Отож, колись раніше ввів на блозі “100 кроків” тег – “Історія мого Пласту“. Під цим тегом мали б публікуватися якісь приватні спогади, думки (наприклад такі) тощо з пластових історій конкретної особи. Історій, які ніколи не потраплять на офіційні сторінки, історії, які ми любимо розказувать один одному на таборах, ватрах, зустрічах тощо. Так ось, як я став пластуном-прихильником.

* * *

З Пластом в теорії я познайомився в досить юному віці. Десь на початку 90-их батько злітав до Сполучених Штатів і привіз мені звідтам “Підручну книжечку пластуна і пластунки”. Таке видання ГПБ здається А6 формату в бордовій обкладинці. Десь ще в мене зберігається той примірник.

Моя відзнака прихильника

Відтак, 1996 року на Закарпатті в околицях села Невицьке прогриміло Перше Українське джемборі. Яке я з успіхом пропустив, бо до Пласту заангажували мене тільки 9 вересня 1996 року. Пам`ятаю чітко, як після уроків до нас у клас зайшло троє…

Троє виховників – Іван, Василь та Едгар.

Згодом саме Василь і став моїм виховником. Перші свої сходини, як кожен порядний пластун – я пропустив ;Р

Але на других сходинах демократія у нас відбулася швидко. Ми обрали провід, назву гуртка – “Барси”. А писарем став я. Бо я був в окулярах і “умний”. Так почалася моя пластова стежечка (майже як у Леніна в букварі, хто пам`ятає).

Символічною стала дата здачі першої точки у відзнаці прихильника. 13 грудня 1996 року – саме на Свято Андрія.

Відзнака прихильника

Аж ось несподівано настало 13 квітня 1997 року. Цю подію – адже 85-ліття буває раз на 85 років – ужгородські пластуни святкували у приміщенні всеукраїнського товариства “Просвіта” в Ужгороді. Колишній будинок офіцерів. Нас – майбутніх вже дуже скоро прихильників – було щось з десяток. Всіх вишикували на сцені. Все відбувалося дуже урочисто. Прапори, промови. Гімн. Було багато сеніорів, гостей, просвітян, інтелігенції.

Саме на тій сцені, у будинку “Просвіти” мене (та ще багатьох) іменували пластуном-прихильником. У нас, малих (ну – в мене то точно) троха тряслися від хвилювання руки і серце калатало в грудях. При свідках тоді я повтором виголосив, що “обіцяю працювати витривало над моїм характером і знанням, зберігати і розвивати моє здоров`я і точно виконувати пластові приписи, щоб заслужити на довір`я друзів-пластунів і пластового проводу та вирости на користо і славу українського народу”.

Далі буде…

Автор: ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.