Імпрези і вистави Закарпатського Пласту 1930-их років

Від самих початків свого існування на Закарпатті пластуни святкували пам’ятні дні історичних подій чи письменників, влаш­товували різні виступи і програми, на які запрошували ширшу публіку і так ширили добре ім’я Пласту між населенням. До програм звичайно входили принагідні промови, деклямації, му­зика, співи, народні танці та театральні вистави. Так про­тягом шкільного року 1924/25 закарпатські пластуни влаштували 38 різних імпрез і вистав.

Найбільш діяльним і активним відділом у цій ділянці був 1-ий курінь кн. Теодора Корятовича в Ужгороді, який хоч би протя­гом одного 1928/29 шк. року виступав на сцені 16 разів, а саме: оркестра 6 разів, танцюристи 4 рази, з концертами 4 рази, з пред­ставленням один раз і один раз на пластовім святі. Крім того пла­стуни того ж куреня дали для молоді 5 відчитів, влаштували для ширшої публіки 11 пластових вечірок та вечорів сміху, як теж і для дітвори приготовили Свято-Миколаївський Вечір. І те все про­тягом одного року.

Школа українських танців, Хуст, 1929

Школа українських танців, Хуст, 1929

В той спосіб протягом 18 років свого існування Пласт на За­карпатті був важним творцем національної свідомости й української культури не тільки між молоддю, але теж і між шир­шими кругами населення. Із своїми виступами пластуни виходили теж на село, щоб у той спосіб могли втягнути до своєї освітньої праці теж і селянську молодь.

Про початки і розвиток театральної штуки між пластунами та про їхні початкові виступи багато довідуємося із споминів бр. Юрія Грома, якими тут користуємося:

«У шк. році 1922/23 я був учнем п’ятої класи гімназії в Ужго­роді, де старанням проф. Остапа Вахнянина і дир. Андрія Алиськевича, дня 7 лютого 1923 р., заложено український Пласт. З уч­нів гімназії тоді вписалося до Пласту 85 хлопців і дівчат. Наш провідник, проф. О. Вахнянин зумів приєднати нас до себе і звер­нув особливішу увагу на наше національне і культурне вихован­ня. Від нього я навчився перші українські маршові пісні, як „Засвистали козаченьки”, „На городі верба рясна” тощо»;

Остап Вахнянин

«Проф. О. Вахнянин запросив до співпраці у Пласті знамени­того актора і режисера укр. театру „Просвіта” в Ужгороді, диригента Михайла Біличенка. Він вщепив у моє серце велику любов і посвяту для театрального мистецтва, що не покинуть мене ціле життя. Від тоді — театр, спів, музика, танець, деклямація, взагалі сценічне мистецтво ста­ло для мене найбільшою моєю пристрастю. Нам, ужгородським пластунам, сприяли в набуванні сценічного мистецтва три головні чинники: 1) сталі мистецькі виступи українського театру Т-ва „Просвіта” в Ужгороді, які були для нас правдивою школою сце­нічного знання; 2) співпраця з Пластом знаменитого організатора і режисера театру, дир. Михайла Біличенка; та 3) приїзд до Ужгороду визначного українського письменника, поета і дра­матурга, проф. Спиридона Черкасенка, який написав для нас цілу низку пластових і молодечих п’єс.»

«С. Черкасенко писав свої п’єси віршом, що дуже помогло пле­канню української мови між молоддю. Наполеглива праця М. Бі­личенка знов сприяла добрій дикції. Так з пластової сцени гомо­ніла завжди гарна літературна українська мова. Всі літературні твори Черкасенка, що їх він тоді писав для пластової молоді, бу­ли глибоко патріотичні і тим самим гартували нашу національну свідомість. Крім того більшість його п’єс була романтично-фан­тастичного характеру, що вабило до себе як молодих авторів так і молодих глядачів. Так у 20-тих роках, заслугою письменника С. Черкасенка, на Закарпатті широко розвинулася пластова теат­ральна діяльність.»

«Початком театральної діяльности наших пластунів в Ужго­роді був наш виступ у міському театрі дня 15 червня 1923 р., з на­годи I-го пл. іспиту, де ми пописувалися перед ширшою публікою співами, танцями і пл. вмілостями. Друга імпреза відбулася у залі керамічної школи в Ужгороді, дня 28 жовтня 1923 р., з нагоди державного свята і приїзду начальника Союзу Скавтів ЧСР., др. Б. Свойсіка. На святочну академію тоді зложилися хо­рові співи, деклямації, народні танці, інструментальні композиції тощо. Пер­ша дра­ма­тич­на вистава пластунів 1-го куреня в Ужгороді відбу­лася з нагоди Свят-Миколаївського Ве­чора дня 19 грудня 1923 р. у міському театрі, коли ми представили драматичну картину С. Черкасенка  -“Вечірний гість”, на одну дію та іншу одно-дієву картину С. Кали­товсь­кого – “Гостина св. Миколая”, у постановці М. Біличенка і під диригентурою Ю. Гаєвського.

