Тризна на полі убієнних

Чорна рілля заорана
І кулями засіяна,
Білим тілом зволочена
І кровію сполощена…
Старовинна балада

Немає сумніву в тому, що здатність до самопожертв була однією з установчих життєвих цінностей для довоєнного покоління закарпатців. Примітно, що смерть на полях жертовного геройства прийняли ніяк не ті, хто красувалися парадною ходою на вулицях Рахова чи Праги десь там у 37-му. Поміж загиблих лише малість зрілого воїнства, які раніше спізнали справжню ціну смерті. Здебільшого в протидії загарбникам полягли ті найкращі, хто пройнявся щиросердним молодечим запалом захисту своєї землі та народу.

Їх тогочасний вибір – ніяк не спонтанний, бо задався попередніми роками свідомого життя. Вшановуючи правдивих наших героїв, не забудьмо, що вели їх до звитяжних вчинків моральні засади й природні чесноти. Діяння героїчного чину, оплакані на гарячій від воєнного полум’я та крові землі, дотепер належно не оспівані нашими поетами, не дісталися нам у принадних фільмах і книжках.

Піввікова прірва всеосягаючої німоти унеможливила для моїх земляків не лише художнє сприйняття, але й просте знаття про самовіддані поривання та жертовні дії молодих хлопців і дівчат, яких першими вразила Друга світова.

Тож не дивно, що непідробні наші герої досі зневажені безпам’ятством загалу. Тривалий час могилам звитяжців не випало стати місцями відкритого поклоніння. Ми так бездумно велися з нашим минулим і його достойниками, що змарнували найдорожче й найважливіше в незбагненній нашій історії. Натомість нерідко іменували звитягою та подвигом таке, до чого могли би прислужитись інакші слова. “Славне коріння” вщент виполювали не лише прийшлі, до цього ревно приклались наші землячки, що поробилися першими учнями чужинських драконів неправди й несвободи.

Олександр Блистів-”Гайдамака” – “…іду на смерть за те, що так люблю свою Україну!..”

У спогляданні давноминулих подій сьогоденне узвичаєння затирає й спотворює позірні картини минувшини, через що часом важко збагнути мотивацію вчинку людей відійшлого покоління. Спонукальну безоглядність дій молодої генерації тридцятих дається відчути лише в емоційному співпереживанні, поза логікою пересічного. Сухий фактаж підручників історії не є для цього придатним чтивом.

Утішмося надією, що стане можливості потроху прибрати краєчок завіси минулого і тим подолати емоційну глухість нинішніх нащадків. Для цього найкраще придалися б історії простих закарпатських хлопців, чиї долі ураз перекраяло в дні важких випробувань.

* * *

Джерело: Кришеник В. Наздоганяючи минуле. Його історія: Спогади про батька. – Серія “Карби”. Книга ІV. – Ужгород: Ґражда, 2012. – 340 с.: іл.

Ви можете придбати книгу В. Кришеник. Його історія. Таким чином ви підтримаєте проект “100 добрих справ“. А всі вилучені кошти підуть на реалізацію добрих справ. Суму благодійного внеску ви визначаєте самі. 

Книгу  можна замовити надіславши запит на grazhda.uz@gmail.com. 

Ознайомитися з умовами оплати та доставки

*

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This