Блог “100 кроків” продовжує публікувати пластові трафунки. Цього разу трафунок стосується цікавої і досить дискусійної теми – вживання сленгу під час виховного процесу в Пласті.

Автор: Дитина
Фото автора

Наприкінці 2003 року, коли завершилась праця над виданням “Матеріяли до пластового мартиролога”, в середовищі, яке утворилося навколо цього видання, виникла ідея проведення історичного вишколу для юнацтва. Окрім істориків у його організації були активні кошова станиці Львів Аня Музала і Кадра виховниць куреня ч. 50 ім. Б. Світлик. Вишкіл “Бляхарська, 11” відбувся 7-8 лютого 2004 року у Львові, в пластовій домівці на Сихові.

Програма і форми проведення того року були експериментальними (вже через рік ми працювали дещо інакше, а тоді зосередилися в основному на “етапах” пластової історії). Вступну гутірку, про перші кроки існування Пласту, читав Юрко Юзич. Хто знає Юрка і його манеру розповідати, той здогадується, що матеріял було прочитано динамічно, гутірку насичено пригодами, переказаними “сучасною” (“доступною”) мовою. Зрештою, ця манера не змінилася й досі.

Учасники вишколу слухають гутірку Юрка Юзича

Як комендантка (і як людина зацікавлена) була практично на всіх гутірках: з одного боку, і сам чогось нового довідаєшся, а другого боку, треба охопити цілість, бачити весь процес.

Тоді ми в основному спиралися на спогади, опубліковані в пластових джерелах. Оригінали деяких дуже цікавих архівних документів стали доступні щойно протягом останніх років. Отже, само собою зрозуміло, що для пізнання початків організації спиралися перш за все на спогади О. Тисовського. Одним з таких спогадів є “З юних літ Українського Пластового Уладу”, надрукований “Пластовим шляхом” 1954 року. У цій статті Дрот доволі гостро і не завжди справедливо розкритикував діяльність Петра Франка на філії Академічної гімназії.

Частину його закидів спростував свого часу вихованець Петра Франка Ілярій Домбчевський, деякі спростовують архівні документи. Так чи інакше, у спогаді Тисовський розповідає, як прийшов на сходини на філію і побачив там безпорядок: хлопці галасували, билися і не чули слів свого опікуна. І далі вилив на “конкурента” весь свій давно накопичений жаль за паплюження “його” ідеї. Звичайна така, людська, сказати б, ситуація…

І ось наш лектор натхненно і емоційно переповідає цей епізод спогаду:

“Приходить на сходини — там галас, крик, брудно, виховник запізнюється!.. На нього взагалі ніхто уваги не звертає… І сказав Тисовський: «Йо-майо!!! (тут лектор хапається за голову руками) Я тут дбаю про ідеологію, складаю закони, вимоги, а вони…»”

От тоді ми й довідались, хто і за яких обставин першим сказав це слово 😉

Рольова гра, в якій учасники по-своєму відтворювали історичні ситуації. Тарас Бєляєв в ролі Петра Франка

***
Справедливости ради зазначу, що ми в цілому не схвалили такого стилю читання гутірок, що було відображено у звіті з вишколу:

Під час тривання вишколу інструктори (та й учасники) звернули увагу на сленг. Це не стосується конкретного вишколу, це стосується загалом усієї пластової виховної роботи. Мені доводилося зустрічати виховників, як юнацьких, так і новацьких, а навіть і шкільних вчителів, які вважали, що вживання сленгу у спілкуванні з вихованцями зменшує непотрібну дистанцію, дає дітям можливість краще зрозуміти виховника і збільшує ступінь довіри. Зрозуміло, що якщо виховник є старшим братом чи другом, він має жити тим, чим живуть новаки чи юнаки: має розуміти їх переживання, знати, що вони читають, що збирають, які дивляться мультики тощо. Отже, мусить також вміти говорити «по-їхньому».

Це цікаве методичне питання, яке у нас достатньо не опрацьоване і потребує уваги. Завданням виховника є вести дітей до вищого, до ідеалу, і, як на мене, такий виховний засіб, як сленг, при цьому не цілком доречний. Тисовський у своїх спогадах розповідає про свого брата, який був для нього ідеалом: «Покійний Степан не терпів навіть сліду грубої мови, коли, наприклад, бувало, що я, несвідомий значення якогось слова, приносив таке від товаришів забави». Потрібно розуміти, що на той час «грубою мовою» вважалися слова, які зараз без тіні незручности вживає чи не щодругий українець. А від того, що вважаємо непристойним ми, Тисовський, напевно, помер би на місці.

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.