Третя проба. Проекти: Самобутні творчі методи Івана Марчука

У часті 15-го Крайового Вишкільного Табору під час презентування учасниками своїх проектів на 3 пробу УПЮ, визріла ідея публікування матеріалів для широкого загалу. Перш за все така можливість ознайомить загал з багатьма цікавими та перспективними проектами, покаже труднощі та позитиви під час їх організації та реалізації, оформлення тощо. Це можливість вільного обміну досвідом та, цілком ймовірно, може стати точкою народження нових креативних ідей.

Проект “100 кроків” спільно з Референтурою КВТ та Крайовою Булавою УПЮ розпочинає серію публікацій від розвідувачів, що реалізують свої проекти в рамках здачі 3 проби УПЮ на здобуття ступеню скоба/вірлиці.

На думку Крайового коменданта УПЮ така практика надасть ІІІ пробникам додаткові можливості.

Часом дуже важко розпочати роботу над ІІІ пробою. Здається, що всі твої ідеї щодо проектів якісь пісні та нецікаві. Така ініціатива дає можливість подивитися що роблять інші, критично це оцінити і запропонувати свй проект, вже опираючись на чийсь досвід. Для тих же хто реалізовує проект це ще більш цінна можливість отримати зворотню думку – наскільки він цікавий, як його можна вдосконалити та розвинути. Тобто – це підвищує якість роботи тих, хто по праву називається справжнім обличчям організації – скобів та вірлиць. Велика подяка ініціаторам та реалізаторам.

Долучитися до наповнення блогу “100 кроків” зі своїм проектом може будь-який юнак чи юначка, звернувшись до адміністрації блогу та відповідним чином оформивши свій проект.

Отож, починаємо. Проект на Третю пробу пл.розв. Лілії Мочули, курінь ч. 42 ім. Г. Дидик, Станиця Тернопіль

Гарний додаток до проекту – книга пл.розв. Лілії Мочули

Точка у пробі: А(3) Три головнів’язки пластуна»(6,4)
Назва: «Самобутні творчі методі Івана Марчука»
Дата проведення: 26.05.2011 р. Б.
Рівень організації: обласний (окружний)
Обов’язки: автор книжки «Самобутні творчі методи Івана Марчука»
Комендант акції: ст.пл. Наталя Галаса

Мета: Розширити знання пластунів та громадськості про життєвий і творчий шлях видатного художника сучасності Івана Марчука. Адже кожен громадянин України повинен знати геніїв своєї держави. Я б дуже хотіла щоб ця публікація не залежувалась на полиці у когось вдома, а ходила між пластунми та доносила їм інформацію про Івана Марчука.

Організатори: Євген Удін, Ігор Мочула, пл.розв. Лілія Мочула

Підготовка до акції:

  • провести опитування серед знайомих,друзів,пластунів щодо обізнаності з художниками сучасності
  • зібрати потібні матеріали про Івана Марчука у музеях Тернопілля, та у його рідному селі
  • особисте знайомство з митцем
  • систематизація зібраних матеріалів в одну публікацію

Проведення акції: написання праці,що включає в себе повну біографію, періоди творчості та власну мистецтвознавчу характеристику робіт І.Марчука.

Співпраця з редактором, дизайнером. Книжка вийшла друком (тираж 500 прим.). Як результат проекту була проведена презентація книжки на якій була присутня місцева влада, пластуни та сам Іван Марчук.

Позитивні сторони проекту:

  • популяризація українського мистецтва;
  • мій авторський дебют;
  • вихід у світ україномовної публікації.

Негативні:

  • відсутність спонсорської допомоги;
  • пасивне ставлення молоді до мистецьких заходів.

Побажання до наступного проведення подібних акцій: заохочення пластунів до вшанування  українських митців сучасності, адже здебільшого увага до художників приходить тільки після їхньої смерті.

Отримати книжку можна зв’язавшись зі мною за тел. 063 52 011 96, lilichka42@inbox.ru

* * *

Презентація проекту. Тези

Самобутні творчі методи Івана Марчука

Метою цього видання є розширити знання про життєвий і творчий шлях видатного українського художника Івана Марчука.

