Матеріал: ст.пл. Оля Свідзинська,
ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ

22 лютого 1990 року Львівська міська рада затвердила статут Товариства “Пласт”. Саме ця дата вважається офіційним відновленням Пласту в Україні. З чим і вітаємо усіх пластунів!

Звернімо увагу, що дата символічно збіглася з днем народження засновника скаутського руху лорда Роберта Стівенсона Сміта Байден-Пауелла.

I Пластовий З’їзд у Брюховичах під Львовом. Голова ст. пл. Володимир Скоробський (у центрі), заст. - пл. сен. Богдан Генега (ліворуч), писар - ст. пл. Богдан Гасюк, 1990

Історичний блог “100 кроків” спільно з Музеєм-архівом пластового руху підготував до публікації статтю з газети “Молода Галичина” за 10 квітня 1990 р. “Пласт: повернення на Батьківщину” та деякі спогади перших  пластунів початку 1990-их. Раніше ми вже публікували документи КДБ про події віднови Пласту в Україні, зокрема і у Львові.

* * *

Пласт: повернення на Батьківщину

Чутки завжди випереджають реальний хід подій. Так було і цього разу. Ще в грудні минулого року люди зверталися у редакцію з запитанням, відповіді на яке ми так і не могли тоді відшукати: «Що чути з Пластом, кажуть, він відроджується у Львові?».

Що чути? — у свою чергу надокучали ми компетентним людям.

Наберіться терпіння, іде підготовча робота — була відповідь.

Нарешті ось воно — рішення Львівської міської Ради народних депутатів № 69 від 22 лютого ц. р. про завтердження статуту Львівського Пласту. За час, що минув з моменту підписання згаданого документа, організація виробила юридичний статус, має власну назву, самостійний рахунок в банку, печатку, емблему, а також певну матеріально-технічну базу. Усе перелічене виглядає таким собі дріб`язковим, та лише людям, причетним до цієї важливої справи відродження Українського Пласту, відомо, яких зусиль, енергії коштували перші кроки становлення.

Пласт: повернення на Батьківщину

Пласт: повернення на Батьківщину

Я сиджу пізно ввечері у робочому кабінеті науковця фізико-механічного інституту АН УРСР, депутата Львівської міської Ради народних депутатів Олександра Криськіва. За громадським покликанням він водночас є заступником голови Ради Опікунів Пласту (цей орган очолює академік І. Р. Юхновський) і організатором школи провідників, яка є одним з підрозділів новоствореної організації.

Раз по раз нашу розмову переривають телефонні дзвінки. Бажаючих записатися до Пласту надзвичайно багато. Олександр знімає окуляри, примружує стомлені очі:

— Вже й не знаю, де брати час. Роботи — непочатий край. Місяці організаційного становлення — найважчі. Оренда спортзалів, басейну, придбання спортінвентаря та туристичних знарядь, ремонт приміщення домівки для старших пластунів, пошуки домівок для юнацтва і новацтва — неповний перелік необхідного. Паралельно ж здійснюємо навчання. Тут існує ніби два напрями. Духовним, а це вивчення історії, мистецтва, культури, літератури, відає доктор філософських наук Олег Гринів, йому допомагає відповідальний секретар Малої академії наук Іванна Бородчук. Спортивним розвитком дітей у підрозділах туризму, вітрильництва, лещатарства, двобою, школи провідників опікуються старші інструктори Богдан Генега, Ігор Дзіоба, Левко Невідомський, Петро Осадця, лікар-психіатр Ярослав Андрушків.

О. Криськів та Б. Гасюк під час підняття прапора на ратуші у Львові, 3 квітня 1990 р.

Не випадково попросив я О. Криськіва назвати бодай частину найактивніших організаторів Пласту, бо достеменно знаю, яких зусиль коштує тим людям добровільна, безкоштовна праця. Тож нехай буде компенсація у вигляді газетної похвали. А про авторитет Ради Опікунів (саме її члени були першими, хто взявся за відродження Пласту) свідчить хоча б такий факт: четверо членів керівного органу нової юнацької організації обрані депутатами Верховної Ради України — І. Р. Юхновський, І. О. Гринів, С. П. Павлюк, І. С. Деркач.

Має Пласт і спонсорів. У них своя назва — Пластові Сеньйори і власний курінь — приятелів Пласту. Цей курінь очолює професор Степан Коржинський.

Лише перелік прізвищ впливових у нашому суспільстві людей вселяє надію, що Пласт успішно відродиться на наших теренах. І це стане ще одним актом торжества історичної справедливості, ще однією віхою в національному відродженні.

