Статті про Пласт і пластунів в Енциклопедії історії України

Матеріал підготував: ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ

Джерело: Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2011. – Т. 8: Па – Прик. – 2011. – С. 267-269.

«ПЛАСТ», Український пластовий улад – патріотична укр. моло­діжна орг-ція з оригінальним синтезом філософсько-ідеологічних поглядів, власною пед. си­стемою й чітко окресленим спо­собом життя.

Знак видавництва "Український Пласт", Прага

«П.» ґрунтувався на ідейних засадах світ, скаутингу (англ. scout – розвідник, шукач пригод) та його орг. принципах, яким було надано нап. змісту. В Україні одна з перших скаутингових дружин була створена на Катеринославщині 1909 (очолив її Ю. Гончарів-Гончаренко). Не­забаром скаутські орг-ції вини­кли в Ізюмі, Слов ямську, Харкові, Луганську. Гуртки були укра­їнськими за складом учасників, проте нап. вихованням молоді вони не займалися. Перша нац. скаутська орг-ція – «Пласт» (назву запропонував П. Франко) – створена у Львові восени 1911. Її очолив студент політехніки І. Чмола. 12 квітня 1912 р. 40 чле­нів пластового гуртка Академічної гімназії у Львові склали першу присягу укр. скаутів. «П.» тіс­но співпрацював з осередками («гніздами») «Сокола-Батька» (див. «Сокіл»; керівник – І. Боберський). 1912-14 створено пла­стові осередки в 37-ми місцево­стях Галичини.

6 квітня 1913 у Львові відбув­ся пластовий з’їзд впорядників (вихователів), на якому прийнято статут і план діяльності «П.», ви­мога до 3-х пластових іспитів, проект однострою англ. зразка. Утворено Інформативний пла­стунський к-т (керівник – О. Тисовський, заст. керівника – П. Франко), випущено підручник «Пласт» (автор – П. Франко), на­лагоджено контакти з укр. інсти­туціями, зокрема Науковим това­риством імені Шевченка. На 2-му Пластовому з’їзді 12 лютого 1914 утворено осередкову пластову управу, яка поділила Галичину на 11 пластових округів і сфор­мувала окружні управи. У червні 1914 відбувся з’їзд пластунів Галичини та Буковини. Першим пластовим виданням став періо­дичний додаток до «Нашого сло­ва» (редактор – П. Франко). Із січня 1914 під його редакцією виходив час. «Пластовий табір». Після початку Першої світової війни старші за віком члени «П.» увійшли до Легіону Українських січових стрільців. Пластуни скла­ли основу старшинського складу УСС – Д. Вітовський, І.Чмола, П.Франко, О.Яримович, Ф.Черник, В.Кучабський, Р. Сушко, О.Степанів та ін. 1915, після від­ходу рос. війська зі Львова, від­новилася діяльність «П.» 1917 створено Гол. пластову раду, яку очолив О. Тисовський. Галицькі пластуни взяли активну участь у становленні Західноукраїнсь­кої Народної Республіки, влилися до лав Української Галицької ар­мії, майже 600 їх загинуло в ук­раїнсько-польській війні 1918– 1919.

Перші осередки пластових структур нац. характеру в Наддні­прянській Україні почали форму­ватися після Лютневої революції 1917. Згодом рад. влада ліквідува­ла осередки орг-ції, натомість започаткувала загони т. зв. юнскаутів або юнів (юних комуністів-скаутів), яких розпустили згідно з постановою 3-го з’їзду Рос. комуністичної спілки молоді (1920).

