Розпочинаємо серію публікацій про історію та сучасність міжкрайового вишкільного табору “Лісова Школа”.

Лісова школа – це назва пластового міжкрайового вишкільного табору під керівництвом Головної пластової булави, зорганізованого в Америці у 1964 р. із ініціативи куреня “Лісові чорти”. Від 1993 р. Лісова школа відбувається щорічно в Україні і періодично в Америці.

* * *

Джерело: Пластовий Шлях, ч. 4(100), 1993
Автор: пл.розв. Ю.Міндюк

Це Школа, Школа Лісова

Всі без вийнятку старші юнаки і старші пластуни, які вже були чи хочуть бути провідниками таборів, мріють потрапити на Міжкрайовий Вишкільний Табір «Лісова Школа» — для кращого усвідомлення правильності організації і переведення таборів.

Одні уявляють цей вишкіл як вишкіл ледь не морської піхоти, що, напевно, пов’язано з тим, що довгочасним комендантом і офіційним опікуном «Лісової Школи» є один із її засновників, «батько» сучасної «ЛШ» (з її програмою й системою точкування) — пл.сен. Петро Содоль, ЛЧ, професійний військовик, майор Збройних Сил США, ветеран війни у В’єтнамі, Головний Булавний УПЮ (станом на 1993 р.).

Богдан Гасюк, Петро Содоль, Богдан Генега на місці майбітньої Лісової Школи 1992

Богдан Гасюк, Петро Содоль, Богдан Генега на місці майбутньої Лісової Школи 1992

Інші, більш обізнані з справою (бо вже дещо чули від учасників), уявляють собі цей табір як вишкіл інструкторів практичного пластування. Ще інші вбачають в «ЛШ» табір-семінар провідників Пласту зі всього світу для обміну досвідом і таке інше. Можна ще багато сказати про існуючі уявлення, але найкраще — виявити дійсну суть і завдання «Лісової Школи».

Дещо з історії Лісової Школи
Отже, почнемо з історії виникнення вишколу. На території українського Закарпаття, яке між І і II світовими війнами належало до Чехословаччини, пластова організація могла розвиватися, не зазнаючи таких утисків, що їх зазнавали пластові організації на Галичині і Волині. Тодішні закарпатські пластуни і започаткували проведення вишколу інструкторів практичного пластування «Лісова Школа».

У 1964 році з ініціативи куренів УСП і УПС «Лісові Чорти» та при співпраці членів ГПБ і КПС США вишкіл практичного пластування «Лісова Школа» відновлено як щорічний кількатижневий курс для організаторів і провідників пластових таборів і мандрівок. Цей перший, пробний відновлений курс відбувся від 28 червня до 11 липня 1964 року в гірській місцевості біля Гантеру, США. На вишкіл зголосилось 42 кандидати з УПЮ і УСП, які мусіли мати закінчених 16 років і ступінь розвідувача. До теоретичної підготовки допущено 38 кандидатів з вимогою запізнатись з відповідною пластовою літературою! відповісти впродовжустійненого часу на питання, згідно з долученим запитником.

На основі заздалегідь визначеної системи точкування до участі в таборі допущено 22 особи (55% з числа усіх зголошених).

Протягом табору кожен учасник проходив точкування в таких аспектах

  • пластова постава;
  • знання з ділянок таборування і мандрівництва;
  • вміння переводити гутірки, ігри, теренові вправи і інші зайняття в природі;
  • виконування обов’язків таборових провідників і гурткових.

На основі точкування з теоретичної підготовки і двотижневого табору вишкіл успішно перейшло 12 учасників, тобто 55% від числа допущених до участі в таборі, або 28% з усіх зголошених.

Програму для першого, відновленого вишколу опрацював пл.сен. Ю. Крижановський, ЛЧ (він, зокрема, відомий як автор правильника «Пластові табори». Провід: комендант— пл.сен. Василь Паліеєнко; заст.коменданта — ст.пл. Петро Содоль. Інструктори: ст.пл. О. Черник, пл.сен. З. Яцура, пл.сен. Ю. Український і ст.пл. І. Ісаїв. Загальною організацією і координацією праці виховників проводив пл.сен. М. Раковський. Таборові діловодства, починаючи від бунчужного і закінчуючи кухарем, таборовики вели почергово.

Від 1964 року почався славний вишкіл, який впродовж багатьох років давав Українському Пласту в діяспорі добре вишколених і умілих провідників таборів. Досвід багатьох вже проведених таборів-вишколів дав змогу визначити систему точкування і кінцево викристалізувати такі її ділянки, як:
— провідництво;
— інструкторство;
— пластова постава;

Такий стан речей лишився і до сьогодні, бо і на «Лісових Школах» 1994 року (а буде їх дві — в Україні і США) система точкування буде саме такою.

До 1980 року «ЛШ» перейшло близько 400 осіб.

Деяку зупинку в «ЛШ» принесло зменшення кількості як бажаючих поїхати на вишкіл, так і таборових провідників взагалі.

Так, наприклад, на «ЛШ-77» було вже тільки 11 учасників, а у 80-х роках «ЛШ» навіть деколи не проводилася через недостатню кількість зголошених.

Цікавим фактом на «ЛШ» в 60-70-тих роках була ділянка «стріляння з рушниці», якою керував пл.сен. П. Содоль.

Вартим уваги є також факт, що в 1981 році курінь УСП «Побратими» оголосив стипендію на «ЛШ» пластунам, які виконають їхні відповідні умови і викажуться кращими.

