Матеріал надіслав ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ

Святослав Довгович «У горах Карпатах».
Про пластовий табір у Чехо-Словаччині

Пластовий Шлях, ч. 1 (97) 1993 р.

«У горах Карпатах» — назва однієї з пісень, якою в заключній програмі для батьків і гостей представилися діти та молодь — учасники літнього табору «Карпати-92». І дійсно, у горах Карпатах, у мальовничому селі Микова, зійшлось 25 липня майже 70 учасників першого пластового табору і другої літньої зустрічі після суспільно-політичних змін в Чехо-Словаччині.

Організатором табору була Крайова Пластова Організація під керівництвом голови КПС — пластуна сеньйора Левка Довговича. Основну частину учасників табору творили члени пластових гуртків з Братіслави, Кошиць і Пряшева, а також діти та молодь з Гуменного, Снини, Межилаборець, Михайлівець. А ще була в таборі група пластунів-виховників з Польщі на чолі з головою КПС у Польщі другом Петром Тимою і 9-ти членна група молоді зі Львова. Про міжнародний характер табору свідчить і участь одного хлопця з Відня та двох виховників з Америки.

Учасники табору "Карпати-92"

Основним завданням зустрічі було прищеплювати любов до природи, пробуджувати національну гордість і пошану до свого народу. Приємно було чути у таборі гарну українську мову та гарні українські діялекти Пряшівщини. Булава-керівництво табору може гордитись тим, що при закінченні табору майже усі учасники говорили або намагались говорити рідною мовою. Ми були приємно здивовані, коли на вітальному листі, який вислали пластовим організаціям цілого світу, навіть діти, що не вивчають українську мову, підписались азбукою.

Для учасників, які були поділені на дві групи — новацтво: до 12 років, і юнацтво: понад 12 років — була підготовлена різноманітна програма. Неабиякою допомогою була і присутність двох новацьких виховників Адріани та Юрія Слиж з Америки, які разом з нашими виховниками готували найменших до практичного пластування. Роботою юнацької групи керував Ігор Довгович при активній допомозі Петра Тими й інших пластунів з Польщі. Юнацтво навчилось будувати намети, природні криївки, орієнтуватись вночі в терені за допомогою карти, компасу та зашифрованих справ, готувати програму пластової ватри тощо.

Важко вмістити в статтю-інформацію усі точки програми. Згадаю найголовніші: чудовими були вечори коло ватри зі співом і різними іграми та змаганнями. Урочистою була, зокрема, перша ватра, на якій комендант останнього пластового табору на Закарпатті у 1938 році, пластун сеньйор Михайло Штефуца, розповів багато цікавого про діяльність Пласту на Закарпатті та Пряшівщині перед війною і передав символічну естафету — вуглик з останньої пластової ватри, який він охороняв 54 роки, щоб з ним символічно запалити першу післявоєнну пластову ватру. Його бажання сповнилось якраз у Миковій. Незабутню програму для всіх підготували дівчата й хлопці зі Львова під керівництвом Ореста Гучковського. Провели вечір народніх традицій в якому переплітались народні звичаї зі співом та різними іграми від Різдва — через весняні звичаї, Великдень, зелені свята-Русалля, Івана Купала — аж де Андрія і Миколая.

Цікавою і відвертою була бесіда з представниками Союзу русинів-українців Чехо-Словаччини та преси, з саме з головою Союзу Вікторем Ковалем і шеф-ре-дактором часопису «Веселка» — Юрієм Дацьком. Не можна не згадати новацьку маскараду, в якій діти, показавши свою майстерність, підготували оригінальні маски. За традицією відбулась і таборова пошта та вибирання «міс» і «містера» табору. В цьому році найкращою дівчиною стала Андріана Ганко, а хлопцем — Роман Довгович, обидвоє з Кошиць. Було й кілька прогулянок-поїздок у різні місця нашого регіону: в українське село Токаїк, в якому німці у листопаді 1944 року закатували чоловіків, а село спалили дощенту, на водоймище Домащу, в Музей української культури у Свиднику, в Музей модерного мистецтва Андрія Вархоли в Межилабірцях у Високі Татри.

Вирізка з журналу "Пластовий Шлях"

Визначною заслугою організаторів табору було видання таборового співаника «У горах Карпатах», в якому надруковано пластові, стрілецькі пісні, загальноукраїнські пісні та пісні «Сріберної Землі», тобто Закарпаття і Пряшівщини. Треба висловити щиру подяку Комісії зв’язку й інформації закарпатських українців в діяспорі (КОЗІ), зокрема пану доктору Василю Маркусю з Чикаго, панству Юрію й Людмилі Костюкам з Глен-Спей в Америці за фінансові пожертви для здійснення цієї скромної, але, без сумніву, шляхетної справи.
Щира подяка належить пану Богдану Пазуняку з Нью-Джерзі за сорочинки для кожного учасника табору з емблемою і назвою табору «Карпати-92» — Микова, пані Марті Штомпіл та доктору Богдану Кекішу з Нью-Йорку за фінансову допомогу на пластовий табір у Миковій.

Табір закінчився 8 серпня 1992 року концертом для батьків, який пластуни готували протягом двох тижнів. У програмі звучали прекрасні пісні та патріотичні вірші. Батьки були зворушені — в їхніх очах появились і сльози.

Віримо, що і в майбутньому буде в таборах звучати рідна мова й пісня, неабиякий чинник у виховуванні національної гордості. Віримо, що подібні табори стануть одним з основних компонентів національного відродження Пряшівщини.

*

Наші рекомендації: переглянути дописи про пластову діяльність у діаспорі

Друзі, якщо вам подобається ідея блогу та його контент, то побажати йому (блогові) успіхів і процвітання ви може на сторінці благодійності 😉

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.