Пластовий курінь, як і пластовий новацький чи юнацький гуртки – є однією з ключових структурних одиниць пластової Орагнізації. Курінь є важливою складовою єднання пластунів навколо певних ідей, подій, імен, традицій, символіки.
Розпочинаємо знайомство з юнацькими пластовими куренями.
Перша публікація – про ужгородський пластовий курінь ч. 45 ім. князя Федора Корятовича. Історично курінь (існував навіть і кіш) з іменем Ф. Корятовича існував у Закарпатському Пласті в міжвоєнний період. Відновлений на початку 1990-их років.
Інформація про курінь
Назва та число куреня: курінь УПЮ-ів ч. 45 ім. князя Федора Корятовича
Рік і місце заснування: 1994, м. Ужгород
Патрон куреня – князь Федір Корятович
Барви куреня: лілова, золота
Хустка:
Знамено:
Звя’зковий куреня (станом на 2011): ст.пл. Володимир Токач, ЦМ
Кадра виховників (станом на 2011): ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ, ст.пл. Василь Карабин, ЦМ, ст.пл.прих. Андрій Будник, ст.пл.прих. Артем Кузнєцов.
* * *
З історії пластових куренів на Закарпатті (Пластовий Альманах, С. Пап-Пугач)
Дня 30 вересня 1923 р. ужгородські курені створили Полк (пізніше названий — Кошем) ім. Теодора Корятовича, а першим їхнім полковником був Володимир Комаринський. Між членами команди ужгородського Полку (Коша) згадуються уперше імена: Юрія Шерегія, Ростислави Бірчаківни та Евгена Шерегія. Всі вони, разом з Богданом Алиськевичем, визначні пластуни й пластові провідники, що вийшли з ужгородських куренів. Останнім Кошовим ужгородських куренів був пластун скоб Михайло Козичар, що поляг на Краснім Полі в обороні Карпатської України.
* * *
Організування Село-Пласту. У своїх початках пластовий рух обхопив собою тільки середньо-шкільну молодь. Щойно пізніше він перекинувся на село. Перший курінь селянських хлопців зорганізував учитель Дмитро Остапчук у Великих Лучках щойно 1929 р. Тоді повстав на Закарпатті перший курінь Село-Пласту ім. князя Теодора Корятовича, який начисляв 120 членів.
* * *
Від самих початків свого існування на Закарпатті пластуни святкували пам’ятні дні історичних подій чи письменників, влаштовували різні виступи і програми, на які запрошували ширшу публіку і так ширили добре ім’я Пласту між населенням. До програм звичайно входили принагідні промови, деклямації, музика, співи, народні танці та театральні вистави. Так н. пр. протягом шк. року 1924/25 закарпатські пластуни влаштували 38 різних імпрез і вистав.
Найбільш діяльним і активним відділом у цій ділянці був 1-ий курінь кн. Теодора Корятовича в Ужгороді, який хоч би протягом одного 1928/29 шк. року виступав на сцені 16 разів, а саме: оркестра 6 разів, танцюристи 4 рази, з концертами 4 рази, з представленням один раз і один раз на пластовім святі. Крім того пластуни того ж куреня дали для молоді 5 відчитів, влаштували для ширшої публіки 11 пластових вечірок та вечорів сміху, як теж і для дітвори приготовили Свято-Миколаївський Вечір. І те все протягом одного року.
* * *
Віднова куреня, 1990-ті, сьогодні
Протокол установчих сходин про заснування підготовчого куреня Пласту УСО ім. Ф. Корятовича датується 15 вересням 1994 роком. Присутні – гуртки “Тур”, “Сіроманці”, члени станичної старшини.
До створення юнацького куреня долучилися (на той час) ст.пл. Олеся Глуханич, ст.пл. Василь Куртяк та ст.пл. Олеся Дворак.
Створення куреня відразу дає новий поштовх у розвитку Станиці. Члени куреня активно беруть участь та організовують перші станичні мандрівки, табори, свята весни тощо (“Чиста криниця”, “Повертаючись до витоків”, “Карпатська Січ”, “Сполох”, “Спалах” тощо).
Курінь бере участь також і в крайових акціях, наприклад – “Орликіада”. Так, 1998 року, в Тернополі, на той час юнак куреня, а тепер ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ стає Гетьманичем Орликіади.
