Олександр Сливка. Пластуном став у 1925 році, як учень 2 класу Хустської гімназії під проводом Михайла Самойловича. Був учасником Всесвітнього скаутського джемборі у Празі в липні 1931 року.
Народився З0 липня 1909 р. в с. Золотарьово Хустського району в селянській родині. Закінчив Хустську гімназію (1931). Склавши диференційовані екзамени при Мукачівській учительській семінарії, учителював на Хустщині. У 1937 р. відбув службу в чехословацькій армії, вчителював у с. Руському Полі на Тячівщині, з 1938 р. – в Тячівській горожанській школі.
Заочно закінчив історичний факультет Ужгородського університету (1952), перевівся на роботу в Хуст. Спочатку працював у СШ № 1, потім у СШ № 3, звідки й вишов (1969) на пенсію. Брав участь у драматичному гуртку Хустського Будинку культури. Виконував ролі у п’єсах М. Кропивницького “Дай серцю волю, заведе в неволю”, В. Минка “На хуторі біля Диканьки”, М. Зарудного “Веселка”, О. Коломійця “Фараони”, О. Довженка “Потомки запорожців”, О. Островського “Свої люди – поквитаємось” та ін. У цілому О. Сливка зіграв понад сто ролей у різних драматичних виставах. Як режисер здійснив більше п’ятдесяти постановок з драматичними колективами у тих місцях, де йому доводилося працювати.
У 1937 р. на сторінках журналу “Наш рідний край” були надруковані оповідання “Військові кладовища”, “Карпати”, “На електричному дроті”, “Тиса”. Деякі оповідання та одноактна комедія “Джерґа” публікувалися в журналі “Літературна неділя” (1943, 1944), в книзі “Хуст над Тисою” (1992), антології “Закарпатське оповідання в ХХ столітті” (2002). Комедії “Бородате непорозуміння” та “Святий Миколай” чимало сільських драматичних гуртків поставили на сцені ці твори (у кінці 1937 р. були надруковані в журналі “Пчілка”.
З 1937 р. працює над романом “Широке”, уривок з якого за сприяння В. Ґренджі-Донського було надруковано у журналі “Говерля” на початку 1939 р. У роки війни рукопис роману загубився. Пізніше він був заново відтворений з пам’яті, написаний й опублікований (2002).
Автор п’єс “Святий Миколай” (1938), “Пташиний суд” (1944) та збірки оповідань “Під солом’яною стріхою” (1943 – вийшла під псевдонімом А. Слимак).
Член Спілки письменників України з 1995 р.
Завдяки старанням І. Губаля, родичів, друзів та шанувальників таланту письменника останнім часом побачили світ ті твори О. Сливки, які раніше не друкувалися або були майже забуті. Це збірки п’єс “Драматичні твори” (1999), оповідань “Тепла осінь” (2001), книга спогадів “Минулося – та не забулось” (2001 – докладні й аналітичні розповіді про своїх друзів-письменників), “З чистого серця” (2005) – оповідання, спогади, листи; роман “Широке” (2002).
Відійшов на Вічну Ватру 1 квітня 2008 року.
Публікуємо деякі спогади Олександра Сливки про Пласт:
Спогади О. Сливки by on Scribd
Андрію, в деяких рядках, де текст позлипався, бо справа щось заважає, дуже трудно читати. А зі scribd не дає нічого стягнути, хоче, щоб я щось вішала. Дай мені дані цього Сливки: дата, місце народження, батьки, пластове псевдо, місце смерти.
ага, я бачив шо він там текст покорьожив, але це проблема конвектора, бо на скрібді відображає коректно. я мабуть забув поставити галочку давнлоад на скрібді – виправлю. про Сливку – відішлю пізніше. @dytyna
глянув на скрібд – можна вантажити пдф. перейди за цим дінком http://www.scribd.com/doc/30636822/%D0%A1%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%9E-%D0%A1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BA%D0%B8
проет, чому він текст ламає – незнаю… спробував щойно переставити – теж саме…. (( @dytyna
Але більше мене цікавить інформація про Василя Мірявця:
Василь Мірявець терехав у миску – хто скільки бажав (цього чесного, щирого, веселого, працьовитого пластуна, із 1930-го року уже учителя у Тересві, навесні 1939 року угробили «визволителі» мадяри).
Щось маєш про нього?
@Андрій Ребрик
This document was uploaded by someone just like you and is now part of The Scribd Archive*. Give back to the community and gain 24 hours of download access by uploading something of your own.
Або плати гроші: 9, 5, 59 дол.
Перешли мені пдфку, нехай спокійно почитаю.
треба глянути.
тю… як плохо… переслав @dytyna
@Андрій Ребрик
Дякую!
В щоденнику Ґренджі-Донського на Ізборнику побачила таке:
68. МІРЯВЕЦЬ Василь — директор школи в Тересві, мучений мадярськими вояками і терористами в в’язницях і таборах, після тяжких побоїв помер у квітні, третього дня після того, як “пустили на волю”.
Було б добре, якби було куди послатися.
то я може просто знайду то в Ґренджі?
зара гляну, які томи тут є на роботі @dytyna
@Андрій Ребрик
А там ще багато таких пластунів, про яких не згадав Пугач? Підозрюю, що так…
@Андрій Ребрик
Щось я заплуталась… Треба адекватну довідку.
У 30-х роках минулого століття знаний просвітянин із селища Тересва (Тячівщина), учасник січовицького визвольного руху в рідному краї Василь Мірявець був першим директором місцевої початкової школи і написав історію рідного селища.
“Василя Мірявця в 1939 році було заарештовано мадярськими гонведами й кинуто в тюрму Вар’юлопош, де він на третьому році неволі загинув від жорстоких катувань, – розповідає Тересвянський селищний голова Михайло Мокан. – Земляки свято шанують пам’ять про свого сельчанина: в урочистій обстановці на фасаді загальноосвітньої школи I-III ступенів відкрито меморіальну дошку з барельєфом Василя Мірявця. Його іменем названо також нову вулицю у селі”.
Отже, 8 том спогадів Ґренджі “Щастя і горе КУ” про Мірявця Васила: 314, 322, 338, 432 (скани цих сторінк висилаю на пошту)
може бути таке як з Блистівим – різні версії смерті за Пугачем, Ґренджою та Киштулинцем… @dytyna
Дякую!
@Андрій Ребрик
“Три дні” і “три роки” селищний голова чи редактор повідомлення міг і поплутати…
не виключено
@dytyna