5 лютого 2012 року залишиться в історії Пласту яскравою подією. Саме цього дня українсько-чеська група науковців здійснила першопрохід на один з піків материкової Антарктиди (поблизу української станції “Академік Вернадський”) і назве його піком “100-ліття Пласту”.
Фото: Ігор Дикий
Свого часу ст. пл. скоб Ігор Карабін, ВБ, у радіоінтерв`ю для Пластового Порталу висловив ідею, щоб у рамках святкування 100-літнього ювілею Пласту здійснити першопрохід і дати взятій вершині назву “100-ліття Пласту”. Ідея сама по собі є складною для реалізації, оскільки потребує значних коштів для організації та пошуку команди, спорядження, сплати різних “пермітів” (дозволів) тощо. Але, оскільки пластун – словний, то сказавши, мусить виконати обіцянку 🙂
Щоправда, реалізувалася висловлена ідея на далекому від України континенті. Добрий друг Ігоря Карабіна, Ігор Дикий, здійснив такий першопрохід в Антарктиді, перебуваючи на українській антарктичній станції “Академік Вернадський”.
А наступне фото, взяте з вікіпедії, виявилося фото “бані”, що неподалік станції 🙂 За уточнення дякую Ігореві Дикому.
Першопрохід відбувся на пік поблизу гори Демарія, що саме навпроти станції. Команда з шести осіб вийшла 5 лютого 2012 р. з мису Туксен (cape Tuxen), протока Пенола. У складі експедиції було троє науковців-сезонників (так званий сезонний загін, що працює влітку): Ігор Дикий, Дмитро Шмирьов, Карел Янко (Karel Janko – представник Чехії, біолог) та троє зимівників – Артем Недогібченко, Денис Пишняк та Юрій Отруба.
Подаємо ексклюзивний коментар від Ігоря Дикого про першопрохід:
“Так, насправді ми з хлопцями вийшли на невеликий пік на материку біля більш відомої гори Демарія. Ігор Карабін мене просив, якщо буде змога, здійснити подібний першопрохід і присвятити його 100-літтю Пласту. Однак через несприятливу льодову ситуацію ми два місяці не мали змоги вийти на материк і здійснити серйозні сходження, які були заплановані науковою програмою для збору зразків моху і лишайників у високогір`ї. А коли таки змогли пробитися через лід на материк з нашого острова, то вже не мали часу заходити далеко вглиб континенту, де є дуже багато серйозніших і цікавіших непройдених маршрутів та піків.
Але дане Ігореві слово треба було дотримати. Коли ми з хлопцями збирали матеріал по градієнту висот, саме випала нагода вийти на невеликий пік біля Демарії, який знаходиться в стороні від цієї гори і на який ніхто раніше не ходив. Не ходили через перешкоду – вузьку перемичку над прірвою (над океаном), яка у вигляді тонкої “бритви” з`єднує його з основним схилом. Але ми її пройшли. Це була лише одна “найскладніша” технічна ділянка, де довелося використовувати страховку. На вершині зробили тур з каміння і написали на сторінці з блокноту, що це пік “100-річчя Пласту” (двома мовами – українською та англійською), запакували це в капсулу (пластикову велику пробірку) та поклали в цей тур.
Тобто нічого особливо героїчного в цьому першопроходженні, на жаль, не було. Маю на увазі – не було жодної технічної складності. Але факт є фактом, що на цій вершині ми були вперше і вона розташована практично напроти нашої станції 🙂 А відтепер ще й носить назву – пік “100-ліття Пласту”!”.
Від імені Пласту щиро дякуємо всій команді першопрохідців за цей подарунок до столітнього ювілею.
Маємо надію, що це не остання здобута вершина! Головне – сміливо крокувати вперед!
За допомогу в роботі над текстом “100 кроків” дякує Олі Свідзинській.
Джерела:
низький вам уклін!;)
це дуже круто!
До Марти: так, дуже) і приємно теж)
Як учитель географії розповім про цю подію в школі. Ідея пречудова!
До Ольги: ідея справді дуже чудова. Ігор пропонував взяти якусь вершину на межі Казахстан-Китай, але це справді потребує підготовки, команди і коштів. І це його бажання ще залишається в силі. Як на мене – не важливо, що фактичне сходження може не відбутися цього року, а наступного чи коли вже вийде. Сам факт буде важливіший. Пласт може собі таке дозволити і це дуже добре!
вау!!!!це просто чудово! пишаюся!!!!!!!!
ми теж пишаємося)
круть=) Молодці=) і то вже є на карті=)
є)