Закарпатська преса того часу високо оцінила пластові виступи (див. Свобода, Ужгород, 24. IV. 1924, стор. 3), які зачали змагатися. Так н. пр. пластуни у Вел. Бичкові, де провідником був М. Водонос, поста­вили дня 3 березня 1924 р. концерт під дир. О. Недолі. У Берегові, де пл. провідником був проф. К. Заклинський, пластуни відсвят­кували 110-річчя уродин Тараса Шевченка (дир. О. Бачинський) дня 12 квітня 1924 р. Протягом 1924/ 25 шк. р. закарп. пластуни дали 28 вистав і 19 концертів-академій».

У нашім описі і дальше користуємося споминами бр. Юрія Грома:

«Ці пластові імпрези збудили у нашій молоді зацікавлення сценою і згодом принесли великий успіх, бо багато із нас посвя­тилося театрові і театральній штуці, як н. пр. Маргарета Бращайко, Ол. Галас, Евген М. Шерегій, Юрій А. Шерегій і інші».

«З весною 1925 р. відбулися перші заїзди ужгородських пла­стових аматорів сцени до Берегова, Хусту, Вел. Бичкова та Кобилецької Поляни. Своїми виступами ужгородські пластуни заці­кавили сценою і інші пластові відділи, що дало почин до зорганізування пластового драматичного гуртка у Хусті, а згодом у Вел. Бичкові. У 1924/25 шк. році, завдяки наполегливій праці проф. Л. Бачинського, закарпатський Пласт сильно укріпився і від того часу почалися пластові вистави по всіх місцевостях зор­ганізованого Пласту».

«У шк. році 1925/26 я ходив уже до восьмої класи гімназії — рік іспиту зрілости. Однак, я продовжав працювати у Пласті, зокрема у його драматичному кружку… Я був неначе тим „спрітус мовенс” культурно-освітньої праці серед гімназійної і пла­стової молоді в Ужгороді… Всі ми аматори-пластуни полюбили сцену і театральне мистецтво, ми часто сходилися до помешкань наших співучениць (Бращайкових, Стрипської або Романової) і там грали різні сцени, іпровізували діялоги, переодягалися, вправлялися в маскуванні тощо.»

«Коли б тут навести усі ті вечірки, чайні вечори, академії, кон­церти, вечори сміху, Свят-Миколаївські та Маланчині вечори, що їх улаштували пластуни ужгородської гімназії (майже що місяця якась імпреза) протягом трьох і пів року нашої діяльности, то їхнє число напевно дійшло би до пів сотки. І всі ці виступи служили одній цілі — розбуджувати у нашій молоді національну свідомість, ширити українське слово й українську пісню між на­родом, навчити усіх любити і шанувати своє рідне!»

З 1926 р., крім таборової ватри, сцена стала місцем попису по­одиноких пластових відділів. Пластуни зачали організувати все більше і більше пластових чи національних свят, брали участь у святочних академіях, виступали з представленнями, організу­вали свої драматичні кружки, пластові хори, танцювальні групи тощо.

Так н. пр. дня 28 жовтня 1926 р. мукачівські пластуни, під проводом проф. М. Велигорського, величаво відсвяткували дер­жавне свято свободи. Дня 7 листопада того ж року берегівські пластуни, заслугою свого провідника проф. К. Заклинського, зве­личали 5-річчя засновання Пласту на Закарпатті святочною ака­демією. За ними пішли пластуни в Ужгороді, Вел. Бичкові, Ху­сті, Празі і т. д. Учасники літніх таборів теж приготовляли свої виступи, почавши з літнім табором у Тур’я Реметах 1927 р., для селян.

Для пластунів в Ужгороді 1927 р. влаштовано курс народних танців, яким проводив ст. пластун Д. Козіцький-Козя з Праги. На закінчення курсу пластуни поставили «Вечір Народних Тан­ців», який пройшов з великим успіхом і задоволенням численної публіки. Того самого року бр. Евген Горішок, учень VIII. кл. гім­назійної, заложив в Ужгороді першу пластову оркестру, в якій грали навіть деякі з його професорів.

Пластуни-танцюристи

Зараз знов веренемося до споминів бр. Юрія Грома: «У червні українські студенти запросили наш драматичний кружок „Верховину” до Галичини, з нею поїхали і пластуни „Вахнянинці”, під моїм проводом. Усюди нас приймали і угощували місцеві пластуни, як у Перемишлі, у Львові та Станиславові (Івано-Франківськ). Запланованої комедії „Нова генерація” з життя інтелігенції і селян на Закарпатті, польська поліція нам не позволила поставити».

Дня 7 лютого 1931 р., у восьму річницю засновання Пласту в Ужгороді, бр. Юрій Грім заложив музично-драматичний кру­жок «Веселка», який мав зайняти місце злікві­до­ва­ного тоді театру «Просвіта», щоб бодай аматорськими виставами ширити україн­ську куль­туру на Закарпатті. При «Веселці» працювали теж пла­стуни, як: В. Йосипчук, К. Кула­чен­ко, К. Медвідь, С. Петрашко, В. Федак, М. Стрипська, Н. Романівна і інші. Режисером круж­ка був бр. Ю. Грім. У короткому часі вони поставили дві прем’єри, було кілька вистав. На жаль, у квітні того ж року Ю. Грома пе­ренесли допоміжним проф. гімназії до Хусту, де почалась нова доба пластового життя. Однак «Веселка» в Ужгороді продовжала дальше свою діяльність.

