Матеріал від ст.пл. Олі Свідзинської

Роман Монцібович, ст. пл. розвідчик
Інсбрук, 6. V. 1928, в день святого Юра
“Молоде життя”, ч. 4-5 (52), 15 травня 1928

* * *

Сьогодні в нас велике свято! „Пам’ять святаго і славнаго і чуднаго великомученика і побідоносца Георгія” — як каже Сінаксар.

Нині, тому сотки літ, Юрій, римський трибун, син боярського роду, згинув за віру з рук катів.
Той Юрій, славний побідоносець — це патрон молоді, патрон Скавтінґу, патрон й українських пластунів, а зокрема пластунів богословців.

В цей день сперти Юрія треба нам, Пластунам, застановитись глибше над цілою постаттю святого Заступника, над життям того, котрому віддаємо честь як нашому Покровителеві! І пише Сінаксар, що Юрій „бяше во времена Діоклетіяна царя, от страни кападокійскія, рода нарочитаго…”

Ілюстрація Мирона Левицького з книги О. Тисовського “Життя в Пласті”

Як бачимо, то наш патрон горожанин римської імперії із III. в по Хр. із значного грецького роду в Кападокїї.

Тому молодому, гарному та багатому бояринові Юрієві певно стелилась дорога до почестий, слави, могутности — одним словом — до спокійного, вигідного життя на цісарському дворі в Римі!
І що ж? Чи пішов молодий Юрій тією дорогою? Чи „запив та загуляв” в розкішних палатах римських патриціїв? Чи сягнув по достоїнства та почести?
Коротка відповідь: Ні!..

Вій весь посвятився ідеалам, і то ідеалам найвищим, які лише до його часів були та й до нині остались — а саме Христовій Ідеї Відкуплення. Він станув у ряди борців за правду, за мир на землі, за найвище щастя та добро людей, за… Божого Сина. (Чи ж не завдання це й теперішнього Пластуна?!) І в тих рядах, у боротьбі під стягами Христа-Царя змагався Юрій ціле життя від ранньої молодости.
Згинув він серед тих же рядів геройською, мученичою смертю, в розквіті молодечих сил.

Скотилась ще одна голова з-під меча ката на римську землю, зросилось каміння Romae aeternae новою, горячою кров’ю Христового воїна, вся молодь світа діс¬тала в тій же хвилі нового заступника та покровителя.

Упав Юрій, трибун, на становищі!..
Чи ж не нагадує він наших Борців? Чи ж не йшов він, так як вони, з усмішкою та піснею на устах на стрічу ворогам? Чи ж не видержав він, так як вони, аж до кінця?

А конець його — це конець побідоносця, а смерть його — це смерть мученика.
Бо терпів він usque ad mortem, mortem autem crucis — як каже „Книга Життя”!
Хто ж з нас не піде Його слідами?! Хто ж в нас не розторощить „ідольскіє суєтіє” вкраїнського народу — неволю?! Хто ж з нас за це життя свого не дасть?!

Пам’ятаймо, що ми ті, котрим сказано єсть:
„Стійте отже, опоясавши ваші бедра правдою і одягнувшись у панцир справедливости та обувши ноги в готовість євангелія мира, у всім беручи щит віри, котрим можете вгасити всі огнисті стріли лукавого!” (Ефес. VI. 14-16).

Тож сміло й рішучо, вдивившися у світлу, в залізо закуту стать божеського лицаря Юрія, вступаймо на чорну арену нинішнього світа, щоб там „у січи лютій головами наложити або зо славою повернути!”
Хай кожний з нас скаже собі нині:
Немає в нас спокою, чужою нам бездільність, веселощі дня полишім иншим — самі ж берімось за діло, ставаймо при варстатах праці та науки, ідім у бій за права „оттих, малих братів німих”!
Ще більше! Вкраїнський пластун в день Великомученика Юрія мусить присягнути ще раз, що, як колись Юрій, так і нині пластун, піде на муки, піде на шафот, під меч ката, на смерть піде, щоб „не плакали діти, мати не журилась”!

Важке завдання чекає нас, українські пластуни. Народ розбуджений, так й остався сам на бездоріжжу. Нашим святим обов’язком тепер вивести його на дорогу певну, на „путь правди”, на „прю”, котра веде до слави та могутности!

А щойно по довершеному ділі, коли засядемо довкруги великої ватри у великих степах України, щойно тоді спічнемо, Браття, як це колись зробив побідоносець Юрій!

СКОБ!

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.