До речі, про історичні перипетії. Враховуючи, що ця публікація — перша у нашій газеті, а широкому загалу майже нічого не відомо про Український Пласт, вважаю доречним зробити невеликий екскурс у минуле.

Стаття в газеті "Молода Галичина", 10.04.1990

Отже, що таке Пласт? У 1908 р. англійський генерал Бейден-Пауелл заснував юнацьку організацію “Скаутінг фор бойс” (у перекладі — розвідка для хлопців). Згодом європейські країни підхоплюють британське нововведення. У Польщі виникає харцерський рух, а у Львові українські патріоти наприкінці 1911 року вирішують заснувати свою дитячо-юнацьку організацію. Назвали її Пластом. Перші гуртки виникають при українських середніх школах — Академічній гімназії, її філії і учительській семінарії, а також при спортивному товаристві «Сокіл». 12 квітня 1912 року відбувається церемонія прийняття пластової присяги. Олександр Тисовський, Петро Франко, Іван Чмола — запам`ятаймо імена цих людей. Вони були організаторами по суті першої української патріотичної організації юнацтва.

Символічним є те, що відродження Пласту розпочалося на базі Малої академії наук під егідою Національної Галицької Академії — Наукового Товариства імені Т. Г. Шевченка. Через кілька днів маємо нагоду відзначити 78-у річницю Українського Пласту, бо, незважаючи на гоніння, а згодом повну заборону і спроби ошельмування у радянський період, організація ця жила і діяла у діаспорах багатьох країн світу. Власне, завдяки тому, що наші закордонні брати зуміли зберегти традиції, розвинути їх, примножити, ми сьогодні маємо змогу відродити Пласт, вдихнути у цей благородний рух нові сили на рідній землі.

Пласт, читаю у довіднику – це добровільна дитячо-юнацька молодіжна організація, мета якої виховати повноцінну, всебічно розвинуту молоду людину, людину обов`язку перед Богом, Народом, Батьківщиною. Для цього слугуватимуть найрізноманітніші заходи. Діти у Пласті опановуватимуть українознавство, вивчатимуть релігію, мистецтво, науки про землю. Під час канікул на пластунів чекають цікаві мандрівки рідним краєм, веселі змагання та ігри у виїзних таборах. Пластун — це той, хто є вірний народові і Україні, допомагає іншим, дотримується пластового закону, признає в житті Силу, Красу, Обережність, Бистрість, а також є сучасною культурною людиною.

Ми не випадково кілька слів подаємо з великої літери. На емблемі – символі Українського Пласту, яку ми сьогодні друкуємо, чітко видно абревіатуру — СКОБ! Це ніби пароль, слово-вітання.

Можна і потрібно розповісти про організаційну структуру Українського Пласту, роз`яснити систему його функціонування. Як на мене, вона досить продумана і життєздатна. Та небавом чималим тиражем має бути виданий статут, інші програмні документи Пласту. При бажанні буде змога вивчити все, що стосується Пласту. А поки що ця організація потребує нашої допомоги. Вже чимало профспілкових комітетів, трудових колективів промислових підприємств, організацій Львова заявили про свій намір матеріально підтримати Пласт. У Раді Опікунів мені заявили, що зі свого боку Рада і школа провідників зроблять все необхідне, аби у вересні цього року перші гуртки пластунів були створені саме при підприємствах-спонсорах. Уже розроблені плани підготовки майже двохсот п’ятнадцятилітніх юнаків та дівчат виховниками для молодших товаришів. Дітей до Пласту вибирають не дорослі, а саме оті підготовлені виховними. Критерій відбору — ігри, змагання, проби.

Одні з перших пластунів: з права - Віталій Окуневський, Володимир Скоробський, Василь Щекун, Олесь Рокіцький

Коли готувався цей матеріал, мені неодноразово робився докір, що, мовляв, створюється відверто націоналістична з далекосяжними намірами організація, так що радіти тут нічому. Справді, Пласт — явище чисто українське. Статутні вимоги не допускають в його рядах людей іншої нації. Але це не якась прерогатива, каприз окремої взятої організації, а особливість усього скавтського руху — об’єднання дітей на національній основі. Україський Пласт за співпрацю зі всіма організаціями і лише вітатиме створення у Львові іншоплемінних загонів скавтінгів.

Якщо ж порівнювати Пласт з піонерською організацією (а таке порівняння напрошується), то воно буде явно не на користь останньої. Пласт поза школою і методи роботи з дітьми — не навчання з притаманною йому дидактикою, елементами певного поневолення, а гра, де кожен може себе проявити сповна. У пластових роях, гуртках і куренях діти виховуються тільки прикладом старшого братчика або сестрички. Для цього використовуються такі перевірені форми, як змагання, мандрівки, ділові ігри. Тут безпомилково видно, хто сильніший, уміліший.

