В останні тижні все частіше й частіше в українських засобах масової інформації з`являються повідомлення про настільну гру “За волю!” – стратегічну військову гру для двох осіб, придуману канадським пластуном Андрієм Водославським і адаптовану до “українського ринку” івано-франківським пластуном – Тарасом Зенем.

Обкладинка гри “За волю!”

Коротка довідка.

Історія виникнення гри бере початок з 2004 року в Канаді, вигадана пластуном Андрієм Водославським на одному з пластових таборів. У 2010 році перший тираж гри, що друкувався у Львові, побачили українці Канади та США. Офіційно гру видало новостворене підприємство Андрія Водославського – «Painted Fox Productions» («Фарбований лис»). Не зважаючи на те, що гра «За Волю!» спершу поширювалась у діаспорі, вона викликала неабияке зацікавлення і в Україні. Через це у 2011 році було віддруковано другий адаптований для українського гравця, тираж. Гра «За Волю!» лише для 2 гравців. В колоді 126 карт, в кожного гравця по 5 карт на руках. Принцип гри такий: вдарив – оборонив, не оборонив – втратив очки. Це є воєнна стратегія, а не воєнна гра, – пояснює правила гри пластун Ростислав Гнатик. – Тут треба думати головою, що поставити «зараз», і як треба походити в майбутньому, щоб «тут» не втратити, а «там» завоювати».

ст.пл. Тарас Зень, ЧоК

Як ти познайомився з цією грою? Твої перші враження? Чому ти взявся за пропаганду гри в Україні?
– Це довга історія, яка побудована на суцільних випадковостях. Моя сестра Віра, яка теж належить до Пласту, познайомилася у Мюнхені з канадським пластуном Андрієм Водославським. Андрій мав під час цієї мандрівки власноруч зроблену гру, картки до якої вирізав і промальовував сам. У вільний час він запропонував зіграти. Потім розповів, що хотів би її видати на професійному рівні і шукатиме для цієї справи ілюстраторів. Віра у свою чергу мимоволі зізналась, що має старшого брата Ярослава художника, до слова – колишнього пластуна, який з такими речами добре вправляється у творчій майстерні “Культбаба” і дала його контакти. Справа забулась, йшов час і раптом Ярославу прийшов лист від Андрія з проханням допомогти у створенні потрібних картинок. Брат за таку справу охоче взявся, оскільки це було цікаво і він поділяє такі от ідейні моменти гри. Закипіла робота.

Вістун УПА

До створення ілюстрацій залучили трьох художників. Тож за кілька місяців потрібні картинки були створені. В часі малювання зображень про гру дізнався і я 🙂 Коли вона вже друкувалась у одній із львівських друкарень, я зконтактував з Андрієм і попросив залишити один примірник для мене, перед відправкою тиражу до Канади. Оскільки сам проживаю у Франківську попросив львівянина Ростика Гнатика забрати мені пакунок і передати мені. Ростик виявився серйозним ігроманом, який колекціонує різноманітні настільні ігри. Забравши коробку, він поцікавився що це таке і дуже захопився такою от передачкою.

Коли ж її вперше побачив я, вона візуально мені сподобалась, хоч тоді я не дуже зрозумів правила гри. Вирішив, що буде справжнім гріхом не поширити такий продукт в Україні, адже погодьтесь, ця тема є набагато ближчою для нас, ніж для Канади. Тим паче гру вигадав пластун, а ми в свою чергу теж є пластунами, завданням яких є виховувати молодь через власну історію, яку часто викривлюють.

Також це було б непоганим інформаційним приводом для висвітлення діяльності Пласту. Адже ніша настільних ігор, які (ігри) часто є підлітковими (тобто наша, пластова аудиторія) в нашій державі не є заповнена. Тому поява будь-якої ідеологічної гри для тутешнього інформаційного простору буде виграшною. Далі вже разом з Ростиком запропонував Андрію, як автору гри, видрукувати невеликий пробний тираж для поширення в Україні. На що Водославський люб’язно погодився.