Художник Іван Марчук

Іван Степанович Марчук народився 12 травня 1936 року в селі Москалівка, нині Лановецького району Тернопільської області. Ріс у родині відомого на всю округу ткача. Степан Маркіянович, батько майбутнього художника, був майстром на всі руки: тесля, швець, ткач. Батькову роботу «засновування» світу спостерігав змалку Іван. І згодом відтворював на полотні. В родині панували любов і злагода завдяки матері – Наталці Варламівні. Вона виховувала дітей здебільшого казкою та піснею. Як згадував митець, сім’я була в них бідною, всі тяжко працювали. Дитинство у малого Іванка минало як світ неймовірних пригод і фантастичних мрій, коли нема межі між реальністю і вигадкою, коли казка може стати дійсністю.

Після закінчення 7-річної школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша на відділ декоративного розпису, де навчався у 1951-1956 роках. Відслуживши в армії, Марчук вирішив продовжити свою освіту. Закінчив (1965 р.) Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, де навчався на керамічному факультеті.
Комуністична влада негативно ставилася до творчості митця. Івана Марчука неодноразово викликали до КДБ, погрожували, але зламати його було неможливо. Творчiсть Марчука насправді «не влiзала» в офiцiйний формат. Вiн наче не помiчав «радянську дiйснiсть», вiдтворюючи власну, омрiяну Україну. Казкова, невмируча, поетична країна, її природа, села, люди, квiти були постiйними темами Марчука. Його твори притягували вiдвiдувачiв виставок як бажана «iнша реальнiсть», як таємнича, заборонена релiгiя предкiв.
Завдяки своєму таланту і наполегливій праці Іван Марчук отримав звання Народного художника України, став лауреатом Національної премії України імені Т. Г. Шевченка.

Всесвітньовизнаний майстер (єдиний із українців, хто потрапив до списку нині сущих 100 геніїв світу, що його опублікувала в жовтні 2007 року міжнародна консалтингова компанія «Creators Synectics» на основі опиту чотирьох тисяч британських інтелектуалів). У 2006 році Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це – перший випадок, що українського художника визнала інституція такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.

Великий вплив на нього мали визначні художники й педагоги Роман Сельський, Карло Звіринський і Данило Довбошинський.

Іван Марчук є одним із творців нових стилів у мистецтві, зокрема «пльонталізму». Це – назва, яку митець жартома дав своєму стилю. Походить від слів «плести», «пльонтати»: картини нiби створенi з клубочкiв чудернацьких ниток. Стиль майстра справдi не пiддається жодним хитромудрим класифiкацiям. Належнiсть свою до будь-якої з них вiн вiдкидає. Бо є у нього все: пейзажi, портрети, наїв, «ню», і щось взагалi казкове…

Ґрандiозний цикл абстрактних робіт… Усе це неможливо сплутати з роботами iнших митців – принаймнi у світовому мистецтві. Сьогодні його картини приємно вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставляти роботи в найкращих залах світу, і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню у рідній державі – Україні.

Творчість Івана Марчука можна поділити на такі періоди: «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзажі», «Портрет», «Абстрактні композиції». Твори кожного періоду відрізняються за стилем та малярською манерою. Замість звичайного мазка він винайшов спосіб нанесення на полотно найтонших цівок кольору, що створює дивовижне мереживо, завдяки якому митець досягає неймовірного світіння та відтінків кольору.
Художник багато мандрував, бачив культуру й звичаї інших народів, але все-таки повернувся на батьківщину. Напевне, тому, що засумував за українськими мальовничими краєвидами, степами, ріками, та й за домівкою теж.

Зараз працює митець у тій самій тісній майстерні під дахом старого будинку («без зручностей») з раннього ранку й до ночі, без свят і вихідних. Живе у тій самій, що й до Америки, небагатій однокімнатній квартирі. Щоправда, нині І. Марчук має ще й будиночок із садом у Каневі, неподалік Тарасової могили, де йому добре працюється, а його автомашина потрібна йому лише для поїздок до Канева. Не прикрасив Іван Степанович своє земне життя жодною коштовністю, «колекційним» предметом, що ласкає погляд.

Сьогодні він – загальновизнаний класик українського й (не біймося цього слова) світового мистецтва, продовжує інтенсивно працювати; серед його нових картин – нові шедеври пейзажного живопису, а отже, властиво Марчуківський внесок пластики й філософії у розвиток тисячолітньої історії світового пейзажного жанру.

Дослідження життєвого і творчого шляку видатного художника Івана Марчука на сторінках цієї книги сприятиме глибшому вивченню його творчості у загальноосвітніх закладах з курсу мистецтвознавства. Також ця робота допоможе популяризації мистецьких доробків генія серед широкого загалу шанувальників. Надіюсь це маленьке видання поглибить знання пластунів та громаду міста про генія Івана Марчука.

