Автор: пл.розв. Микита Петік,

Станиця Київ

Я вже давно і фундаментально цікавлюсь історією і для тих, хто хоч трохи мене знає це вже не секрет. У січні 2011 року я зовсім випадково почав листуватися із ветераном Дивізії “Галичина” пл. сен. кер. Юрієм Ференцевичем, ВБ.

Налагодити контакти із дивізійниками я старався довгий час, але в силу різних причин це не виходило.

Юрій Ференцевич

Зрештою, я написав листа із проханням про допомогу автору блогу «Вісті комбатанта», де просив контактів дивізійників, якщо такі є, а також питав за фільм Тараса Химича «У рамках долі. Історія УНА», бо хотів зробити показ у своїй станиці. Приблизно через тиждень я отримав листа від Юрія Ференцевича. У ньому він коротко розповів про себе:

СКОБ !

Друже Микито !

Я називаюсь пл.сен.кер. Юрій Ференцевич, член 16 Куреня УПС “Бурлаки“. Вернувшись з пластового лещератського табору, дістав по інтернеті вістку від мойого знайомого Ігора Аркуші з Тернополя,  що Ви зацікавлені історією Дивізії “Галиина”. Я родом зі Львова, живу в Америці від 195о року. У Львові закінчив середню школу у 1943 році , належав до 1-го Куреня “Передових”, Пласт тоді за німецької окупації діяв під назвою “Виховні Спільноти Української Молоді“.

Разом з членами куреня вступив добровольцем в ряди Дивізії. 18 липня 1943 року виїхав першим транспортом на вишкіл. Відбув рекрутський вишкіл, опісля підстаршинський при протипіхотних гарматах, як підстаршина 13 сотні 31-го полку брав участь в боях під Бродами, щасливо вирвався з окруження 22 липня 1944 року. Дійшов з іншими до збірного пункту в селі Лінці коло Середнього на Закарпатті. 24 серпня вернувся з іншими до військового полігону в Нойгамері, а в перших днях вересня поїхав на фронт на Словаччину в боєвій групі Вільднера.

Був важко ранений, 14 березня 1945 року вернувся до виздоровчої сотні запасного полку Дивізії в Австрії. Після капітуляції разом з приблизно 10,000 вояками опинився в таборі поленених в Італії. У січні 1947 року передали мене американцям в Німеччині, вийшов на волю 25 квітня 1947 року. У Мюнхені стрінув своїх товаришів, там вже діяв Пласт , я вступив до 1-го Куреня УСП “Бурлаки“.

Вчився, працював в Пласті. У 1950 році виїхав з ріднею до Америки де теж включився в пластову роботу. Працював на різних постах починаючи від впорядника, звязкового, кошового, станичного а опісля члена, а згодом головою Крайової Пластової Старшини і Головою Головної Пласової Булави. У 1990 році вперше приїхав в Україну. У Львові помагав огранізувати Галицьке Братство кол. вояків 1-ої УД УНА. Від того часу щороку в липні або і частійше буваю у Львові. Як голова Братства Охорони Воєнних Могил організував з дивізийниками в Галичині, головно у Львові, розшуки поляглих в боях в Брідському котлі дивізийників. В околиці прориву з окруження засновано цвинтар з капличкою, де перпоховуємо знайдені тлінні останки поляглих. Також будуємо пам`ятники на місцях боїв. Займалися теж віновленням знищених цвинтарів УСС з 1915 років.

Це так коротко про себе. У Львові ми заснували теж Курінь УСП і УПС “Бурлаки”, т.зв.” Бурлацьку Ватагу”, члени якої допомагають мені, нам дивізийникам у нашій праці. Про фільм Тараса Химича мені відомо, але я його немаю, спитаю де і як можна його дістати. Я є теж членом Крайової Управи Братства дивізийників в Америці і Головної Управи, яка є в Торонті, Канада.

В мене багато праці, наприклад мій курінь почав у 1954 році влаштовувати лещетарські табори, в тім я теж беру участь. Табори часленно зростали і від кількох років число учасників обмежене до 85 юнаків і юначок. Я беру участь в організації і адміністрації таборів. команда і булава в рукав головно старших пластунів. Цьогорічний табір (від 25 до 31 рудня) був дуже успішний.

Бажаю Вам друже радісних Свят Різдва Христового , смачної куті, грімкої коляди та всего добра та успіхів в Новому Році! Мандруй! – В дорогу!

пл.сен Ю. Ференцевич

З цього розпочалося наше листування із др. Юрієм. Розповідав він про себе багато, особливо про сучасний стан Пласту в Америці.

В одному із своїх перших листів др. Юрій попросив мою поштову адресу, бо хотів надіслати спогади свого друга бурлаки і ще деяку літературу. Я написав її, а потім навіть і забув що таке було. Не знаю, як описати свої емоції коли я отримав от таку бандероль з США.

Бандероль

В ній були дві книжки – спогади бурлаки Павла Грицака «Вежі і кулемети» а також збірка статей про Броди, з особистої бібліотеки Ференцевичів, про що свідчить наклейка на обгортці.

Книжку видано 1951 року у місті Мюнхен. Окрім книжок були кілька поштових листівок, присвячені річниці боїв під Бродами та невеликий лист він др. Юрія, де він обіцяв відповісти на питання, багато з яких я йому задавав за час нашого листування. На жаль, відповісти на більшість з них він не встиг. 9 лютого я надіслав листа, де дякував за отриману бандероль.

14 лютого др. Юрій Ференцевич відійшов на Вічну Ватру.

Мені дуже прикро, що не мав змоги поспілкуватися із др. Юрієм особисто. Але навіть від тої невеликої частини спілкування з ним я зрозумів, що то людина неабиякої сили та завзятості. Він є прикладом не тільки для мене, але і для всіх пластунів – бо «Не зламав своїх присяг» незважаючи на жодні викиди долі.

Пропонуємо переглянути публікації про інших видатних пластунів на блозі “100 кроків” за тегом біографії

Друзі, якщо вам подобається ідея блогу та його контент, то побажати йому (блогові) успіхів і процвітання ви може на сторінці благодійності 😉

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.