До 60-ліття пластового куреня “Сіроманці”

Фото надіслав ст.пл.скоб Іван Спринь, СМ

“100 кроків” щиро вітає пластовим привітом “СКОБ!” Велике Плем`я “Сіроманці” (курені ч. 29 УСП та УПС) з 60-літтям!

28 березня минає 60 років відтоді, як у Нью Йорку з юнацького гуртка «Чорні коти», члени якого саме переходили в УСП, постав славний курінь «Сіроманці» (згодом – Велике Плем’я «Сіроманці» ім. А. Гарасевича: 29 курені УСП-УПС). З того моменту чимало збігло часу… Сіроманці виявили себе в Пласті активними виховниками та інструкторами, провідниками різних рівнів (від станичного до міжкрайового), авторами книг та редакторами періодичних видань, видавцями. У громадському житті чи у професійній діяльності теж не раз було чути про вагомі здобутки того чи іншого Сіроманця.

Сіроманці

Любомир Онишкевич

Плем’я «Сіроманці» – курінь ч. 29 УСП та УПС

Все розпочалося наприкінці 1940-х років. Тоді прийшов час великого розселення українських втікачів-біженців із повоєнних таборів в Німеччині та Австрії по різних країнах світу: Канаді, Австралії, Арґентині, а особливо ЗСА. Вже в 1948 і 1949 роках в Нью-Йорку почала творитися пластова станиця. Юнаки станиці згуртувались в юнацький курінь — 3-й курінь УПЮ ім. гетьмана Івана Мазепи.

Одним із найактивніших гуртків в курені був гурток «Чорні Коти», знаний із цікавих точок на пластових ватрах та з видавничої діяльности (гурткова газетка «Під знам’ям Чорного Кота» та курінна стінна газетка). Складався він зі старших хлопців, переважно розвідчиків та скобів. Члени гуртка були дуже активними в курінному проводі.

Навесні 1952 року більшість членів гуртка звільнено з УПЮ та переведено до старшого пластунства. Кошовий станиці Нью-Йорк, ст. пл. Юрій Ференцевич, запропонував створити власний старшопластунський курінь або вступити групою до якогось вже існуючого куреня.

Перші сходини нового куреня відбулися в пластовій домівці Нью-Йорку 28 березня 1952. На сходинах створено новий підготовчий курінь УСП, намічено плян праці, вибрано першу курінну команду.

На других сходинах куреня, 4 квітня 1952, вибрано назву куреня: «Сіроманці». На патрона куреня вибрано бл. п. Андрія Гарасевича, пластуна і поета, який загинув трагічно в Альпах у Німеччині під час альпіністичного сходження.

Хоч до куреня приступали нові члени, нас було ще відносно мало, тож стояло питання: чи ми вдержимось? Чи зможемо виробити собі новий стиль пластової праці, стати в ряди інших пластових куренів? Щоб сконсолідувати сили, ми вирішили тимчасово перемінитися з підготовчого куреня на самостійний гурток УСП. Під цією назвою ми працювали декілька років.

Тим часом ми знайшли загальний напрям діяльности — видавництво. В наших рядах були члени, які любили писати, малювати, рисувати і видавати газетки, журнали, книги. Був також в нас професійний друкар — Мирон Баб’юк, який часто друкував для Пласту різні видання. Ми почали видавати різні оказійні пластові випуски: одноднівки, книжечки, газетки тощо на Святах Весни, Зустрічах та інших пластових імпрезах.

Інше заняття, яке ми дуже любили, — це мандрівництво. Ми почали уряджувати автові мандрівки по Америці і Канаді. Спершу ці поїздки були на відносно близьку віддаль, але згодом стали довші і більш амбітні: до Скелястих гір, до Каліфорнії, а вкінці до Мексики.

Переломовою подією в нашім розрості був масовий прихід до нас пластунів зі стейту Нью-Джерзі та з Філядельфії. Курінь (як ми знов стали себе називати) мав тоді дві «Стежі»: Метрополітальну (місто Нью-Йорк та стейт Нью-Джерзі) і філядельфійську. Ми тоді також остаточно оформили відзнаку «Сіроманця» (вовк на тлі жовтого місяця в трикутнику), прийняли наш курінний гимн (автори Я. Паливода і Ю. Годованець), курінний статут, клич, кольори, ритуал.