* * *

Самобутні творчі методи Іва… by on Scribd

Слово про Івана Марчука і молодого автора Лілю Мочулу
Знаючи Івана Марчука та його творчість вже 24 роки, радію кожному його вернісажу, кожній зустрічі з великим Митцем… І пригадую, як у 1984 році до мене в Спілку художників України прийшов Ігор Герета (який і познайомив мене з художником) і попросив, щоб я зробив макет видання каталогу творів Івана Марчука, що вперше будуть експоновані у виставковій залі Краєзнавчого музею Тернополя.

Каталог був надрукований під рубрикою «Митці Тернопільщини». Виставка відбулась, її схвально сприйняли художники (Іван – наш земляк!) та інтелігенція міста. Ми вітали Митця, раділи успіху, а наступного дня після відкриття мене викликали в обком партії для пояснення секретареві з ідеології, як це я, будучи головою Тернопільської обласної організації Спілки художників України підтримав цю мистецьку акцію не члена Спілки, твори якого «суперечили ідеям соціалізму». Розмова тривала довго, але мої пояснення таки переконали обласного ідеолога, й Іван Марчук експонував свої нові твори в Краєзнавчому музеї Тернополя і в 1994 і 1995 рр.

Сьогодні інший світ, інша Україна, яка надала Іванові Марчуку і членство в Національній Спілці художників, і звання Народного художника й лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких.

А Іван Марчук, як і раніше, в своїй творчій майстерні щоденно починає діалог із чистим полотном чи аркушем паперу, залишаючи на ньому то пейзажі рідної Москалівки, Канева, Дніпра, то дивовижні композиції.
Про Івана Марчука пишуть багато, видають чудові кольорові каталоги його творів, але потрібна і ця робота Лілі Мочули, що є своєрідною інтерпретацією життєвого і творчого шляху Художника.

Особисте знайомство з Митцем і її і присутність на відкритті постійно діючої виставки робіт Художника в його рідному селі Москалівка 20 квітня 2010 р. справило незабутнє враження на авторку: вона мала змогу відчути оригінальну точку зору на творчість Івана Марчука. За сприяння знаного громадського діяча Романа Півторака сердечна атмосфера відкриття кімнати-музею Митця в Москалівці була пройнята душевним теплом і гордістю односельців за свого всесвітньо відомого земляка.

Робота Лілії Мочули проілюстрована кольоровими репродукціями з творів Івана Марчука. Вона сприятиме глибшому вивченню творчості митця у загальноосвітніх закладах із курсу мистецтвознавства,та сприятиме популяризації його творчості серед широкого загалу шанувальників.

20 травня 2011 року Іванові Марчуку виповниться 75 років, і хай це невелике за розміром і обсягом видання юної авторки Лілії Мочули буде вплетено жовто-блакитною стрічкою (як на картині «Пробудження») у вінок нашого великого шанування Художника.

травень 2011р.

Заслужений художник України, лауреат Всеукраїнської
літературно-мистецької премії
ім. Іванни Блажкевич і Братів Богдана та Левка Лепких, доцент
кафедри образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва
та дизайну Інституту мистецтв Тернопільського національного
педагогічного університету ім. В. Гнатюка і Кременецького
обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка
Удін Євген Тимофійович

Автор проекту – пл.розв Лілія Мочула, курінь ч. 42 ім. Г. Дидик, Станиця Тернопіль:

Пл. розв. Лілія Мочула

Додаткові джерела: публікація в журналі “Український тиждень” Успіх всупереч, № 34 (199) від 18 серпня 2011 р.

*

2 коментарі

  1. Богдан

    Зовсім недавно написав про абсольвента табору КВТ Олексія Свиста.А теперна превелику мою радість довідався про Лілю Мочулу, яка теж була учасницею моїх новацьких таборів.Давно захоплююся мистецтвом Євгена Удіна (особливо Його екслібриси).Кожний митець має особливу цінність коли він не лише творить але і виховує підростаюче покоління.Ще коли Лілі не було на світі, Іванко Марчук в мене гостював разом із Ігорем Геретою.І мене особливо вразило те що Він відмовився від будь яких гостинців зсилаючись на те що зуживає лише пророщене зерно. Фактично Ним тоді “хитав вітер”.Так тримати Ліля!др. Тато(Богдан Олексій)

    Відповісти

Трекбеки/Пінгбеки

  1. 100 кроків » Мої пластові відзначки ч. 5 - [...] [...]

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This