Засідання Сойму Карпатської України

Уривок зі спогадів Вікентія Шандора, представника Уряду Карпатської України в Празі про засідання Сойму КУ 15 березня 1939 р., Хуст (з книги В. Шандор. Спомини. – Ужгород: Гражда 1996)

ЗАСІДАННЯ СОЙМУ

На основі статті 5-ої конституційного закону 4. 328 перше засідання Сойму мав скликати Президент держави окремим декретом протягом місяця після виборів.

Дату скликання Сойму встановив прем’єр Волошин із Президентом Гахою на 2 березня 1939 р. При Президії Міністерської Ради в Празі було утворено окрему комісію, яка мала скласти план участі чеських державних представників на урочистому відкрити Сойму в Хусті. Представник уряду Карпатської України В. Шандор встановив з цією комісією зв’язок, як також із провідними діячами громадського та економічного життя федерації і представниками Чесько-українського товариства.

Коли президент Гаха свавільно переніс дату скликання Сойму із 2 березня на 9 і не підписав для цього скликання повий декрет, то за дорученням прем’єра Волошина Представнігк уряду відвідав канцелярію президента, де мав розмову з міністром Гавелкою і домагався з’ясування причин відстрочки засідання Сонму. Гавелка це дуже обережно пояснював ускладненням ситуації в державі. Тон і спосіб мовлення пана міністра прозраджував, що в державі ведеться позакулісна політична qoa, яка зробила належний вплив і на зміну дати скхшкання Сойму.

Саме в той час велися таємні переговори між дипломатами, в яких взяв участь і д-р Хвалковський, де вирішувалась майбутня доля Карпатської України. Поляки радили мадярському урядові у справі Карпатської України намагатися домовитися безпосередньо 3 чехами і «тим самим позбавити Берлін пайсильнішого арґументу».

6 березня уряд Мадярщини направив у Прагу заступника Міністерства закордонних справ Воернле, який разом із мадярським посланником у Празі вів переговори з Хвалковським про включення Карпатської України у склад Мадярщини. Ветштайн обіцяв Хвал-ковському відшкодування за Карпатську Україну, заявивши, що «тепер вони (тобто че. хо-словацький уряд, – В. Ш.) можуть дещо одержати за Закарпаття, а пізніше … нічого». Хвалковський в принципі погодився з такою розв’язкою, обіцяв обговорити справу з президентом Гахою та одержати запоруку німецького уряду. Запоруку німецького уряду вони не одержали, що було очевидним.

У цей для Чехо-Словаччини критичний час зродилась у декотрих чеських членів Центрального уряду манія позбутися Карпатської України. Такій політиці із словацьких кіл сприяв Калор Сідор. Якщо чехи мали причину бути незадоволеними політикою Карпатської України, про це говорилось і рішалось на засіданнях Міністерської Ради в Празі, то наш уряд виявлені недоліки старався виправити. Таке відношення у процесі наших взаємин було нормальним, але таємно торгувати нами з Мадярщиною і Польщею все-таки перевершувало всі міри.

Колись звичайну згадку про Карпатську Україну як частину України вважали українською іредентою і приписували нам державну зраду. Бродія за таку саму справу справедливо посадили в тюрму на Панкраці, бо хотів приєднати край до Мадярщини. А тепер міністр закордонних справ Чехо-Словаччини офіційно торгував з ворожою державою про відступлення їй Карпатської України, і це чомусь вважалося нормальною державною політикою.

Декотрі провідні чехи настільки були запеклі прихильники національного і політичного москофільства, що і найкращі наміри українського уряду чи цілого українського народу сприймали спотворено, негативно. Ми мали спочатку свої проблеми, подібно, як мали й чехи перед двадцятьма роками. їхнє рішення вимагало час і мирне державне життя, якого не було. Европа, внаслідок політичних несподіванок Гітлера, знаходилася у перманентній революції, що відбивалось також на ситуації в Карпатській Україні. Так чи інакше, почин міністра закордонних справ Хвалковського не був ані етичним, ані чесним, і в розумінні конституції підлягав під категорію державної зради.

Щоправда, Чехо-Словаччина зазнала глибокої кризи, але не тільки це було причиною відкладання засідання Сойму. Вражає факт, що неприхильні українській справі чеські політики торгували Карпатською Україною з поляками, навіть з мадярами, щоб тільки врятувати цілісність решти держави. Для Мадярщини, Польщі й Німеччини в даній ситуації було бажання, щоб після успішних виборів у Карпатській Україні не допустити до їх конституційного завершення Соймом, а тим самим історичного зміцнення існуючого стану.

Тривала криза в державі могла мати деякий вплив на велич та урочистий характер відкритгя Сойму, але не могла бути причиною двократної відстрочки його засідання, а якраз навпаки. Скликання Сойму карпато-української частини федерації могло бути виявом стабільності та укріплення єдності федерації, що, фактично йшло врозріз з політикою Гітлера.