«П.» розгорнув широку діяль­ність на зайнятих Польшею укр. етнічних землях. Пластові гуртки організовувалися при всіх укр. середніх школах, об’єднувалися в полки, пізніше – курені. Із «П.» тісно співпрацювали осередки «Просвіти» Галичини і Волині. Розвитку «П.» сприяв вихід у світ посібника О. Тисовського «Життя у Пласті» (1921) та заснування час. «Молоде життя». 1924 від­бувся пластовий з’їзд, який обрав верховну Пластову раду та вико­навчій орган – верховну Пла­стову команду (керівник – С. Левииький). Розширилася структу­ра, – крім уладу юнацтва (12–18 років), утворено: 1925 – улад старших пластунів; 1927 – улад пластунів-новаків; 1930 – улад пластунів-сеньйорів. Загалом у Західній Україні 1930 «П.» налічу­вав понад 6 тис. членів. Виходи­ли часописи «Пластовий шлях» та «Пластовіш провід». Багато членів «П.» співпрацювали з під­пільними структурами Українсь­кої військової організації та Організації українських націоналістів, через що польс. уряд розпочав переслідування членів орг-ції. 1924 було заборонено «П.» у школах, 1928 – на теренах Воли­ні. 1930 – на всіх територіях під Польшею.

Після ліквідації «П.» його осередки перейшли у підпілля. 1934 виник Таємний пластовий центр. Із 1931 табори («найвищі школи пластування») знаходили­ся під егідою Укр. гігієнічного т-ва, згодом – Комісії виховних осель і мандрівок молоді. Фак­тично «П.» продовжував діяль­ність в орг-ції «Доріст рідної школи» (прибл. 7 тис. членів), друкованим органом якої був час. «Шлях молоді» (1936–39). Після приходу більшовиків 1939 пластові осередки, у т. ч. підпіль­ні, припинили діяльність, проте згодом були відновлені на тери­торії Генеральної губернії. При Ук­раїнському центральному коміте­ті діяла орг-ція виховної спіль­ноти укр. молоді (керівники – К. Паліїв, Р. Олесницький), вида­вався час. «Дороги». На Буковині «П.» існував напівлегально, на Закарпатті 24 грудня 1938 в Хусті створено Укр. пластовий улад Карпатської України, який об’єд­нав бл. З тис. членів. Після окупації Карпатської України Угорщиною «П.» перестав існу­вати.

Перші еміграційні осередки «П.» створені в Чехословаччині 1921 (Прага. Подєбради; нині столиця і місто в Чехії). Після заборони «П.» на окупованих Польщею зх. укр. землях провід переобрав Союз укр. пластунів-емігрантів (керівники – Є. Виро­вий, Є. Кульчицький, Р. Лісовський та ін.), які після окупації Чехословаччини Німеччиною в березні 1939 припинив існуван­ня. 1945 «П.» відродився в Карлсфельді (Німеччина). 1947 виник Союз укр. пластунів, який об’єд­нав 4 крайові пластові орг-ції з амер., брит, і франц. зон окупації Зх. Німеччини та Австрії. Осе­редки «П.» створено у Великій Британії (1947–48). Канаді (1948), США (1948), Аргентині (1949), Австралії (1949).

1989 у Львові розпочалися за­ходи з відновлення діяльності «П.» в Україні. У жовтні 1989 з ініціативи Народного руху України створено групу з відродження «П.» (голова – І. Юхновський), яка 18 грудня 1989 проголосила відновлення «П.» в Україні. 18-19 травня 1990 у Брюховичах від­булися всеукр. установчі збори «П.» Обрано крайову пластову раду (голова – О. Гринів) та крайову пластову старшину (го­лова – Б. Генега). Започатковано друкований орган – час. «Цвіт України». 4-5 квітня 1992 в Тернополі відбувся 2-й крайовий пластовий з’їзд, який ухвалив ос­таточну редакцію статуту «Пласт – Національна скаутська організація України». Загалом в Украї­ні діють понад 130 осередків «П.», які охоплюють понад 8 тис. осіб.

Згідно зі статутом, керівними органами управління орг-ції ста­ли: Пластовий з’їзд (скликаєть­ся раз на 2 роки). Крайова пла­стова рада (законодавчі функції). Крайова пластова старшина (ви­конавчі функції) та Крайова ре­візійна комісія. Структурними підрозділами «П.» є пластові групи, станиці та пластові округи. Діяльність «П.» провадиться на підставі річної програми, яку за­вершує пластовий табір. Крайові пластові орг-ції мають власні статути і самостійні у своїх діях, але об’єднані в центр. світ. пла­стову структуру – Конференцію укр. пластових орг-цій.

