Мандруючи донбаськими стежками в оточені своїх побратимів, починаєш краще усвідомлювати велич та любов Бога до рідної землі. Пізнання природи, долання перешкод, набуття практичного досвіду – це все завдяки виховно – вишкільному табору «СКАУТСЬКЕ ПОБРАТИМСТВО», який проходив з 01.07.11 р. по 08.07.11 р. на території Лутугинського району Луганської області.

Учасниками табору було юнацтво віком від 10 до 17 років.

Метою табору була підготовка до здачі першої юнацької проби, підвищення фізичного, духовного та патріотичного рівня, формування активного сприйняття проблеми охорони довкілля, застосування основ практичного пластування, ознайомлення з історією рідного краю та популяризація скаутського руху в нашому районі.

Учасники табору "Скаутське побратимство"

Учасники табору “Скаутське побратимство”

 

Серед запланованих заходів програма включала інструктажі та практичні завдання з медичної підготовки, водного рятівництва, табірництва, піонірки, куховарення, сигналізації, природознавства, картографії, орієнтування, історії рідного краю, журналістики а також теренові змагання, співи, рухливі ігри, екскурсії і конкурси.

Впорядковував табором досвідчений бунчужний львів’янин Віталій Яцишин.

Найкращим учасником табору став Володимир Мартощук.

Багато можна розповісти про табір, але найкраще про нього розкажуть його учасники:

Микита Деркач. Мене всі відмовляли від участі в таборі, тому що йшли сильні дощі, але я дуже хотів спробувати свої сили. На місці збору, в місті Лутугине, я побачив багато учасників і мені відразу стало легше. У кожній місцевості, де ми проходили, була своя краса та родзинка. На Волнухинському кар’єрі це стрибки у воду, в Кам’янці – зустріч зі священником – археологом Миколою Тарасенком, який пригощав нас пахучим чаєм, у Першозванівці – «Велика гра». Я дуже радий що пішов у цей похід.

Владислав Башинський (10 років). Визнаю, що мені було найтяжче, особливо піші переходи. Незабуду захоплюючі розповіді та гостинність Миколи Тарасенка: печиво, цукерки, чай – як це було смачно! Серед ігор, що проводились в таборі більш за все запам’яталась гра «Виживання в природі» та «Лисячий біг».
Дмитро Максимов Вода, мабуть моя стихія. Де ми не проходили, вода мене зачаровувала та притягувала до своєї таємничої сили. Тому більше всього мені хотілося плавати, стрибати у воду. Загалом, мені все сподобалось.

Владислав Дейнекін. Тут було так гарно, так чудова природа, що хочеться залишитись на завжди. Як зайдеш у ліс, прислухаєшся, то здається, що дерева щось шепочуть, розмовляють між собою. Спільні випробування, навантаження, ігри та ватри довели що ми майже єдина пластова сім’я! Я думаю табір вдався на славу.

Богдан Гнатюк. Я прибув на табір на другий день, але це не завадило мені провести цей час з пригодами та гарним настроєм. Найважча ділянка маршруту с. Волнухине – Кам’янське водосховище, більше 20 км., пройшла для мене непомітно, завдяки постійному спілкуванню з другом бунчужним, який виявився дуже цікавою людиною. Хочу подякувати проводу табору за насичену програму, Дмитру Бойчуку за класну ватру «Герої України», та найменшому учаснику табору Владу Башинському, який два дні плакав, хотів додому, але зістався з нами і переміг. На все життя буду пам’ятати наше нічне заприсяження і обливання водою. Дякую всім за табір!

Дмитро Бойчук. У мене залишиться багато яскравих вражень та спогадів про табір. По-перше, це подоланий шлях пішки близько 50 км. з досить важкими наплічниками; по-друге, це знайомство з новими цікавими і розумними друзями; ну і найголовніше, складання пластової присяги на вірність Богу та Україні. У цілому, табір був дуже цікавий і непередбачуваний

Назар Антонов. Табір загартував мій характер та підняв мій дух, укріпив мої погляди на життя. Я зустрівся зі своїми «старими» друзями та придбав нових. Я дізнався багато цікавого з практичного пластування. Пластун любить красу й дбає про неї, ось чому ми проводили екологічні акції. Наступного року обов’язково візьму участь у таборі.

Богдан Коноваленко. Найяскравіші враження від шестигодинного переходу до Кам’янського водосховища. Втомлені але щасливі ми прибули вже по темному. Наступного дня вчились в’язати вузли, двоногу та триногу, стіл. В урочищі Ельба, в шести км. від с. Карла Либкнехта, ми були учасниками «Великої гри». Гра стала підсумком нашого таборування, саме тут ми показали свої знання з історії рідного краю, з надання першої медичної допомоги, з піонерки, з вміння долати переправу й орієнтуватися по карті. Дві нічні тривоги нагадали нам що пластун повинен бути пильним. Я б ще залишився на тиждень але час вирушати до дому.

Настя Апанасова. Що таке 50 км. з веселою компанією хлопців та дівчат? Це – нічого! Незабутні вечори біля ватри, цікаві спогади, ігри, українські пісні – все наближувало нас один до одного. В останню ніч, після тривоги, десь о пів другої ночі, коли ми влягались спати, у наш намет забралась мишка. Галасу вона наробила на всю околицю! Можливо їй стало сумно одній у лісі і вона хотіла знайти собі нову хатку і нових друзів. Прощавай мишка, прощавай табір, до нової зустрічі.

Аліна Рисенко. Цікавий табір, бомбезні стрибки у воду, повчальні гутірки, незабутні ігри «Звірі», «Лисячий біг». Навіть, якщо щось було не так, то як казав друг Ігор, все погане забувається, а добрі спогади залишаться з нами назавжди. Дякую Господу за цю добру погоду, яка супроводжувала нас увесь період таборування.

Табір відбувся завдяки підтримки Благодійного фонду «Богдана Гаврилишина».

Переглянути публікацію про історію Пласту на центрально-українських землях

Автор: пл.сен. Ігор Олексюк, Лутугіне, Луганська обл.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.