Снайпер

Як відбувалася адаптація гри для українського споживача? Можливо були якісь веселі нюанси (ну, або не дуже). Яку головну ідею ви закладаєте в рамках популяризації гри “За волю!”?
– Коли отримав коробку з канадського тиражу, то довго не міг зрозуміти правила. Справа в тім, що ігри з такими гральними схемами у Канаді є дуже популярними, десь приблизно так, як у нас звичайні гральні карти. Ще сильно ускладнювало розуміння те, що правила прописані “діаспорною” українською мовою. Наприклад, словосполучення “відділ противника” звучав як “противний відділ” 🙂 Такі от колізії словесні. І таких там було багато. Коли адаптовували правила, то намагались їх зробити максимум простими і зрозумілими. Також до них я намалював кілька ілюстрацій-схем, щоб окрім тексту вони сприймались і візуально.

Щодо ідей, яку ми вкладаємо у рамках популяризації гри, то їх є кілька:

1. Популяризація правдивої історії в дещо незвичний і не нав’язливий ігровий спосіб;
2. Добрий інформаційний привід – показати різні виховні моменти Пласту не тільки для самої організації, але й на зовні. Адже в гру можуть бавитись не тільки пластуни, а й діти з-за меж нашої організації. Це, сподіваюсь, трошки розворушить людей, які часто кажуть, що Пласт мало працює на зовні, а більше в середині. Що часто є правдою.
3. Розворушити хоч трохи рух настільних ігор в Україні, який не є потужний. До прикладу, в інших країнах Європи любителі настільних ігор є ледь не окремою субкультурою, які організовують клуби і тематичні фестивалі.

Німецький офіцер

Як пересічні громадяни реагують на гру? (напр. журналісти на прес-конференціях, чи пересічні покупці?)
– Гра точно зацікавлює. Точніше її історичний аспект і акценти, які там роставлені. Наприклад, що УПА воювала не тільки проти загонів НКВС, але й проти спільного ворога – Вермахту. Це викликало неабиякий інтерес у ЗМІ. Про неї одразу написали такі впливові ЗМІ як “Корреспондент”, УНІАН та інші. Негативної реакції я поки не зустрічав. Навіть на останній презентації продукту перед ЗМІ в Івано-Франківську, журналісти самі відзначили важливість гри. І не тому, що вони саме з Франківська, а тому, що не залежно від того звідки ти, якщо в тебе є хоч якесь елементарне обізнання в історії, то тут нічого заперечувати.

Були лише добрі підколи мовляв гра буде виховувати у дітей азарт, я ж відповів, що слово “азарт” має трохи негативний відтінок і запропонував замінити це слово на “захопленість” 🙂 Всі навпаки відзначають важливість об’єднювального ідеологічного моменту. Часто мені приходять листи на емейл чи телефонують люди з запитаннями де і як можна отримати гру. І, що цікаво, звертаються з всіх куточків України. Було лише побажання кількох пластунів не презентувати гру від імені Пласту, оскільки там висвітлюється тема УПА, до якої ще досі не однозначне ставлення в суспільстві. Проте, це вважаю смішним аргументом, адже чи не половину пластових куренів носять назви підпільників ОУН чи УПА.

А також саме пластуни проводять або беруть участь у акціях приурочених національно-визвольній боротьбі того часу і це постійно відкрито фігурує у ЗМІ. Та, зрештою, кому як не пластунам поширювати історичну правду?..

Ілюстрація до гри

Для західного регіону ідея гри – зрозуміла, виграшна і презентабельна. А як бути зі Сходом України? Чи думали ви над тим, як саме позиціонувати гру для східних регіонів? (може були відгуки якісь коментарі, закиди, погрози тощо:)
– Завжди викликає повагу той, хто має свою аргументовану позицію. Нам завжди треба казати правду, а гра розповідає якраз про історичну правду. До того, я тут бачу об’єднюючий фактор: у нас спільний ворог – нацистська Німечинна. Проти якої у Другій світовій війні воявали як діди західняків, так і східняків. Тому “За волю!” потрібно позицінувати на сході і на заході однаково. Прикрашення чи загладжування кутів тільки буде викликати якусь підозру.

Ілюстрація до гри

Як ти думаєш, чи стане ця гра популярною в Україні, як наприклад УНО, Скрабллз чи інші?
До тих ігор як ти назвав думаю – спокійно. Але вона точно не “переплюне” звичайні блатні гральні карти, у які грають дітлахи чи не на кожному подвір’ї 🙂

Матеріал підготував: ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ

Відеосюжет з презентації гри в Івано-Франківську:

Переглянути інформацію у ЗМІ про презентацію гри “За волю!”

*