Для зрозуміння теперішнього стану «ЛШ» я звернувся до кількох учасників вишколу булавних. Але їхні думки в дечому розходились, і тому я звернувся за роз’ясненнями до пл.сен. Б. Генеги, ЛЧ, коменданта «Лісової Школи-93» в Україні:

– Друже Богдане! Які обставини спонукали Вас до Коменданства «ЛШ» в Україні?

Пл.сен. Б. Генега:
– Я очолював делегацію Пласту з України, яка прийняла участь в «ЛШ-91» в США. Я був запрошений в старшину, друг Богдан Гасюк на вишкіл бунчужних і решта — на вишкіл булавних. Будучи членом старшини, я побачив, що основною роллю проводу є праця в штабі. Комендант не повинен виконувати якихось особливих функцій (наприклад, керівника ділянки чи інше). Разом зі своїм заступником він веде точкування і оцінювання, а ввечері продовжує цю працю разом із учасниками вишколу бунчужних. Старшина, по-суті, є психологами-аналітиками, які перевірять психологічну, моральну і практичну готовність учасників до провідництва таборів УПЮ.

– Який статус має «ЛШ» в пластовому житті?

Б.Г.:
– «Лісова Школа» не є вишколом практичного пластування ані школою виживання. Це — вишкіл провідників таборів. На «ЛШ» проводяться інструктажі з практичного пластування, які готують самі учасники вишколу булавних, а учасники вишколу бунчужних їх доповнюють. Все ж вони не е найважливішими, хоч категорія «інструкторство» є однією з трьох (ще є «пластова постава» і «провідництво»), по яких точкують учасника вишколу булавних.

Навантаження і безперестанна зайнятість створюють найкращі умови пізнати людину, яка правдиво виявляє себе в найрізноманітніших життєвих обставинах «Лісової Школи».

– Відомим є відбір учасників вишколу булавних, а особливо — вишколу бунчужних. Опишіть, будь-ласка, систему відбору на них.

Б.Г.:
Насамперед хочу вияснити, що собою представляє структура табору-вишколу «Лісова Школа». Це:

— вишкіл булавних — від 24 до 36 осіб максимально (щоб в результаті було утворено не більше 6 гуртків по 6 осіб в кожному);

— вишкіл бунчужних — до 6 осіб (кількість бунчужних залежить від кількості гуртків і інструкторських ділянок), які вже є абсольвентами вишколу булавних «ЛШ», і запрошені на даний вишкіл старшиною (абсольвент — той, хто дістав найкращі оцінки або ще на таборі, або якщо ні, то одержав завдання відбути означену кількість таборів, які відбув як зразковий булавний).

Учасником вишколу бунчужних може стати будь-який дійсний абсольвент вишколу булавних, який вважається достатньо підготованим в провідництві і даній інструкторській ділянці. Старшина: комендант і два заступники. В старшину можуть бути запрошені ті, які перейшли з черги вишкіл булавних і бунчужних. Право запрошення залишає за собою комендант, який відбирає кількох, на його думку, найкраще підготовлених людей і запрошує їх на стало в старшину.

На вишкіл булавних можуть поїхати ті, які до означеного строку зголосилися і виконали наступні завдання:
— виповнили карту перевірки осягів в Пласті;
— написали есеї на задану тему.

При відборі переважаючу кількість балів візьмуть результати перевірки осягів в Пласті, меншу кількість балів — оцінки есеїв і опінія проводу, який лишає за собою останнє слово в точкуванні.

– Чи в скорому часі «ЛШ» стане єдиним вишколом для булавних, бунчужних і комендантів таборів УПЮ?

Б.Г.:
КПС в Україні, а особливо крайовий комендант УПЮ рекомендує провідникам таборів УПЮ відбути вишкіл «Лісової Школи» булавних, як побажаний, але не обов’язковий.

– Деякі друзі в своїх враженнях про «ЛШ» висловлювали думку, що система оцінок для України буде змінена через різницю психіки і ментальності пластунів в Україні і в діаспорі.

Б.Г.:
На мою думку, «Лісова Школа» як вишкільний табір із своєю виробленою системою оцінювання не потребує суттєвих змін чи доповнень. Ця система включає пристосованість до суспільної ментальності якоїсь країни, можливу людську суб’єктивність (вишкіл бунчужних також точкується, учасники вишколу бунчужних можуть і не пройти його). Реально може зазнати зміни система інтендантства, програма мандрівництва і табірництва. В Україні е інші умови з постачанням і зберіганням харчів, здійсненням мандрівок і адмініструванням таборів.

– Ваші найближчі плани щодо «Лісової Школи»?

Б.Г.:
В Америці земля в місцевості Гантер, на якій проводиться вишкіл, закуплена фондом «ЛШ». Ця місцевість повністю задовільняє відповідні потреби: місце проведення табору оточене річкою, по дорозі від річки до табору ростуть отруйні рослини, ніщо в лісі не вказує напрям на «ЛШ».

Зараз ведуться переговори щодо купівлі фондом «ЛШ» землі в Карпатах, на Гнилому Потоці коло Славська для проведення вишколів, бо за природніми умовами ця місцевість дуже нагадує Гантер (ну, хіба отруйних рослин нема).

Наступним кроком має бути створення матеріальної бази, робота по підготовці якої вже ведеться (основне приладдя — шатра, сокири, пили, лопати, казани, цельти і тому подібне вже є).

— Дуже дякую за інформацію! Успіхів у таборуванні!

 

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.