14 березня 2012 року в приміщенні колишнього театру “Просвіти”, а сьогодні – Обласному ляльковому театрі “Бавка”, відбувся прем`єрний показ нового документального фільму “Срібна Земля. Хроніки Карпатської України 1919-1939″ .
“100 кроків” пропонує інтерв`ю з творцями цієї стрічки – Тарасом Чолієм, Тарасом Химичем, Олександром Пагірею.
Новий фільм кіностудії «Invert Pictures» та громадської організації «Західно-Український Центр Історичних Досліджень» – це ґрунтовне дослідження історії Закарпаття періоду 1919–1939 років, підсилене вичерпними розповідями очевидців, маловідомими документами, а також майстерно відзнятими краєвидами та художніми сценами.
“100 кроків”: “Срібна Земля” є другим фільмом після “Золотого Вересня”. Чому ви вирішили взятися за зйомки фільму? Що вас спонукало? Адже можна було далі працювати над, скажімо, темою УПА?
Тарас Чолій: Відсутність гарних, якісних фільмів, а також великі нашарування міфів, саме міфів, а не правдивої інформації і розуміння цієї непростої теми. Хронологічно, фільм підпадає під тему міжвоєння і початку Другої світової війни і тому ми хотіли поступово дослідити цей момент, а згодом, можливо, перейдемо і до наступних тем. Спонукали також і якісь особисті симпатії до Закарпаття, Карпат, історії цього дивного краю “Silverlands”. Як кожен український патріот, хочу щоб Україна була міцна і заможна, а мешканці усіх куточків відчували гордість і розуміння, що нележать до нації Великих Героїв (незважаючи на гірші і складні моменти.. котрі нас супроводжували і супроводжують, маю на увазі думки Бірчака🙂
Тарас Чолій – продюсер фільму
“100 кроків”: Вибраний вами історичний період досить великий. Не боїтеся, що щось пропустили? Як ви опрацьовували матеріал, які теми (напрямки чи ідеї) були визначальними?
Тарас Чолій: 20 років і великий і невеликий період. Щоб зрозуміти ті питання 20-30 рр. на Закарпатті, то про них потрібно говорити в комплексі, пояснювати що з чого вийшло і до чого привело. Думаю, що з усього матеріалу, ми вибирали найголовніше, те що мало визначальний вплив на тоді і на сьогодні.
Визначальними напрямками були в першу чергу пошук живих свідків подій і спілкування з ними, без них було б складно донести такі тонкі матерії народного сприйняття тогочасних подій. Потрібно було відчути душу народу. Пошук і перебування в місцях тих подій, коли майже медитуючи ти уявляєш все те на живо, ніби як переносишся туди…
Інша річ – документальне підгрунтя, це і праці усіх авторів про Закарпаття, які ми самі перечитали. Вікентій Шандор, Петро Стерчо, Володимир Бірчак, Василь Гренджа-Донський та інші… Цікаві документи здобули ми в процесі роботи, навіть такі, яких раніше ще ніхто не оприлюднював. Ми були в Угорщині, Словаччині, Чехії, спілкувались з тамтешніми істориками. Радились. Одним словом, робили синтез того усього через власний дотик і пропускали вю інофрмацію, звуки, запахи, краєвиди через власне сприйняття.
Прес-конференція в Ужгороді, 14 березня 2012 р.
“100 кроків”: Пласт багато в чому долучився до роботи над фільмом. Як акторами, так і матеріалами. Як ви співпрацювали з пластунами? Чи задоволені результатом?
Тарас Чолій: Так, ми задоволені від співпраці з Пластом, зокрема з Музеєм-архівом пластового руху. У нашому фільмі пластуни сьогоднішні зображають пластунів 1938 року. Це дуже символічно і вдало. Ми усі разом немов би перевтілювались у героїв тогочасних подій – галицьких і закарпатських пластунів-борців за незалежність.
“100 кроків”: Як ти вважаєш, чи подібні фільми можуть бути комерційно успішними? В чому може бути їхній успіх?
Тарас Чолій: Можуть, лише якщо держава повернеться обличчям до людей і буде підтримувати такі проекти. Наразі ми сподіваємося лише на підтримку окремих небайдужих людей, котрі нам допомагають, так як колись “Свій до свого по своє”. Не чекаючи від державних чиновників нічого. У нашому випадку “якщо не допомагають, то хай не заважають”. Наше гасло: “Наша сила в нас самих – світ належить до сильних”. Вважаємо, що ми і є та держава і беремо на себе ту частину функцій, яку можемо реалізувати самі.
Книги, документальні фільми є продуктом просвітницьким і їм складно бути комерційними, принаймі у нашій державі. Коли ніхто не дотримується авторських прав не є можливим щось на цьому заробляти, навіть собівартості не покриємо. Телеканали не готові купувати і платити за такий продукт, усім відомо чому:) Одні не мають коштів, а інші тратять їх суто на розважальний контент і то – в більшості чужоземний.