1995 року Василь Карабин був учасником 18-го Світового скаутського джемборі в Нідерландах.
У серпні 1996 року члени куреня активно допомагають в орагнізації та проведенні 1-го Всеукраїнського джемборі в Невицькому.
Одним з важливих етапів розвитку Пласту в Ужгороді стало проведення всеукраїнського мистецько-інтелектуального змагу “Орликіада” – “Всесвіт – шлях без кінця” у 2000 році. До організації Орликіади долучилися не тільки члени куреня ч. 45, а й на той час підготовчого куреня ім. О. Блистіва.
Сьогодні курінь нараховує три гуртки – “Ті, що виють на місяць” (старший гурток”), “Фенікси” та “Карпатські грізлі”.
* * *
Інші публікації на блозі, у яких є згадка про курінь:
* * *
Вся фотогалерея до публікації:
За надані архівні матеріали окремо дякую пластовому музею-архіву.
Матеріали:
- пл.сен. Оля Свідзинська,
- ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ,
- пл.сен. Михайло Дворак, ЦМ
*
Молодці Закарпатці.Таку вичерпну історію по куреням побажано мати по інших куренях. Нажаль Крайові чинники належним чином не опрацьовують усіх отриманих звітів і не подають в розрізі тривалого часу. Важливим є коли окремі члени Куреня мають певні(віхові) осяги.Тому те що робить 100 кроків є безцінне і в майбутньому займе належне місце в загальнопластовій історії. др. Тато
Підтримую друга Тата у висловленні захоплення куренем. Молодці, якби всі курені тактй життєпис мали б, курені розвивалися швидше. А от що до другої тези, як “чиновник (слово яке означає людину, яка працює на владу і отримує з це кошти)” хотів би дещо заперечити. По-перше – ми опрацьовуємо всі статистичні данні, які приходять до нас – приклад http://upu.plast.org.ua/register_vyshkoliv/. Сподіваюся, колись наші волонтерсько-чиновницькі руки (більшість членів Булави є практикуючими виховниками/зв’язковими та ще й членами станичних окружних чи інших проводів) дійдуть і до систематизації звітів куренів. По-друге – плекання традицій куренів – це первинна функція проводів куренів під опікую КВ. Ніщо таке не мотивує як відчуття власної тяглості. Тому, не зважаючт на традиційне кивання в бік проводу який ніц не робить, тут є місце і для власної творчості. Он коріятовичі цим скористали. Та й не лише вони.
Друже Тату, дякую за коментар. Але це далеко не вичерпна історія куреня. Це так би мовити “льогкій наборосок”. Історія набагато цікавіша, і я думаю – в кожного куреня чи гуртка, не тільки в 45-го)
Плюс є ще велика кількість фотографій та приватних спогадів. Дуже сподіваюся, що члени куренів підтримають цю ідею. @Богдан
Згоден з твоїми думками. А ще сподіваюся, що інші курені чи гуртки підтримають цю ідею.
Врешті, це наша власна історія. І ми її можемо а) забути або б) пам*ятати і творити. Другий варіант мені більше до вподоби)
Тому був би радий, якби ця публікація стала першою, і одночасно – прикладом для інших. Бо ж головна структурна одиниця в Пласті – це не провода чи капееси, а гурток і курінь. @Чуприк
@Богдан
Вповні підтримую Чуприка і ще додам (яко співавтор цієї публікації): якби Булава УПЮ не працювала справно і не впорядкувала так прекрасно (так!!!) наявні документи, мені було б набагато складніше передати Андрієві скани, які ви тут бачите. Так що якщо який курінь захоче піти цим слідом і для того потребуватиме архівних даних – звертайтесь, Музей-архів Пластового руху всім ласкаво піде назустріч!
@Ольга я щиро сподіваюся, що якийсь-то курінь таки захоче піти цим же шляхом;)
Відзначення 1 роковини відродження Пласту відбулося в Ужгороді 24.08.1992р, в приміщенні Обл. Б-ки для дітей та Юнацтва, за Участю “Орла”- Папариги Миколи (1933-1939)
дякую за уточнення! а є ще якісь фото або спогади про це?