Матеріал: ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ,
відкриті джерела

Історичний пластовий блог “100 кроків” розпочинає знайомити читачів з історією пластових куренів УСП та УПС. Курені цих уладів становлять для загалу чималий інтерес. У першу чергу тому, що, окрім славної історії, містять в собі безліч таємниць церемоніального та назовницького характеру, члени куренів сподівують певні, притаманні тільки їм – курінні цінності, організовують та проводять відповідні курінні проекти – табори, мандрівки, акції спеціалізованого пластування тощо. Зрештою, безліч відомих людей перейшло через членство в куренях УСП та УПС. Люди, які сьогодні для багатьох залишаються великими авторитетами не тільки в Пласті, а й далеко поза його межами.

Звісно, умістити все в одному дописі про той чи інший курінь – справа майже неможлива. Тому це можна зробити – у багатьох дописах 😉 А ми ж, поки що, обмежимося загальними відомостями та фотографіями з доступних джерел. Якщо буде велике бажання і натхнення у членів відповідних куренів розширити так би мовити “горизонт” інформації – ласкаво просимо дописувати, надсилати інформації, фото, відео, копії архівних документів, приватні спогади тощо на post@100krokiv.info (публікації будуть обов`язково зі збереженням авторських прав;)

Більшість основних інформацій взято з брошури про старшопластунські курені, що її уклав ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ у 2000 році.

Отоже, починаємо від куреня число один –

відзнака Бурлак

1-й Курінь УСП Ватаги “Бурлаки”
Коротка історія
Доволі важко подати дату початку Бурлаків та імена перших членів ватаги. Попередниками Ватаги були нелегальні гурток “Вогні” та курінь “Передових” Виховних Спільнот Української Молоді (ВСУМ), що існував у Львові в часи Другої світової війни, зокрема його третій гурток. Двома незабутніми членами цього гуртка були Гiльо i Лесько, якi загинули у військових дiяx (Петро Гiлевич i Олександр Подолинський). З інших членів можна назвати Славка Терлецького, Юрка Купчинського, Зенка Костельника, Мироська Стародуба, Юрія Ференцевича, Зенка Шепаровича та інших. Курінь “Передових” у повному складі зголосився до Дивізії “Галичина”.

У той час кристалізувалися xaрактернi прикмети Ватаги:

1. Мандрiвництво: 14-денний мандрівний табiр у сxiдному Бескиді.
2. Виxовно-вишкiльнi табори:

  • виховно-вишкільний табiр для старших юнаків у Брюxовичаx, учасники: Лесько Подолинський, Петро Гiлевич, Ю.Купчинський, З.Костельник, З.Шепарович Ю.Темницький та iншi, а в булаві – Р.Волчук, I.Костельник, Е.Бурачинський та ін.;
  • виховний табiр для юнаків у Шклi;
  • виховний табiр у Пасiчнiй;
  • інструкторський табiр у Брюxовичаx.

3. Участь у проводі тодішнього нелегального Пласту – ВСУМу. Планування діяльності у воєнних обставинах, щоб здійснювати ідеали Пласту у можливих тоді формах.

Так сталося, що у 1945 році в Мюнхені зійшлась винятково цікава група молодих (17-20р.), ідейних iндивiдуалiстiв котрі познайомилися між собою i потоваришували. Їх єднало прив’язання i любов до Батьківщини, замилування до природи (мандри, прогульки, табірництво), та захоплення спортом (лещата, легка атлетика, канойкарство). Вони так добре зжилися між собою, що разом записувалися па один факультет в університеті, разом ходили до одної панни i разом вирішили відновити членство в Пласті. Старші пластуни, котрі вибрали давнi курені: Лiсовi Чорти, Чорноморці, Червона Калина не мали жодних проблем. Тi курені вже мали свою історію, традицію, звичаї i т.д.

Але цим друзям курені не відповідали, вони мали більше вільну вдачу. Потрібно було видумати назву куреня, кольори, вiдзначку, патрона, звичаї та інше. 1 лютого 1946 року в Карльсфельді (Західна Німеччина) було засновано новий старшопластунський курінь. По довгих i бурливих переговорах пластова влада дозволила його оформити. Новий курінь одержав порядкове число (за новою нумерацією) 1, назву “Бурлаки“, відзнаку “подертий черевик” i патрона – Г. Сковороду. Тоді треба було створити різні бурлацькі права, закони, звичаї створити цілий ряд нових назв, iєрарxiю бурлацьких ступенів та ін. Так повстала “Бурлацька Правда“.

“Ватага Бурлаків” відразу почала вести жваву діяльність. Організація окружних свят весни, гірських прогульок для юнацтва, альпійських Миколайків, виховна праця з юнацтвом, провід УСП. З кінцем 40-x – початком 50-x років більшість Бурлаків переїхали жити до США i Канади, тому центр бурлацького життя перемістився за океан.

