Історія мого Пласту: як я став пластуном-прихильником

Отож, колись раніше ввів на блозі “100 кроків” тег – “Історія мого Пласту“. Під цим тегом мали б публікуватися якісь приватні спогади, думки (наприклад такі) тощо з пластових історій конкретної особи. Історій, які ніколи не потраплять на офіційні сторінки, історії, які ми любимо розказувать один одному на таборах, ватрах, зустрічах тощо. Так ось, як я став пластуном-прихильником.

* * *

З Пластом в теорії я познайомився в досить юному віці. Десь на початку 90-их батько злітав до Сполучених Штатів і привіз мені звідтам “Підручну книжечку пластуна і пластунки”. Таке видання ГПБ здається А6 формату в бордовій обкладинці. Десь ще в мене зберігається той примірник.

Моя відзнака прихильника

Відтак, 1996 року на Закарпатті в околицях села Невицьке прогриміло Перше Українське джемборі. Яке я з успіхом пропустив, бо до Пласту заангажували мене тільки 9 вересня 1996 року. Пам`ятаю чітко, як після уроків до нас у клас зайшло троє…

Троє виховників – Іван, Василь та Едгар.

Згодом саме Василь і став моїм виховником. Перші свої сходини, як кожен порядний пластун – я пропустив ;Р

Але на других сходинах демократія у нас відбулася швидко. Ми обрали провід, назву гуртка – “Барси”. А писарем став я. Бо я був в окулярах і “умний”. Так почалася моя пластова стежечка (майже як у Леніна в букварі, хто пам`ятає).

Символічною стала дата здачі першої точки у відзнаці прихильника. 13 грудня 1996 року – саме на Свято Андрія.

Відзнака прихильника

Аж ось несподівано настало 13 квітня 1997 року. Цю подію – адже 85-ліття буває раз на 85 років – ужгородські пластуни святкували у приміщенні всеукраїнського товариства “Просвіта” в Ужгороді. Колишній будинок офіцерів. Нас – майбутніх вже дуже скоро прихильників – було щось з десяток. Всіх вишикували на сцені. Все відбувалося дуже урочисто. Прапори, промови. Гімн. Було багато сеніорів, гостей, просвітян, інтелігенції.

Саме на тій сцені, у будинку “Просвіти” мене (та ще багатьох) іменували пластуном-прихильником. У нас, малих (ну – в мене то точно) троха тряслися від хвилювання руки і серце калатало в грудях. При свідках тоді я повтором виголосив, що “обіцяю працювати витривало над моїм характером і знанням, зберігати і розвивати моє здоров`я і точно виконувати пластові приписи, щоб заслужити на довір`я друзів-пластунів і пластового проводу та вирости на користо і славу українського народу”.

Далі буде…

Автор: ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ

*

2 коментарі

  1. Lilya

    Як на мене, то кожен пластун повинен пам’ятати такі визначні дати із свого перебування в організації. Тішуся з того що у твоїй пам’яті збереглась ця подія, як щось світле, незвичне, унікальне.
    Думаю, що немає такого пластуна який би не бував у якійсь кумедній ситуації чи важких обставинах. Їх не варто тримати лише при собі – треба розповідати їх іншим, ділитись досвідом, та і це було б дуже весело і, мабуть, повчально послухати всякі історії з пластування інших членів Пласту. пл. розв. Лілія Мочула

    Відповісти

Залишити відповідь на Андрій Ребрик Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Олександр Тисовський

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This