Пластовий рух серед української молоді почав ширитися щойно в 1913 р. Не йшло воно легко, бо серед учительського збору гімназії не було ні одного вчителя, що бувби блище обзнакомлений з пластовою організацією.

І їх необзнакомленість зі справою не дала розвинутися цьому пожиточному рухові так, як на це він заслугував. Опікунами Пластового Кружка «Запороже» в Рогатині (така була офіціяльна назва рогатинського полку) стали гімн. професори Микола Бабин та д-р Никифор Гірняк. Перші кроки прийшлося ставити дуже важко. Крім малої брошурки д-ра Тисовського п.з. «Пласт» не було тоді ще ні одного українського підручника, що давав би якісь подрібніщі вказівки про життя в пластових організаціях.

Охочих до пласту було богато. У квітні число пласту­нів досягло 64 — 8 гуртків. При кінці зменшилося воно трохи що не до половини. Відпали усі зі соломяним огнем, ті, яким тяжко прийшло виповняти всі закони пластового уставу та ті, що виказували слабі поступи в науці.

Поволі почали справляти собі пластуни однострої та всіляке пластове приладдя. Ішло воно якось пиняво, хоч все було дуже дешеве. На Сокільський Здвиг в червні 1914 р. зміг Рогатин виставити всего 15 пластунів в одностроях! Пласто­вий Кружок набув до кінця року шатра, й це уможливило ро­бити нічні пластові вправи. Була посуда до варення в чистім полі, була полева аптечка. Весь час приготовлювалися пласту­ни до іспитів і більшість мала вже за собою 2-ий пластовий іспит. Проф. М. Бабин викладав про найважніщі речі з військової тактики, а д-р Н. Гірняк підучив на 6-тижневім кур­сі читання військових карт.

Пластовими полковниками були від початку шк. року 1913—1914 Іван Озаркевич, а від травня 1914 р. — Іван Верб’яний.

Серед дівчат якось пластовий рух не поширився. Мабуть, через те, що й у Львові, звідкіля пішов весь пластовий рух, не принявся ще тоді пласт поміж дівчатами.

На пластовім з’їзді, що відбувся в березні 1914 р., Ро­гатин заступали проф. М. Бабин і пластуни Іван Верб’яний та Роман Король. Проф. Бабин виголосив довший реферат про значіння Пласту, а пластун І. Верб’яний — реферат-проєкт «Пластові маневри під час літніх ферій 1914 р.» Проєкт не принято через технічні труднощі, зате з нагоди Сокільського Здвигу, що заразом мав бути і першим пластовим здвигом, мали відбутися цілонічні пластові вправи.

Та вправи ці не відбулися так, як їх представляли собі проєктівці. На здвиг не приїхало навіть 200 пластунів (прочі не мали одностроїв), а у вправах взяло участь так мало пластунів, що не було навіть досить на виставлення полевих сторожей, що мали боронити пластового табору пе­ред «армією», що нападала на нього. А все ж таки це був перший перегляд пластових сил Галичини. Богато з тих пластунів, що брали участь в червневих нічних вправах, спить сьогодня тихим сном в могилах, що розкинені скрізь по широкій Україні. Спить між иншими і бл. п. В. Яримович, що наступав тоді з «білими» на табор.

Пластовий Кружок почав поволі ставати на ноги. Прид­бано чималу фахову бібліотеку. В осені 1914 р. малося по­вести далеко інтензивнішу працю, поширити цілий рух. Та надійшла страшна світова війна. Велика частина пластунів вступила до У.С.С., війна затягалася чимраз даль­ше, так що в 1919 р. служили при війську новики з 1913 р. 10- та 11-літні хлопці. Одні здавали серед куль пластові іспити, а другі вкривали кістками поля й писали кров’ю історію. Війна стерла майже слід з рогатинського перед­воєнного пластового руху. Пропали протоколи й не можна навіть подати блищих даних широкому загалові.

Та сама ідея віджила! І ми, старі пластуни, від щирої пла­стової душі бажаємо нашим наслідникам — пластунам полку ім. Пилипа Орлика, щоби вони не покрили неславою імени Рогатинських пластунів та імени Пилипа Орлика, вели­кого сина України, а кожним своїм пластовим ділом при­чинялися до збудування Великої Будівлі — Своєї Держави. Неодин з їх попередників приніс в жертву найдороще, що мав, — власне своє життя.

Біографічна довідка:

Професор Іван Верб’яний народився у Львові 1896 р. Навчався в Рогатинській гімназії, під час Першої світової війни служив в УСС. Після війни закінчив Віденський університет і вчителював в українських середніх школах Галичини, в основному в гімназії Українського Педагогічного Товариства «Рідна школа» в Рогатині. Належав до протиалкогольного товариства «Відродження», був співробітником журналу «Ми молоді».

Опинившись на еміґрації в Німеччині, присвятився вивченню української лексикології, опрацював спільно з проф.. В. Левом тритомний англо-український словник.

Переїхав до США, де працював у Головній канцелярії УНСоюзу. Помер 5 жовтня 1964 р.

Джерело: Іван Верб’яний. Рогатинець. – март 1923. – Ч. 3 – С. 10-12. Матеріал надіслала: Ольга Свідзинська