Почавши від 1930 р., інж. Андрій Кість (учень балетмайстра В. Авраменка) зачав давати систематичні курси народних танців, які в короткому часі поширилися по цілім Закарпаттю. Головне ядро народних танцюристів творили теж пластуни. Один з таких курсів відбувся таки у пластовому таборі в Солочині літом 1933 року, коли балетмайстер Кість приготовив пл. танцюристів (20 пар) на світове джемборі до Ґеделе в Мадярщині з репертуаром 11 національних танців. Між пластовими танцюристами визнача­лися: Іванка Гірна, Ольга Гупаловська, Аліса Ґренджа-Донська, Василина Йосипчук, О. Тафійчук, В. Коперльос, М. Цірікус, І. Кардашинець, В. Йосипчук, О. Пойда і інші.

Учасники Джемборі в Геделе

Учасники Джемборі в Геделе

Так народні танці стали невід’ємною частиною пластових ви­ступів і могутнім середником здобування прихильности населен­ня для пластового руху. Народні танці при Пласті набули теж і високого мистецького рівня.

Шк. роком 1931/32, завдяки посвяті і здібностям братів Е. Го­рішка і Ю. Грома, Пласт у Хусті перебирає ініціятиву і провідну ролю пластового життя на Закарпатті. Їм до помочі стали проф. Наталка Балицька і Михайло Самойлович при гімназії та учитель Василь Волошин при горожанській школі. Завдяки їхнім старан­ням повстав і знаменитий пластовий хор, про що повідомила укр. преса:

«Початком цього шк. року у Хусті пластові провідники з’єд­нали пл. молодь гімназії і горожанської школи і зорганізували Пластовий Хор, диригентом якого є Евген Горішок. Хор має 68 членів і виступав на усіх шкільних, державних та пластових ім­презах. Від 1-го листопада 1931 р. хор співає у греко-кат. соборі на св. Службі Божій для учнів усіх шкіл. Цей хор є першим укра­їнським молодечим хором у Хусті. У 8-му річницю заснування Пласту у Хусті хор улаштував у залі Славія святочну академію, на якій хором диригував Е. Горішок» (див. Вперед, 1. XII. 1931, стор. 4).

Цей хор з драматичним гуртком став згодом ядром «Краєвого Пластового Хору» (1933 р.), якого головою став інж. Михайло Беловарій, а диригентом Евген Горішок. Їм удалося зорганізувати старших пластунів Хусту й околиці, з чого повстав дня 4-го лю­того 1934 р. т. зв. «Курінь Краєвого Пластового Хору» з драма­тичною секцією, якою провадив Юрій Грім. Ця драматична сек­ція К. П. X. 1935 р. перетворилася у самостійну групу театраль­них аматорів «Нова Сцена».

Читаємо дальше у Споминах бр. Юрія Грома:

«Дня 5 лютого 1933 р. Краєва Пластова Старшина в Ужгороді повірила мене приготуванням програми на світове джемборі в Мадярщині. Вибраних 35 пластунів і 22 пластунок з цілого За­карпаття з’їзджалося до Хусту майже щотижня на сходини, щоб підготовити поодинокі точки програми. Відтак, від 16-30 липня т. р., всі учасники джемборі відбули спільний пластовий табор у Солочині, щоб удосконалити програму. Тоді маестро Андрій Кість підготовив українські народні танці теж і до опери „Запо­рожець за Дунаєм”. Хор настудіював 10 різних народних пісень, що їх співало 44 осіб. 20 пар танцюристів підготовило 11 нар. тан­ців.

«Перший раз в історії Закарпаття виставлено оперу влас­ними силами і то силами самих пластунів. Щоб осягнути належного рівня, спершу ми її відіграли кілька разів вдома, а саме: у Хусті, Мукачеві, Поляні та Сваляві. І нарешті, дня 7 серпня 1933 р., пластуни виставили 3-тю дію „Запорожця за Дунаєм” на джемборі у Ґеделе в Мадярщині перед 2,500 захопленими гляда­чами, які представляли 80 народів і 50 різних держав. Це й було завершенням пластового театру на Закарпатті!»

Після свого виступу на Свято-Юрськім Святі у Виноградові (Севлюші), ужгородські пластуни виступили перший раз на радіо з хором (дир. учитель Олекса Мешко), мандоліновою оркестрою, декламаціями та монологами (див. Пластун, 1935, ч. 6).

Таких пластових виступів по радіо було кілька.

У той спосіб пластуни стали носіями і поширювачами україн­ської культури й українського фольклору серед населення За­карпаття.

Джерело: Степан Пап-Пугач, Пластовий Альманах

*

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This