Автор: ст.пл.скоб Тарас Полихата, ЦМ

Хочу висловити вдячність автору за надіслані спогади. У досить гумористичному, а подеколи й іронічному ключі Тарас дуже гарно виокреслює головні тенденції та ідеї розвитку Пласту і пластунів початку 90-их, зокрема. Подібні спогади, мені здається, змальовують загальну картину та окремі складові цієї загальної картини набагато ефектніше та живіше, ніж більшість офіційних звітів.

Текст подано частково в авторській редакції 😉

Андрій Ребрик

*

Оце побачив на блозі писання про Джемборі у Чилі, тай подумав собі – а чом би не накалякати про Джемборі у Голандії: воно і було раніше та ще й першим, де офіційно Україна мала більшу делегацію (хай вже Бущак сі не ображає за Корею).

Отож:

На дворі був 1994 рік, коли ми почули, що на 18-те світове Джемборі у Голандії офіційно запрошена делегація від України, та скоро проводитиметься касьтінг на участь в тому знаменному заході на Заході. Отож ми (тобто гурток “Змії’ 15-го куреня ім. Полуботка) дружно нашкрябали заяви на участь в тому шоу. Вимагалось бути пластуном-розввідувачем, знати язики, а окромя того бути активістом, актором, спортсменом, провідником і просто чудовим юнаком (чи юначкою – їх також кликали).

Українськийй підтабір на джемборі в Нідерландах, 1995

Отож якогось там весняного ранку, після дуже ретельного відбору анкет (де були яскраво описані всі геройські чини претендентів) зібрали на Шептицьких у Львові усіх кандидатів на другий тур відбору. Зібравсь там справді цвіт тогочасного юнацтва, принаймні так виглядало з саморобних відзначок на різношерстних одностроях. І строга комісія під головуванням Гарматія (очевидно тодішній Булавний УПЮ) переконувалась у всіх вищеперерахованих якостях кандидатів (там був іспит з ідеології, мистецькі завдання, ще щось).

Одним словом судячи зі жорсткості відбору, ми майже втратили надію (хоч внутрішньо відчували жи ми лучче всьех) побачити відвойовані у моря землі. Яка ж була наша радість, коли (здається під час Свята Весни) наш виховник показав нам копію протоколу засідання булави УПЮ, де наші хвамілії (Юрко Пацевко, Іван Смик та я) були у верхніх рядках списку їздунів до скаутів. Виховників підібрали дуже молодих (може на кілька років старших за нас, та ще й зі Львова), так що ми активно долучились до організації тої феєрії.

Керівником делегації призначили Ярка Кардаша (з Лісових Чортів), координував з ГПБ Олесь Криськів, а виховниками були Блискавка (Зореслава Гавриш), Гануся Матвійчук та Оля Чуквінська. Для мене то був перший досвід організації такого міжкрайового заходу, тож було цікаво до всього запхати носа (згодом мені за це відгрузили Перше Юнацьке Відзначення) – пошук спонсорів (скоріше похід по наводках), координація та обзвін юнацтва (йой скільки батьки заплатили за телефонні дзвінки), пошиття одностроїв (чудова шерстяна – це на літо!!! – уніформа бруднокоричневого кольору, носити не переносити – ще досі десь вдома її маю, хоч з шортів певно давно виріс) та й інші моменти.

Презентація української делегації

У делегації було 40 людей. Правдами та суперправдами вдалось її добити здається до 45 осіб. Пластунів була лишень половина, решта (це умова ВОСРу) – скавтські організації України (Скіфи, Асоціація Скаутів Криму, ще якісь всеукраїнські організації загальною чисельністю членства до ОДНОГО юнацького гуртка), більшість з них згодом, так чи інакше, доєднались до Пласту.

І ось прийшла довгождана пора, і білосніжний півтораповерховий Neoplan повіз нас до Європи. З мандрівки пам`ятаю враження від кордону між Німеччиною та Голандією – просто закрита будка збоку від дороги (ні контролю, ні колючого дроту), і ти вже в іншій країні. Доїхали до місця Джемборі (а це, слід сказати, 300 га обгородженої вже таки сіткою та колючим дротом території) і тут нас чекав наступний гендерний сюрприз – при брамі сиділа заклавши ногу на ногу, та попиваючи пепсі дама-сержант, а біля неї бігали здоровенні поліцейські, котрих вона посилала подивитись, що то за аборигени (ми були червонопикі та мокрі, бо кондиціонер щикнув десь на півдорозі) понаприїжджали.

Але найцікавіше буде згодом… 😉

Підтримати проект

*

Лого 100-ліття

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.