“100 кроків”: Які труднощі виникила під час зйомок фільму та монтажу? Чи були проблеми з авторськими правами? Хто вам допомагав (консультанти, свідки тощо)?
Тарас Чолій: Труднощі – це кошти:) Нам допомагали сотні людей, про яких ми згадуємо у титрах. Хтось більше хтось менше. Проблеми з авторськими правами є тоді, коли хтось використовує твою продукцію без твого дозволу. Основні вороги авторів такого продукту є Інтернет і політики. І ті і ті хочуть тебе використати.
Після презентації фільму в Ужгороді. Прийомна дочка А. Волошина Анастасія Халахан, позаду – директор видавництва “Гражда” Іван Ребрик, один з консультантів фільму
“100 кроків”: Що б ти побажав глядачам?
Тарас Чолій: Думати, вчитися, творити самих себе і світ навколо себе. Будувати кожен ту державу, про яку ми мріємо, адже ніхто крім нас цього не зробить. Не вірте і не сподівайтесь на політиків – робіть зміни самі, кожен день і усюди творіть добро і боріться зі злом. Його не можна толерувати ніколи!
“100 кроків”: Які відчуття після прем`єрного показу в Ужгороді 14 березня 2012 року?
Тарас Чолій: Відчуття від спілкування із закарпатськими українцями є дуже приємні, та щирість із якою люди реагували на нашу роботу, емоційність, хоча спочатку відчувалась і певна пересторога, яка потім перерослоа у щире сприйняття нас і нашого фільму…
Відчувалось, що ми говоримо на одній мові, що наш фільм зачепив струни скрипки і цимбал Срібної Землі, душі цих людей. Саме цього ми і прагнули – емоційно бути єдиними, галичани і закарпатці, сини однієї України. Ми відчували, що історію Карпатської України в Ужгороді знають дуже добре, але наша робота перевершила навіть сподівання найгірших скептиків:) Такі були відчуття, що нам це вдалось. І ми щиро раді з цього, що нам вдалось зрозуміти ту історію і дух тих подій.
Ми хотіли щоб цей фільм став посвятою тим людям котрі в 20-х і 30-х жили, творили, любили цю землю, а потім за неї боролись і гинули. Тисячі молодих хлопців і дівчат, інтелігенція, духівництво, військовики, прості селяни і робітники вони спромоглись за 20 років створити культурну і самодостатню націю – частину Українського народу. Ми хочемо щоб цей фільм став памятником і тим чия доля була трагічна, чиїх могил немає, тим кого не дочекались вдома. Августин Волошин, Михайло Колодзінський, Зенон Коссак, Олександр Блистів, сотні і тисячі галичан, волинян і закарпатців котрі боронили свої переконання і цей край і згодом впали в бою, чи були закатовані і розстріляні таємно, тим багатьом про кого сьогодні невідомо.
Слава усім відомим і невідомим Героям Карпатської України!
Дякуємо за теплий прийом і до наступних зустрічей!
* * *
Уривки з прес-конференції в прес-центрі “Закарпаття онлайн”, 14 березня 2012 р.
Тарас Чолій про роботу над фільмом:
Listen or download Чолій ми старалися for free on Prostopleer
Тарас Химич про те, чому його зацікавило Закарпаття, про свого дідуся та про три лінії фільму:
Listen or download Химич дід, свідки, три лінії for free on Prostopleer
Тарас Химич про композицію фільму та його доступність для аудиторії:
Listen or download композиція фільму, доступність for free on Prostopleer
Тарас Чолій про свідків:
Listen or download Чолій про свідків for free on Prostopleer
Науковий консультант фільму Олександр Пагіря
Олександр Пагіря про те, що вся інформація має документальні підтвердження:
Listen or download документальні підтвердження for free on Prostopleer
Тарас Химич про те, що це вже не наша, а європейська історія.
Listen or download Химич це вже європейська історія for free on Prostopleer
Під час прес-конференції в Ужгороді, 14 березня 2012 р.
Андрій Ребрик про участь Пласту і про те, наскільки важливою є зроблена справа:
Listen or download Ребрик ми щасливі, пласт for free on Prostopleer
Listen or download Ребрик пласт, виховання for free on Prostopleer
Тарас Чолій про те, що вони не дуже сподівалися на підтримку влади, адже керуються «таким принципом, що влада, це є ми. Ми є громадянами незалежної держави і вважаємо, що у великій мірі, маємо на собі обов’язок працювати заради цієї держави»:
Listen or download Чолій влада це ми for free on Prostopleer
Джерела:
Трекбеки/Пінгбеки