Олександр Сливка. Пластуном став у 1925 році, як учень 2 класу Хустської гімназії під проводом Михайла Самойловича. Був учасником Всесвітнього скаутського джемборі у Празі в липні 1931 року.

Народився З0 липня 1909 р. в с. Золотарьово Хустського району в селянській родині. Закінчив Хустську гімназію (1931). Склавши диференційовані екзамени при Мукачівській учительській семінарії, учителював на Хустщині. У 1937 р. відбув службу в чехословацькій армії, вчителював у с. Руському Полі на Тячівщині, з 1938 р. – в Тячівській горожанській школі.

Заочно закінчив історичний факультет Ужгородського університету (1952), перевівся на роботу в Хуст. Спочатку працював у СШ № 1, потім у СШ № 3, звідки й вишов (1969) на пенсію. Брав участь у драматичному гуртку Хустського Будинку культури. Виконував ролі у п’єсах М. Кропивницького “Дай серцю волю, заведе в неволю”, В. Минка “На хуторі біля Диканьки”, М. Зарудного “Веселка”, О. Коломійця “Фараони”, О. Довженка “Потомки запорожців”, О. Островського “Свої люди – поквитаємось” та ін. У цілому О. Сливка зіграв понад сто ролей у різних драматичних виставах. Як режисер здійснив більше п’ятдесяти постановок з драматичними колективами у тих місцях, де йому доводилося працювати.

У 1937 р. на сторінках журналу “Наш рідний край” були надруковані оповідання “Військові кладовища”, “Карпати”, “На електричному дроті”, “Тиса”. Деякі оповідання та одноактна комедія “Джерґа” публікувалися в журналі “Літературна неділя” (1943, 1944), в книзі “Хуст над Тисою” (1992), антології “Закарпатське оповідання в ХХ столітті” (2002). Комедії “Бородате непорозуміння” та “Святий Миколай” чимало сільських драматичних гуртків поставили на сцені ці твори (у кінці 1937 р. були надруковані в журналі “Пчілка”.

З 1937 р. працює над романом “Широке”, уривок з якого за сприяння В. Ґренджі-Донського було надруковано у журналі “Говерля” на початку 1939 р. У роки війни рукопис роману загубився. Пізніше він був заново відтворений з пам’яті, написаний й опублікований (2002).

Автор п’єс “Святий Миколай” (1938), “Пташиний суд” (1944) та збірки оповідань “Під солом’яною стріхою” (1943 – вийшла під псевдонімом А. Слимак).

Член Спілки письменників України з 1995 р.

Завдяки старанням І. Губаля, родичів, друзів та шанувальників таланту письменника останнім часом побачили світ ті твори О. Сливки, які раніше не друкувалися або були майже забуті. Це збірки п’єс “Драматичні твори” (1999), оповідань “Тепла осінь” (2001), книга спогадів “Минулося – та не забулось” (2001 – докладні й аналітичні розповіді про своїх друзів-письменників), “З чистого серця” (2005) – оповідання, спогади, листи; роман “Широке” (2002).

Відійшов на Вічну Ватру 1 квітня 2008 року.

Публікуємо деякі спогади Олександра Сливки про Пласт:

Спогади О. Сливки by on Scribd

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.