Після довгенької перерви “100 кроків” повертається до публікацій історій з розділу “трафунки“. Цього разу два трафунки від куреня ч. 36 ім. Анни Ярославни.

1.

Всі ми знаємо що таке момент. Це поняття є всередині нас. А як спитати людей що таке момент, то мало хто зможе дати нам правильну і чітку відповідь. Хтось вважає що це клей, інші думають що це секунда чи щось хороше і радісне. Що ж це насправді?

Момент – це проміжок часу, мить, секунда, година, тиждень, день, місяць, рік… Певний етап у розвитку чогось, певна подія, яка асоціюється з чимось хорошим, чи, навпаки, дуже трагічним. Моменти породжують подію, а подія створює життя. Деякі моменти перетворюються в легенду та існують вічно.

Ярославни

У кожного пластуна і пластунки є свій улюблений і найцінніший момент у пластуванні. Цей момент залишиться з ним на все життя і буде жити у серці вічно, якщо він дійсно є особливим. У мене також є свій улюблений момент. Це мій перший курінний табір. Їдучи на нього, я не уявляла як виглядають пластові табори. Першим шоком для мене стало те, що ми готуватимемо їсти самі собі, а з моїм вмінням готувати, я б не позаздрила нікому, хто б покоштував мою страву. І от нарешті мені доручили приготувати макарони. Ну макарони, так макарони.

Моя подруга, яка сама не вміла готувати, сказала, що макарони потрібно промити, так щоб вода не була мутною. Ну я мию-мию, а вода все нестає прозорою. І тут мене питає начальник кухні: «Що ти, дитино, робиш?» – «Та я мию макарони, а вода щось мутна і мутна». )

Ну потім мені пояснили як треба варити і мити макарони, після чого я їх таки зварила. Дійшла черга до того, що до макаронів треба додати якусь приправу, ну я і взяла ту, яка мені найбільше сподобалась, корицю. От я насипала її спочатку трішки , потім спробувала і мені видалося смачно, бо я любила корицю, ну і я сипала і сипала, сипала і сипала. Все! Смакота! Готово!..

Потім мені пояснили , що кориця додається до солодких страв і більшість людей не люблять макарони з корицею. Тепер я сиджу і сміюся над цим моментом , який у багатьох серцях став легендою.

* * *

Ярославни

На таборі

2.

Було то дуже давно, ще за царя Гороха. Подія ця відбувалась в тридцять шостому царстві. А була це підготовка до СВ  меншеньких Ярославен, юних та недосвідчених, які насолоджувались своїми першими та незабутніми моментами справжнього пластування. Одним таким жовтодзюбиком була і я. Оскільки на такій «серйозній» мандрівці я була вперше, все для мене було новим та надзвичайно цікавим. Багато моментів мені тоді запам’яталось, однак найбільше закарбувався у моїй пам’яті, найбільше зачепив та усміхнув (але то вже згодом) один з них:). Отож, був звичайнісінький собі день, яскраво сяяло сонечко, нічого не віщувало біди.

Пластунки 36-ого куреня ім. Анни Ярославни працють на терені підтабору, Свято Весни, 2010

Пластунки 36-ого куреня ім. Анни Ярославни працють на терені підтабору, Свято Весни, 2010

От нарешті довгоочікуваний обід, пахла духмяна зупка і всі поспішали скуштувати її. Ну і я не хотіла пасти задніх. Швиденько стала у чергу, ось я уже біля чергових. Пахощі залоскотали ніздрі і я миттю підставила свою тарілку. Але раптом, коли чергова налила мені зупи, тарілка почала обпікати мої руки, і, не «втримавши»  цельсіїв температури, я перехилила її набік, виливши окріп просто собі на руку. Сльози виступили самі собою, і зрозумівши, що трапилось, старша юначка побігла за Пантенолом (примітка: кльова пшикала, яка рятує від опіків), а зв’язкова дмухала на мою «травмовану» кінцівку, сподіваючись що мені це хоч якось допоможе. Ну робити було нічого і я продовжила куштувати свою «улюблену» страву зі словами: «Дурна зупа, не хочу її їсти!».

Мене ж можна зрозуміти,чи не так?) Як не дивно «муки» моєї руки я встигла забути вже через годинку, так  принаймі спершу здавалося, але  вдома біль знову дав про себе знати, і у рідному ліжечку я засинала з льодом на руці. Випадок з тією зупою мої подруги згадують ще й досі і я тепер усміхаюсь пригадуючи ту свою першу «серйозну» мандрівку)

На таборі

Примітка: ці історії є від двох різних людей і є правдивими.

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.