У Пластових Уладах діти об’єднуються виключно за інтересами, а не зводяться механічно в загін, як це маємо у піонерів чи шкільних комсомольців. І найсуттєвіше — Пласт поза політикою. Зрештою, існують міжнародні документи, домовленості, які забороняють дітей до 14 років втягувати у політизовані організації. Як бачимо, наша країна існуванням піонерської організації, головне призначення якої — бути гідним резервом комсомолові та KПРС, ці документи успішно ігнорує.

Ігор ГУРГУЛА, газета “Молода Галичина”, 10 квітня 1990 р.

* * *

Зі статті пл.сен. Богдана Гасюка, V:

пл.сен. Богдан Гасюк, V

18 грудня 1989 року в приміщенні ЗНЦ офіційно проголошується відновлення Пласту в Україні. Олесь Криськів очолює тимчасову Крайову Пластову Раду. Щоправда, термін «крайова» тоді розумівся як «львівська».

22 лютого 1990 року рішенням Львівської міської ради народних депутатів № 69 затверджено Статут просвітницько-спортивного товариства «Пласт».

18-19 травня 1990 року в Брюховичах проходять Всеукраїнські Установчі Збори Пласту. Саме в цей час відбувається перший офіційний контакт українських пластунів з Головною Пластовою Булавою, на з’їзді присутній представник ГПБ пл. сен. Володимир Базарко. Другим важливим наслідком першої всеукраїнської зустрічі стала участь у ній всіх паростків відродженого Пласту, що існували на той час в Україні. В з’їзді взяло участь 108 делеґатів і гостей з осередків Львівської области та представників Івано-Франківська, Тернополя, Луцька, Рівного, Дніпропетровська та Києва.

На з’їзді, в першу чергу, оформлено Товариство «Пласт» Львівської области, затверджено його статут та обрано провід, який очолили Олесь Криськів як голова, а Богдан Генега і Левко Захарчишин як заступники.

Крім того, обрано Тимчасову Координаційну Крайову Раду (всеукраїнську), до якої увійшли представники всіх областей, в яких вже існували пластові осередки. Раду очолив Олег Гринів (не плутати з Ігорем Гринівим), а його заступниками стали Олесь Криськів (Львів), Олег Покальчук (Луцьк) та Сергій Прудко (Київ). Завданням Ради стало якнайскорше підготувати Статут товариства «Пласт» в Україні та всеукраїнський Установчий з’їзд.

«Пластовий шлях».  2009. — Ч. 1 (157).— С. 16-19

* * *

Зі спогадів пл.сен. Володимира Скоробського:

Пл.сен. Володимир Скоробський

Пл.сен. Володимир Скоробський

Київські пластуни активно долучаються до пластової діяльности  на теренах Києва та Краю.  Так у травні 1990 р. провід гуртка “КГ” бере участь в установчих зборах по підготовці переведення І-го З’їзду Пласту в с. Брюховичі під Львовом.  Згодом є учасниками І-го Установчого З’їзді Пласту (19-21 жовтня 1990 р. Б.) у м. Моршині. Головував на цьому з’їзді ст. пл. Володимир Скоробський разом із предсідниками пл.сен. Богданом Ґенегою та ст. пл. Богданом Гасюком,  обоє зі Львова. На цьому з’їзді були представники Головної Пластової Булави пл.сен. Петро Содоль та пл. сен-ка Людмила Дармограй,  а також представники від КПС Канади пл. сен-ка Оксана Закидальська референт зв’язку з Україною.  Одним із важливих моментів з’їзду був вибір назви організації.  Пропонувалися три варіянти:
  1. Організація Український Пласт,
  2. Українська Молодіжна Організація Пласт,
  3. Українська Скавтська Організація Пласт.

Після цілого дня дебатів та суперечок учасниками з’їзду була вибрана й проголосована редакція назви “Український Пласт”. Редакція цієї назви мала потверджувати тяглість традицій Пласту заснованого д-р Олександром Тисовським у Львові 1912 року.

Згодом назва “Український Пласт” була незаконно підмінена членами статутової комісії на 2-му З’їзді Пласту. До неї входили, її голова пл.сен. Ігор Гринів,  члени комісії пл.сен. Олег Покальчук,  пл.сен. Орест Шот та Степан Корчинський. До завдань статутової комісії входила доробка проекту Статутів Станиць та представлення цього проекту наступному з’їздові Пласту й не більше того.

Джерела:

* * *

Публікація підготована спільно з

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.