Але: перш, ніж показати п’яту, дорослі дають одне завдання – і група має його виконати. Завдання мають бути смішні. Наприклад, переодягнути весь одяг навиворіт, або заспівати якусь дитячу пісеньку братчику Більбо, або гавкати, або присідати, або розшифровувати текст – це вже від фантазії виховника залежить.
А той, хто має зелену п’яту, має бути дуже хитрим, щоб гра швидко не закінчилася – тому його завдання мають бути не тільки веселі, але бажано, щоб вони були нереальні – поцілувати усіх хлопців (це для дівчат) – вони це не люблять робити (хоча сьогодні ситуація змінюється). Так от, я придумала собі таку точку: заховала фінішний згорток з кросвордом у собачу буду. І записала на карточці такий текст: “10 кроків від дверей хати повернути НАПРАВО, взяти у хатці П….А (у хатці ПесикА) згорток і розшифрувати його.
Нарешті весела гра почалась! Усі бігали, співали, переодягалися… І ось одна команда вирвалася вперед, виконала усі завдання, в т. ч. й нереальні також і їм ПОКАЗАЛИ заповітну ЗЕЛЕНУ П’ЯТУ! Віват!
А тут вступила в гру моя точка. Я їм повідомила, що вони вже майже переможці – і залишилося тільки розшифрувати ось це. І даю їм карточку. Вони взяли, почали вимірювати кроки, а далі… Я відволіклася – до мене підійшов бунчужний (до речі, легенда наших таборів – бр. Більбо, ЦМ) – він там якусь чергову проблемку вирішував, точно не пригадую яку, але на той час дуже важливу… Гра тим часом тривала. Аж дивлюся, команда чогось до літньої кухні полізла. А-а-а, сховалися мабуть…
І знову забула про них, бо до мене знову хтось підійшов, здається, молоко та сир принесли – усе таке смачне, домашнє. Поки я туди-сюди – час іде… Бачу, що вже інша команда до виховника із зеленою п’ятою добирається… Аж тут до мене підходить капітан команди і так несміливо і якось винувато запитує:
– Сестричко Оксано, підкажіть будь-ласка (а я подумла – ага, зараз!) , що означає слово “САРАФОН”?
– Сарафон? – перепитую я, ніби не дочула, – і мої очі стають великі від здивування, – а до чого ж тут “Сарафон”? – ви маєте розшифрувати кросворд? – І що це ви за слово вигадали? – ідіть і думайте!
– Та ми вже пів години думаємо – і нічого не виходить.
Він з таким розпачем глянув мені у вічі (а вміє ж !), що я, враховуючи і те, що друга команда вже мала також фінішувати, пішла за ним.
Треба вам детальніше описати, де знаходиться літня кухня, бо тепер це є важливо – щоб ви зрозуміли, що сталося.
Якщо відміряти 10 кроків від дверей хати і подивитися праворуч – ти побачиш стару буду собаки. Якщо відміряти ті ж самі 10 кроків від того самого місця і подивитися ліворуч – ти опинишся перед дверима у літню кухню. Тепер трошки стало розуміло? 10 кроків – праворуч – хатка П…А, ліворуч – літня кухня.
Іду за ним, у літню кухню. На столі лежить великий кусень паперу – над ним схилилися “світлі голови” новацтва. Лікті кусають… Дивляться на мене благальними очима – змаг все таки! Перемогти хочуть…
Заглядаю я поверх їхні голівки і… Що я бачу? На столі лежить… фрагмент викройки… якась частина одежини… Великими буквами на ній написано “Сарафон” і ще трохи нижче наступне слово “Перед”.
А вони сидять, з розумним виглядом великих професорів, які вирішують глобальну проблему людства, втомлені від титанічної інтелектуальної праці , і кажуть:
– Ми змогли розшифрувати тільки одне слово “ПЕРЕД”, а далі ось це слово нам невідоме, не можемо.
Я була збита з пантелику. Пів години! Розшифровують невідомо що, невідомо де взяли цю викройку! Чому?!
Тепер я включаю усі свої детективні таланти і починаю розслідування: де, що , коли і як…
– Коли ми отримали карточку, то прочитали її, відміряли 10 кроків і …
– Як ви розшифрували хатка П…А? – запитую я
– Ми розшифрували це так: хатка Пана Андрія…
– Як?? А чому ж хатка Пана Андрія?
І тут “коронна” фраза новака:
– Бо літня кухня – це хатка пана Андрія, чи не так?
І тут я просто зайшлася сміхом – до мене нарешті дійшло! Вони повернули не праворуч, як було написано, а ліворуч! Чому вони прописали там нашого таборового господарника, пана Андрія, – також зрозуміло, адже він постійно перебував у літній кухні, допомагаючи кухарці – розпалював піч, підтримував багаття, приносив продукти, виносив сміття і т.п.
Та це ще не все. Розповідають далі:
– А потім ми почали шукати згорток, щоб розшифрувати завдання – і знайшли тут, за шафою оцей кусень паперу і на ньому ось це незнайоме нам слово: “САРАФОН”.
– Діти, – цей “сарафон”, це російське слово “сарафан” – воно справді вам невідоме, та ще й записане невірно…
Коли ми насміялися з проводом, я міркувала, може це я невірно написала завдання?
А потім подумала: мабуть це неуважність новаків – треба ж знати, де праворуч, а де ліворуч.
З того часу 34 особи, які перебували разом на цьому дивовижному незабутньому таборі, можуть підтвердити правдивість цієї історії. А пан Андрій тепер має свою хатку.
*
0 Comments