До нашої видавничої діяльности треба зачислити два курінні журнали: поважний журнал «Ікс» (редактор Я. Паливода) та менш поважний журнал «Там-Там» (редактор Л. Онишкевич). На жаль, Славка Паливоду взяла на два роки армія, тож «Ікс» випустив дуже мало чисел. Тоді головним органом куреня став журнал «Там-Там», який став дуже популярним поміж пластунами. Згодом курінь видав декілька більших видань: книжку пластового гумору «Округлі Квадрати» (редактор Т. Старух), поетичну спадщину нашого патрона А. Гарасевича — «До Вершин» (зі вступом Богдана Кравціва), платівку сіроманських пісень з композиціями Ю. Годованця «На крилах мрій».

Порядкове число 29 курінь отримав 1 липня 1957 року.

У тих часах почали проводитися великі Ювілейні Зустрічі, в яких нам припав обов’язок займатись різними виданнями. Ми видавали щоденні одноднівки з інформаціями та повідомленнями та книжечки з матеріялами з історії Пласту, історії України тощо. Таких «жовтих книжечок» вийшло п’ять.

Наші члени працювали в Булавах УСП — Крайовій і Головній; ми розпочали видавати журнали для старшого пластунства: «Луна», «До Висот» тощо. На жаль, по нашому відході  до УПС журнал старшого пластунства довго не вдержався.

Набагато більше успіху мали ми з новим журналом для юнацтва — «Юнак». Коли журнал «Молоде життя» перестав появлятися виходити, «Сіроманці» та інші пластуни й пластунки розпочали видавати «Юнак». «Сіроманці» успішно вели його протягом декількох років (до початку 1960-их років).

На початку 1960-х багато наших членів перейшло до сеніорату. Ми відразу зорганізували сеніорський курінь, який зберіг порядкове число 29.

На початку 1970-х з фінансових причин «Сіроманці» вирішили припинити видання журналу «Там-Там», який розсилався широко поза куренем, натомість видавати внутрішньо-племінний вісник «Авууу!»

Наприкінці 1980-х років, з відродженням Пласту в Україні, увага куреня сконцентрувалась на справі відновлення Пластової організації на Рідних Землях.

У той же час Л. Онишкевич подав резолюцію на Зборах КУПО про те, щоб перенести появу журналу «Пластовий шлях» в Україну, змінити його формат і стиль, усучаснити його зміст та зробити його доступним для широкого кола читачів в Пласті і поза ним. ГПБулава цей план прийняла і призначила Л. Онишкевича головним редактором журналу. Він відразу розпочав організувати людей, друкарню і видавництво «Шляху» в Україні. А рівночасно почав пошуки в Україні молодих людей, які могли б стати членами куреня (УСП чи УПС) і зайнятись пластовою видавничою діяльністю. Отже, починаючи з літа 1993 року в Україні почав появлятися журнал «Пластовий шлях» в зовсім новому оформленні.

Курінь «Сіроманці» в Україні зростає: його члени є в Івано-Франківській області, на Самбірщині коло Львова, в Києві та на Донеччині. Станом на 2010 рік в Україні існує декілька сіроманських стеж: Підкарпатська, Степова, Подільська. Сіроманці в Україні перебрали видавання сіроманського журналика «Аву», а також відновили «Там-Там» — обидва появляються тепер в інтернеті. Існує сіроманський інтернет-сайт — http://siromanci.plast.org.ua/.

Тим часом «Сіроманці» в США у 2010 році прийняли в свої ряди багато нових кандидатів (куцохвостих і вовченят) та почали активніше працювати, зокрема у видавничому секторі.

Джерела:

За підготовку тексту Л. Онишкевича висловлюємо подяку ст.пл. Олі Свідзинській

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Козак Ярослав, визначний діяч українського спортивного і громадського життя | Історія Пласту - […] членом осередку. У 1955 році вступив до 29 куреня УСП «Сіроманці». Був довголітнім членом проводу для «сіроманців» […]

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This