Учасники Стрічі зібрані біля ватри перед початком нарад. З права до ліва стоять: Джім, Чорний Джек, Джек, Петронеля Бабачек, кандидаьт Трубка ІІ, жовнір Гуго Пес, Тадзьо, Руди Роб, Бандєровец, Папірчик, Муньо, Дзюнко, Цюха і Магомед, 1951

У 1992 році на таборі “КВТ-92” у с. Дубина зустрілась групка старших юнаків якi близько зайшлися i продовжили свою дружбу після табору. Це були: Андрій “Пiтон” Павлович, Андрій “Куций” Куценко, Денис “Денис” Угрин, Орест “Cмеx” Смiшко, Андрій “Вася” Козак, Назар “Зофа” Зафiйовський. У 1993 році вони разом вийшли з юнацтва i почали шукати собі старшопластунський курінь. Старший брат Зофи Роман розповів хлопцям про американський курінь “Бурлаки” i дав почитати “Бурлацьку Правду” та кілька “Комет”. На цьому справу було практично вирішено, перші сходини Львівської Колиби відбулися у травні 1993р., а вже в серпні ми голосно заявили про себе будівництвом ватри на ЮМПЗ у Львові i мандрівним табором “Там де Прут” у Карпатах. 15-22 серпня 1996 році в Україні (у мисливських палатах А.Шептицького біля с. Підлюте Рожнятівького р-ну Івано-Франківської обл.) відбувся Ювілейний З’їзд Куреня з нагоди 50-ліття заснування.

З ліва: пл.сен. Юрій Гладкий, ст.пл.скоб Ігор Карабін, пл.сен. Олег П`ясецький, Ватага Бурлак, КПЗ 2002, Київ

Патрон: Григорій Сковорода (1722-1794), мандрівний український філософ та поет
Стать: Чоловіча
Ідея: бурлакування
Клич: “Мандруй! – В дорогу!”
Основні напрямки праці: Взимку лещатарські, влітку гірські та водні мандрівні табори для УПЮ-УСП, виховництво в УПЮ, інструкторство з мандрівництва, лещатарства, мандрівництва, скелелазіння, альпінізму, в Україні – проведення щорічної Школи Інструкторів Лещатарства (ШІЛ)
Курінні ступені: Смалюх, Нетяга, Волокита, Бурлака. “Бурлаки” – єдиний курінь, що має членів з-поміж не пластунів: прихильники куреня, що допомагають як інструктори чи матеріально-технічно, називаються “зарази”.
Курінні барви: Чорна, синя, біла
Курінна відзнака: Чорний рівнобедрений трикутник гострим кутом униз чорного кольору (“чорнота не бурлацького життя”), посередині – блакитна вертикальна смуга (“світло бурлацького життя”). Посередині – подертий черевик срібного кольору носком праворуч. Нетяги носять лише чорний трикутник, Волокити – трикутник з блакитною смугою, Бурлаки – повну відзнаку.
Курінна термінологія, атрибутика та традиції: Подруги Бурлаків – це “шнурівки”, дружини – “підпорки”.
Курінна структура: Гурток в одному місті називається Колиба (очолює Ватажок), об’єднання в одній країні – Полонина.
Аналогічний курінь в УПС: 1-й Курінь УСП об’єднаний з 16-м Куренем УПС “Бурлаки” у Ватагу Бурлаків.
Поширення та чисельність у світі: Бурлаки є в Україні, США (Колиби у Бостоні, Баффало, Вашингтоні-Балтиморі, Детройті, Каліфорнії, Клівленді, Нью-Джерсі, Нью-Йоркові, Філадельфії, Флориді, Чикаго та самітники в інших містах) та Канаді (Колиби в Едмонтоні, Оттаві, Торонто та самітник у Віннипезі).
Курінне видання: Листок Зв’язку Ватаги “Комета” з підзаголовком “Листи Бурлаків до Бурлак” (започаткований у кінці 40- років як “неперіодичний щоквартальник”). З’являється двічі на рік (весною та восени) та переважно містить розповіді Бурлаків про їхні мандрівки та табори.

Бурлацька правда

Бурлацька правда

Бурлацька правда

Ідеологія Бурлак
Ціхою “Ватаги Бурлак” є легкий підхід до всіх життєвих справ, який віддзеркалюється у словах бурлацького маршу: “… море нам по коліна, а Міссіссіпі по кістки”. Найбільш характеристичною ціхою Бурлак є толерантність політичних і реліґійних поглядів та толерантність питомих людських слабостей.

Не менше характеристичним для них є одначе нетолерантність нетовариськості й нестерпимість людей, які ставлять свої дрібні інтереси понад добро спільноти, або які вживають спільноту для своїх особистих цілей.

В загальному, Ватага вистерігається пафосу та фанфар у виявах свого пластового духа, чи патріотизму та оминає емоційність і екстремність, уважаючи такі явища симптомами недоліків характеру.

Пластова пошта

Бурлаки відносяться взаємно до себе дуже неформально, вживаючи в більшості псевда замість імен і титулів. В Німеччині, вірні своїй пластовій назві, Бурлаки майже виключно посвячувалися зимовому та літньому мандрівництву, таборуванні і спортові. В короткому часі після заснування куреня в 1946 р. вони стали експертами в цих ділянках пластування та організували численні мандрівні табори, прогульки та легкоатлетичні змагання. Вони допомогли у відновленні Карпатського Лещетарського Клюбу та стали його членами і першунами в лещетарстві, плаванні та легко-атлетиці. В 1947р. були учасниками у Світовому Скавтському Джемборі біля Парижа і працювали і дальше працюють на різних виховних адміністративних постах у Пласті.

Джемборі, Париж, 1947 р., в американському таборі. Стоять з ліва: Юрій “Куба” Купчинський, Богдан “білий Джек” Яців, Петро Горбань в індіянський перах, індіянин-американський скавт, Зенон “Шепцьо” Шепарович. Сидять з ліва: Х. “Довгий” Андрійхович, Хрестоносець Михайло “Отець” Левицький і французький скавт Рошер

Гімн Бурлак:

Гімн Бурлак

Промо-ролик про Бурлак:

Дізнатися більше про Бурлаків:

 

Запрошуємо взяти участь в конкурсі публікацій “Мій гурток”, “Мій курінь”

 

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.