Історичний пластовий блог “100 кроків” публікує інтерв`ю зі ст.пл.скобом Ігорем Карабіном, ВБ про його мандри Арґентиною, зустріч з тамтешніми українцями та пластунами, а також кілька думок про святкування 100-ліття Пласту.
Раніше, ти у інтерв`ю на Пластовому порталі висловив ідею – до століття Пласту здійснити підйом на одну зі ще несходжених вершин Паміру (або ще десь на кордоні Казахстан-Китай), з тим, щоб потім приурочити назву гори до 100-ліття нашої Пластової Організації. Скажи, будь ласка, чи ця ідея ще може бути реалізована? Чи є бажаючі здійнити цей задум? І як це можна здійснити практично, що для цього потрібно? Чи є ще якісь подібні ідеї?
Це була і залишається класна ідея. Дещо з неї яскраво реалізувалося щойно 5 лютого 2012 року в далекій Антарктиді. За що дякую своєму другові Ігореві Дикому! Проте в тому форматі, як я задумав, то навряд чи ця ідея буде реалізована цього року. Подібна акція потребує серйозних фінансових витрат. На жаль, пластуни дуже часто не готові (чи не звикли;) платити за подібні поїздки. Але це минає – з віком чи з отриманням матеріального достатку;)
На всю поїздку, особливо на її “паперові роботи” (оплата пермітів на сходження, всіх дозволів, авіа чи авто переїздів, спорядження тощо) потрібно мінімум 10 000 долл. для групи з 7-9 осіб. Можливо, за кілька років, якщо все буде гаразд, в т.ч. й з моїми особистими справами, я спробою зорганізувати це сам, і навіть за власні кошти.
Ідея залишається в силі!! Звісно, є ще варіант – брати участь спільно з німецькою групою на першопроході. Але в цій ситуації про пластову назву вершини не може йти мова – німці мають багато назв на всі випадки життя 🙂
25 січня 2012 року ти з групою туристів підкорив найвищу вершину Аргентинських Анд – г. Аконкаґуа – погаслий вулкан, що знаходиться в провінції Мендоса, висотою 6962 м. Перш за все, вітаємо тебе з успішною експедицією! Чи можеш коротко розказати, як відбувалася підготовка, чи дороге це задоволення для українських туристів? Що ти відчував, коли ви дісталися вершини?
На вершині ми були 24 січня! Насправді – це комерційний проект від фірми www.wildrussia.spb.ru. Я виконував функції технічного гіда і це був мій перший досвід співпраці з цією фірмою.
Попав на це “завдання фірми” за рекомендаціями клієнтів, яких водив свого часу на Пік Леніна. Хоча резюме писав давно. Попередньо я тричі мав співбесіду через скайп та одну особисту зустріч з клієнтами в Санкт-Петербурзі. Клієнти (туристи, а тепер вже мої добрі друзі) – росіяни з міста Санкт-Петербург, успішні бізнесмени. Тур проходив за vip-програмою, організація – на найвищому рівні! На п`ятьох людей – три гіди та кухар 🙂
Багато звичайних і традиційних речей, які альпіністи проходять на Аконкагуа ми оминули, замінивши перельоти вертольотом!
Всі мої витрати покривала фірма, як і виплатила мені заробітну платню. Коли я отримав список обов`язків, я спочатку подумав, що то нереально все виконати. Було навіть страшно, але можливість сходити на гору перемогла! На початках відносини в команді були важкі, але згодом все стало на свої місця, і навіть чимось нагадала гуртковий табір! Люди надзвичайно вольові та самоутверджені. Це їм дуже допомагало протягом всього часу мандрівки і стало кардинальним при сходженні, оскільки ми навіть встигли на 3 дні обігнати всі групи, які йшли паралельно знами за ідентичною програмою.
Відзначу також, що лізли ми далеко не найпростішим маршрутом. Я також здивований і від фізичної підготовки людей, які у 80% не мали жодного попереднього гірсько-висотного досвіду. Хоча, здається, до розвалу Союзу, ми всі були спортсменами (сміється;)
У столиці Аргентини Буенос Айресі ти мав нагоду зустрітися з місцевими українцями, пластунами. Розкажи, як вони тебе зустріли.
Дякуючи Андрієві Ребрику, я мав можливість зустрітися з пластунами із Буенос Айресу! Була чудова зустріч, яка направду ще більше підсилила мої і так мега позитивні враження від країни! Я зміг вийти на Ксеню Балук, голову КПС Аргентини. Я з нею зв`язався. І отримав чудову зустріч на автовокзалі. У 15-ти мільйонній столиці пластова і українська братерськість і гостинність була на найвищому рівні! Запропоноване житло в центрі міста на потрібну мені ніч було чудове.
Чудове спілкування на гарній українській мові, якого мені за останні 3 тижні досить-таки бракувало 🙂 Була чудова екскурсія берегами річки де Плати з Мар`яном Шафовалом, цікавим моїм однолітком, який жодного разу не був на Україні, але чудово спілкувався чистою українською мовою.
Була і гарна українська вечеря з традиційним стейком та аргентинськими пиріжками. Ми розмовляли про пластове життя аргентинськийх пластунів та про можливості реалізації їхніх проектів в горах Патагонії. Здається, тривала вічність!
Направду, від всієї душі вдячний Ксені Балук та всім українцям Аргентини за чудову зустріч та теплі хвилини гостинності і цій надзвичайнійй країні! У такі моменти розумієш, що всі ми є учасниками Великої Гри. Буду радий новим зустрічам із аргентинськими українцями!
У тебе багато планів і мабуть 2012-ий вже розписаний. Але чи ти будеш мати нагоду взяти участь у заходах, що пов`язані зі святкуванням 100-ліття Пласту в Україні, напр. у квітні – День Пластової Присяги чи в серпні в ЮМПЗ?
Щодо святкування століття Пласту, то у квітні не зможу бути точно – з початку березня і до початку липня маю два проекти у США. У липні-серпні маю також кілька пропозицій на деякі проекти. Як також хотілося б реалізувати і кілька власних. Найбільш правдоподібно буду комендантом базового табору на горі Музтаґ-Ата в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Там досить тяжка логістика і тяжкі підходи. Багато відповідальності. Але може якось зможу залишити когось замість себе. Треба також дізнатися вартість квитків, можливо я б на тиждень злітав до Львова!
Що б ти побажав пластунам по всьому світі до століття Пласту?
Дорогі друзі та подруги! Ми святкуємо 100-річчя! Скажемо – цілий етап історії нашої організації, а також немаловажливу сторінку історії України! Просто в ці дні згадаймо всіх, хто творив цю історію, для кого Велика Гра переросла в Життєву Гру! Пам`ятаймо про них, берімо їх в приклад для повсякденного нашого життя і нашого самовдосконалення! Шануймо наших батьків та родичів, любімо людей по цілому світі, розширяймо наш світогляд. Будьмо собою та повірмо у власні сили! З гордістю несімо через ціле життя любов до людей та України!
СКОБ!
*
Карабіне, привіт! Радий чути тебе і читати про тебе! Із задоволенням би зустрівся у Києві чи десь неподалік. (Не в Аргентині :))
Щасти тобі у мандрах!
Олег