Джерело: С. Пап-Пугач. Пластовий Альманах, Рим, 1976

Про участь українських пластунів із Закарпаття на румунськім джемборі у Брашов-Поляні та таборування над Чорним Морем 1936 р. довідуємося теж із споминів бр. Юрія Грома:

Дня 7 серпня 1936 р. ми виїхали через Сигіт, де присіли до нас наші знайомі румунські скавти (Бочіяну і Шроф були нашими провідниками), до Брашов-Поляни. Усіх разом нас їхало 14 (10 пластунів і 4 пластунки). До Брашов-Поляни ми прибули наступного дня, де ми були гостями румунських скавтів із Сату-Маре. У кутику їхнього табору ми примістили 5 наших шатер (2 пластуни на одно шатро), а на брамі положили напис: Сату-Маре — ЧСР — Підкарпатська Русь. Наші дівчата примістили два свої шатра у таборі сату-марських румунських скавтичок.

Закарпатські пластуни - учасники румунського джемборі

Закарпатські пластуни - учасники румунського джемборі

Погода нам не сприяла. Не було дня, щоб не йшов дощ. Як дощ переставав, ми відвідували різні табори і виступали при вечірніх ватрах з нашими танцями, жартами та пантомімичними сценками. Між іншими, ми відвідали табор хотинських скавтів, між якими було багато українців. Вони відтак тайком заходили до нашого табору, щоб послухати українських пісень та української мови.

Наша група взяла участь у всіх урочистостях джемборі, включно з дефілядою перед начальником румунських скавтів — королем Карлом та його заступником — Сомбатяну. За наші вдалі виступи Команда Джемборі відзначила нас пам’ятковою стяжкою з написом: “Румунські Скавти — ІV-те Джемборі у Брашові 1936”, що її торжественно причепили на наш прапор.

Наші господарі із Сату-Маре (їхній командант Коконец) пожаліли нас, що у них ми вже тиждень мокнемо і тому рішили вислати нас на один тиждень таборування над Чорним Морем, щоб могли побути на сонці і скупатися у морській воді. Отож дня 17 серпня ми звинули свій табор у Брашов-Поляні і виїхали поїздом до Букарешту, де нас провели згадані вже сиготські скавти Бочіяну і Шроф. Наступного дня ми оглянули столицю Румунії, зложили вінок на могилу невідомого вояка і поїхали далі над море, до Канстанци, де нас примістили в одній школі при самому березі Чорного Моря.

У Констанці погода була чудова. Всі ми перший раз в житті бачили море. Морська вода, свіже повітр’я і пісок викликали у нас чудовий настрій. Наші провідники возили нас автобусом і на славні румунські пляжі, Мамаї та Кармен Сільва. Так провели ми цілий тиждень над Чорним Морем з піснею на устах…

Дня 23 серпня ми вертали з чудового Чорного Моря до дому, де закінчили своє таборування 1936 р., побувши 14 днів у Гуцульському Таборі у Верхнім Водянім (Виш. Апша), 7 днів на джемборі у Брашов-Поляні та останніх 7 днів над Чорним Морем.

Свої спомини про останнє таборування 1936 р. бр. Грім закінчує носталгічним акордом: «На жаль, наш чудний Гуцульський Табор у В. Апші вже більше не гостив у собі пластунів. Я вповні посвятився народному театрові “Нова Сцена”, а інших організаторів табору не знайшлося”.

Тут нам треба додати, що Краєва Пластова Старшина старалася розбудувати пластовий табор у Солочині при Сваляві, а на Закарпатті ще не було тільки таборовиків, щоб утримати два сильні табори.