Натрапив в інтернетрях на давнішу статтю-спогад Марусі Процак про участь українських скаутів-пластунів у 19-му світовому скаутському джемборі в Чилі.

Вирішив продовжити цією публікацією попередній допис-фоторепортаж.

*

25.12.1998-06.01.1999. Світовий Джемборі. Чилі.

Від України їздило 14 пластунів, а від станиці Севастополь – пл. уч. Маруся Процак.

Українська делегація на джемборі в Чилі

Цю поїздку за враженнями можна поділити на три етапи. Перший – це приліт до Нью-Йорка. По Нью-Йорку була проведена екскурсія місцевими пластунами. Звідти переліт до Буенос-Айреса з зими у літо. Пластуни жили кілька днів у родинах, а потім відбулася зустріч в пластовій домівці і спільне таборування на природі.

Було багато вражень від зустрічей, екскурсій, знайомств, але найбільше запам’яталася зустріч під пам’ятником Тарасу Шевченку, що в столиці Аргентини. Третій етап подорожі – це переїзд автобусом через Анди з Аргентини до Чилі.

На Джемборі було 35 тисяч скаутської братії. З 145 країн світу. В програмі Джемборі треба було показати мистецьку виставку, приготувати національну страву, бути в національну вбранні і виступити на телебаченні з народним танцем і піснею. На відкритті Джемборі пластунів вітав Президент Чилі.
Гаслом Джемборі було “Побудуємо світ разом”.

* * *

Публікація у газеті “Дзвін Севастополя”

Автор:  Марійка ПРОЦАК

НАШЕ ГАСЛО “БОГ І УКРАЇНА”

Я дякую долi, що мала щасливу нагоду побувати на свiтовому Джемборi в Чилi i представляти там разом з друзями українських пластунiв. Цю поїздку за враженнями можна роздiлити на три етапи. Перший – це прилiт до Нью-Йорка. Хто не хоче побачити близнюки будинки велетнi, статую Свободи i зробити собi на пам’ять знiмок? Ще ми мали приємнiсть сфотографуватися пiд вивiскою бару “Лис Микита”, господарем якого є українець за походженням. По Нью-Йорку нам зробили екскурсiю мiсцевi пластуни.

Звiдти перелiт до Буенос-Айреса – з зими у лiто. Знову зустрiчають друзi-пластуни, а також представники українських громадських органiзацiй Аргентини. Приймали щиро нас в родинах кiлька днiв, а потiм вiдбулася зустрiч в пластовiй домiвцi i спiльне таборування на природi. Багато вражень вiд зустрiчей, екскурсiй, знайомств, але найбiльше нам запам’яталася зустрiч пiд пам’ятником Тарасу Шевченку, що в столицi Аргентини. До нас пiдiйшов молодий аргентинець українського походження i сказав, що дуже хоче бачити Україну i вона йому здається раєм. Ми щось хотiли сказати, та замовкли, побачивши сльози на очах цiєї молодої людини. Нас дуже схвилювало те, як любить вiн Україну Ми мали приклад, щоб задуматися над собою, своїм ставленням до Батькiвщини.

Третiй етап подорожi – це переїзд автобусом через Анди з Аргентини до Чилі. I ось ми в Джемборському мiстечку. Тут пригодилися нашi таборовi вмiлостi, знання англiйської для спiлкування в 35-тисячному морi скавтської братiї з 145 країн свiту. Ми мали показати мистецьку виставку, приготувати нацiональну страву, бути в нацiональному вбраннi i виступити на телебаченнi з народним танцем i пiснею. Чого-чого, а саме пiсень було найбiльше в нашому пiдтаборi, бо хто переспiває українцiв? Нас тим i запам’ятали. Був час коляди, то ми ходили з колядою до чехiв, полякiв, бельгiйцiв, голандцiв i скрiзь нас гостинно приймали.

Був день доброї справи i ми працювали в рiзних мiсцевостях на рiзних роботах. Я допомагала прокладати дорогу в однiй iз провiнцiй Чилi. Також треба було вiдвiдувати лекцiї з хiмiї, фiзики, здати вмiлостi. З нами сталася весела iсторiя, бо мироздiлилися на хлопцiв i дiвчат i пiшли кожен на своє змагання. Коли ми, дiвчата, прийшли до мiсця змагань, виявилося, що це за складнiстю хлоп’ячий вид змагань i найскладнiший. Ми не хотiли вiдступати, чим всiх присутнiх здивували, здавши цей залiк.Нас бурхливо привiтали, а ми у вiдповiдь мали пробiгти чималу вiдстань з українською пiснею. Як нам заздрили нашi хлопцi! Нам видали посвiдчення за всi нашi вмiлостi, участь у всiх заходах, в тому числi i релiгiйних за пiдписом вiдомих свiтових органiзацiй.

Найбiльш хвилюючим моментом було вiдкриття Джемборi. Нас вiтав президент Чилi. На величезному стадiонi оголошували кожну країну, а величезнi екрани показували прапор i делегацiю. Ми стояли пiд нашим прапором у великiй свiтовiй скавтськiй родинi.

З нами був весь час старший пластовий сеньйор Любомир Романкiв, громадянин США, за походженням українець, нобелiвський лауреат за 1997 рiк з комп’ютерних програм, головний менеджер фiрми IBM. Вiн подарував нам велосипеди, щоб ми їздили по Джемборiйському мiстечу, привозив муку для вареникiв, брав участь у святкуваннi Нового року.

Чималу увагу нам придiлив почесний консул України в Чилi Фелiкс Лiра. Вiн влаштував нам екскурсiї автобусами, а потiм на яхтi по океану. Ми також затоваришували з вiйськовиками Чiлi, гiрськими рятiвниками i вони подарували нам на пам’ять свої берети, хлопцям форму i на всiх одне альпiйське спорядження.

Думаю, що всi ми зрозумiли, як гарно бути українцями. Завдячую родинi, де чую рiдну мову, товариству “Просвiта“, при якому була недiльна школа i я там вчилася. Подякувати треба Союзовi українок, що доклалися в створеннi “Пласту” в Севастополi, зокрема п. Тамарi Глушенок з Києва, що подбала про гарне нацiональне вбрання для мене, в якому я мала успiх у фоторепортерiв та на телевiзiї. Українська дiаспора подбала про кошти, щоб ми були на Джемборi. Школа №3, в якiй я навчаюся, дала менi знання англiйської. Та головна подяка наша Господу нашому за опiку над нами. Бо ж гасло наше – “Бог i Україна“.

Вибачайте, але фото взяті з оригінальної публікації – непідписані. Якщо хтось зможе доповнити – пишіть в коментарях.

Джерело: сайт Станиці Севастополь

Переглянути інші дописи про міжнародні скаутські зустрічі за тегом: джемборі

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.