Ми з другом Кульбасом (пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ, та пл.сен. Віталій Окуневський, ЦМ) часто бували в др. Дзіргача в гостях та вели розмови про відновлювальні роботи на Соколі.
Саме в ті часи ми почали створювати наш курінь «Целібат Мурлики». А одним із перших, хто виношував ідею відбудови Сокола це був Юліан Воробкевич-“Дзіргач”.
ПЛАСТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. Вступаючи екстерном до української гімназії в Станіславові, тут же зразу стає пластуном 11-го Юнацького Куреня ім. гетьмана Івана Мазепи. У старшому віці у Львові стає членом 3-го Куреня старших пластунів «Лісові Чорти». Ідеї, закладені в Українському Пластовому Уладі – бути вірним Богу і Україні, були дороговказом протягом всього життя. За ці переконання в нагороду відвідав тюремні камери львівських «Бригідок». Згодом після «визволення» йому прийшлося побувати у таборах Находки, Магадану…
Юліан Воробкевич
БУДІВНИЧИЙ. В минулому навчався на будівельному факультеті Данцигської Політехніки і по закінченні студій з дипломом інженера-будівельника повернувся до Львова. Розповів нам про один із цікавих проектів, який йому вдалося зреалізувати в Моршині. Дзіргач був будівельником і намагався розробити деяку документацію та давав багато цінних порад. Саме тоді він заклав нам в душу велич Пластового Єрусалиму – Соколу.
Усвідомлюючи те, що в минулому на знаменитій Сокольській світлині, Дзіргач знаходився поруч із Романом Шухевичем, – це зобов?язувало нас із Кульбасом відноситись із трепетом до усіх пропозицій Дзіргача, після спілкування ми не спішили додому, а багато говорили про цю велику людину і Кульбас сказав мені: «Богдане, він так проникливо подивився мені в очі, коли ішла мова про «Сокіл», я ніколи собі того не прощу, якщо ми не доведемо цю справу до кінця!». В архіві Кульбаса мабуть збереглись нотатки та креслення виконані Дзіргачем.
Дзіргач на Соколі
ПРОФЕСУРА. Мою увагу привабила світлина 1934 року. На цій світлині молоді Пластуни Кооперативи Інженерських Робіт. Крім Дзіргача, я побачив ще одну знайому особу – професора Юрія Величка, який в кінці 60-тих років викладав мені в Львівській Політехніці теорію матричних числень. На той час це була досить новітня проблематика. На жаль, теперішня молодь дуже багато втрачає не маючи спілкування із видатними професорами-пластунами такими як: Юрій Величко, Юрій Сітницький, Богдан Гаврилишин, Теодосій Самотулка. Я чимось ототожнював Дзіргача саме із цими професорами.
УСО ПЛАСТ, УНПО “ПЛАСТУН”. Не лише політичні партії, але і Пласт «пережив» процеси розколу на УСО та УНПО “Пластун”. Др. Юліан дуже переживав ці нездорові процеси. Ми багатократно обговорювали цю проблему. Він вмів зберігати тактовність у взаємовідносинах та спілкуванні. Головне, що він не був категоричним. Лише тепер ми можемо з впевненістю сказати, що Пласт пішов правильним шляхом. Дзіргач був людиною з когорти великих.
РОДИНА. Часто із нами спілкувалася дружина Дзіргача, яка неодноразово відвідувала Сокіл та при першій ліпшій нагоді відвідувала нас або запрошувала до себе в гості. Коли Дзіргач відійшов на Вічну Ватру, то я, як Булавний Сеніорату взяв участь в його похованні, разом із своїми новаками. У часописі «Цвіт України» було помилково вказано місце захоронення на Личаківському цвинтарі. В дійсності др. Дзіргач спочиває на одному із приміських цвинтарів Львова.
Похорон Дзіргача, 1994
Біографічна довідка:
Воробкевич Юліан – пл.сен. куреня «Лісові Чорти», ініціатор відродження таборування на Соколі, був присутній на заприсяженні перших мурлик у липні 1991 р. на Соколі. Пластове псевдо «Дзірґач». Народився 13 листопада 1906 р. в селі Говилів Великий Тернопільської області. Дитинство провів у Гориглядах, що над Дністром. Вступаючи екстерном до української гімназії в Станиславові, тут же став пластуном 11-го юнацького куреня ім. гетьмана Івана Мазепи. Учасник таборів на Соколі у 1920-х рр. Ініціатор і автор першого (1992) проекту відбудови Сокола. Під його технічним наглядом в 1993-1994 рр. виготовлено проект і кошторис відбудови табору, розпочато роботи по благоустрою терену. Нагороджений 2-м відзначення УПС за діяльність у Пласті – орденом Святого Юрія в сріблі (1996, посмертно). За фахом – інженер-будівельник, виш закінчив у 1933 р. в Данцигу (зараз Гданськ, Польща). Був репресований, у 1945-48 рр. відбував покарання в Магадані. Згодом працював за фахом, зокрема був головним конструктором Львівської філії ЗУФ «Дніпросільелектро», проектував і будував гідроелектростанції на Поділлі та в Криму. Володів шістьма мовами. У радянський час продовжував активно пластувати, створивши разом з дружиною Ольгою клуб водних мандрівників, який продовжує діяти до нині.Чоловік Ольги Мілянич-Воробкевич. Спочив у Бозі 31 травня 1994 р. Рішенням КПС від 2 липня 1994 р. Фонду по відбудові табору-музею «Сокіл» надано ім’я пл.сен. Юліана Воробкевича.
Підготував ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ
*
Джерело: спогади надіслав пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ
Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.
Молодці! Дуже гарно скомпонували.Без біографічної довідки не було би достатньої повноти.Певний що про цю особистість можна сказати та написати значно більше. Мабуть що прийде ще багато доповнень.
др. Тато
Пам’ятаю його з дитинства – коли відновився Пласт в Україні, він і мій дідусь Степан Коржинський (“Антик”, “Коржик”) надзвичайно раділи. Але пізніше дуже переживали, що в керівництві Пласту опинилися деякі колишні номенклатурники. Враховуючи те, що вони пам’ятали витоки Пласту і його довоєнну історію, їм дещо важко було сприйняти нову іпостась Пласту наприкінці століття. Тим не менше, думаю, що зараз вони би раділи, що Пласт продовжує рости і розвиватися. Нічого не буває гладко, в кожній організації є свої протистояння і розбіжності у думках, але загалом усі працюють в одному напрямку, хоч різними методами.
Тільки хочу додати, що я зовсім інший Богдан, ніж той, хто коментував перед мною :).
ага;)
п.с. дякую за коментар!
ще тут трохи тієї історії: https://100krokiv.info/2011/06/volodymyr-stetsko-unpo-plastun-korotka-istoriya/
Андрію, а що воно таке – “віддалені місця Магадану”? Це як Пуща-Водиця в Києві, чи що?