Члени «П.» діляться на 4 ві­кові улади: улад пластунів нова­ків та пластунок новачок (6–11 років), улад пластунів юнаків та пластунок юначок (12–17 років), улад старших пластунів та пла­стунок (18–30 років) та улад пластового сеньйорату (після 30 років). Приятелі «П.», що дося­гли віку 18 років, об’єднуються в осередки «Пластприяту». Осо­бам, які мають особливі заслуги перед «П.», надається титул почесного пластуна. Членство ді­литься на членів звичайних (ула­ди новаків/новачок та юна­ків/юначок) і дійсних (улади старшого пластунства та сень­йорату), а також приятелів і по­чесних членів. Право ухвального голосу на пластових зборах та право бути обраним до керів­них органів мають лише дійсні члени.

Літ.: Боберський І. Пласт. В кн.: Календар «Вісти з Запорожа» на 1913. Львів, 1913; Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця українсь­ких емігрантів між двома світовими війнами, ч. 1. Прага, 1942; Байден-Пауелл. Скавтінг для хлопців: Підруч­ник для вишколу на добрих громадян через життя серед природи. Мюнхен, 1950; Пласт на порозі свого 60-літгя: Статті Юрія Старосольського і Атанаса Фіголя. Вашингтон-Філадельфія-Детройт, 1960; Альбом 50-ліття Пла­сту. Нью-Йорк, 1964; Савчук Б. Укра­їнський Пласт 1911–1939. Івано-Франківськ, 1996; Сич О. Пласт: На­рис витоків, історії, сьогодення. Івано-Франківськ, 1999; Чайковський С. Колись – а тепер: На бережку диску­сій про Пласт. В кн.: Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження, т. 1. Львів, 2002.

Б. З. Якимович

 

ПЛАСТУНИ – 1) на Запорозькій Січі – термін на позначення козаків, які займалися полю­ванням та рибальством (зокрема у плавнях Великого Лугу);

2) у Чорноморському козацько­му війську, а потім у Кубансь­кому козацькому війську – роз­відники і влучні стрільці, які бра­ли участь в охороні рос. Кордону по р. Кубань (у засідках, ви­несених перед осн. лінією кор­дону) та у воєнних експедиціях проти черкесів. Із 1860-х рр. термін «пластуни» вживали пе­реважно як синонім козаків-піхотинців узагалі. Згідно з По­ложенням про Чорномор. козац. військо 1842 в кожному кінному полку і кожному пішому ба­тальйоні були штатні пластунські команди. Із 1870 в Кубанському козац. війську починається фор­мування пластунських батальйо­нів (спочатку –1-го і 2-го), яких, у міру збільшення їх кількості, зводили в бригади. Пластунські підрозділи брали участь у складі рос. військ у Севастопольській обороні 1854–1855, у російсько-турецькій війні 1877–1878, у російсько-японській війні 1904– 1905, у Першій світовій війні, а також у громадян, війні (на боці А. Денікіна);

3) під час Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 у Червоній армії (див. Радянська армія) – неофіц. назва військовослужбовців 9-ї стрілец. Краснодарської д-зії, яка мала назву «пластунська»;

4) члени орг-ції «Пласт».

Літ.: Попко И.Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту. СПб., 1858; Туренко А.М. Ис­торические записки о войске Черно­морском. «Киевская старина», 1887, т. 17, № 3-4; т. 18, № 5-6; Щерби­на Ф.А. История Кубанского казачье­го войска, т. 2. Екатеринодар, 1913; Авраменко А.М. та ін. Козацьке вій­сько на Кубані. В кн.: Історія україн­ського козацтва, т. 2. К., 2007; Бі­лий Д.Д. Військові товариства чорно­морських пластунів як соціокультурний феномен Кубанського фронтіру першої половини XIX ст. «Істо­ричні і політологічні дослідження» (Донецьк), 2008, № 1–2.

Д.Я. Вортман

Джерело: жж-версія Історія Пласту

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Цей день в історії. Про Львів, прапор України та пластунів, 1990 | 100 кроків - […] Статті про Пласт і пластунів в Енциклопедії історії Ук… […]

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Олександр Тисовський

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This