10 березня 1939 р. президент Гаха скликав декретом засідання Сойму Карпатської України на 21 березня, але розвиток подій у державі випередив що дату.

Проголошенням незалежності Словаччини 14 березня ми були географічно відірвані від Чехії, внаслідок чого й уряд Карпатської України проголосив того ж дня незалежність, а прем’єр скликав засідання Сойму на 15 березня на 3 годину після обіду.

О 3 годині пополудні о. д-р А. Волошин відкрив перше засідання Сонму, засідання справді історичне, бо вперше у своїй довголітній боротьбі карпатські українці створили власний законодавчий орган і свій уряд. У промові о. д-р А. Волошин, крім іншого, сказав: «Передусім висловлюю нашу глибоку вдячність Всевишньому Богу за те, що дозволив нам дочекатися цього дня, що є святом малого нашого краю і є святом всіх земель, де ттьки живе український народ. Що якраз нам, найменшій частині українських земель дозволено Божим Провідінням діждатися цього історичного моменту».

Після виконання Соймової формально-правової процедури д-р Авґустин Волошин оголосив акт проголошення незалежності Карпатської України, прийнятий урядом попереднього дня, тобто 14 березня, що одностайно ухвалив. У цім напрямі Сойм прийняв відповідні закони, а саме:

Конституційний Закон ч. 1
§1 Карпатська Україна e незалежна Держава.
§2 Назва Держави с: Карпатська Україна.
§3 Карпатська Україна с республікою з президентом, вибраним Сеймом Карпатської України, на чолі.
§4 Державна мова Карпатської України e українська мова.
§5 Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя с горішня, а жовта с долішня.
§6 Державним гербом Карпатської України с дотеперішній крас-вий герб: медвідь у лівім червонім півколі і чотири сині та три жовті смуги у правому півколі і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. – Переведення цього місця закону полишається окремому законові.
§7 Державний гимн Карпатської України є «Ще не вмерла Україна».
§8 Цей закон обов’язус зараз від його прийняття.

Підписали:
В Хусті, дня 15, березня 1939.

Предсідник Сойму К. У. Президент Карпатської України Письмовод Сойму К. У. Секретар Сойму К. У.

На основі прийнятих законів і рішень Сейму, новий державний уряд Карпатської України був ухвалений в такому складі: д-р Авґусгин Волошин – президент Карпатської України, проф. Авґустин Штефан – голова Сойму, Юліян Ревай – прем’єр-міністр.

Після прийняття цих актів, Сойм відстрочив своє засідання.

Проголошення повної незалежності Карпатської України було важливим державно-політичним актом, хоч не мало міжнародного визнання, бо на це не було часу. Воно було найвищим проявом волі населення, згідно з правом на самовизначення, яке належить українському народові так, як і панівним державотворчим народам. Це стосується всіх українських земель і всього українського народу. У силі історичних умов поодинокі території України були довгими віками відокремлені від себе і від свого матірного центру Києва.

Всупуреч тому Всенародні Збори в Хусті в 1919 p., подібно як і парламент Західноукраїнської Народної Республіки в 1919 p., Національні Ради Буковини й Бесарабії в 1918–1919 pp. в своїх політичних рішеннях декларували свою соборно-державну єдність з центральною Україною. Такі прояви державності українців на всіх землях України демонструють серйозний міжнародно-правовий аргумент і силу державно-визвольної боротьби.

Кожен з учасників Сойму був свідомий того, що у зв’язку з агресією Мадярщини – дні, а може ň години саме затвердженого Сой-мом акту проголошення Карпатської України є пораховані. Цю загальну думку з погляду історії висловив референт Сойму д-р Михайло Бращайко словами: «Хоч які можуть скластися події, хоч який хід може мати історія, але одне є певне, що це є наша земля і буде наша украшська земля і ніколи її український народ не дасть відібрати!… Най ворог знає, що він прийде сюди за гостя, а не за пана, бо паном-господарем на цій землі будемо ми – український народ!… Не знаю, чи почислені години або дні нашої влади…, але дні Карпатської України, ні карпатського народу не є почислені, і як він жив тут тисячу літ, так буде тут жити і за дальших тисячу літ!». Засідання Сойму Карпатської України 15 березня 1939 р. записав Каленик Лисюк з Америки, який засідання Сойму і знімав. Із звукозапису переписав о. Андрій Кість.

Оригінал перепису передала авторові пані Марія Кукуруза-Король, за що їй складаю тут щиру подяку.
З привезеного Лисюком матеріалу виготовлено в Ню Йорку лібретто й зроблено фільм, який не зовсім відповідає історичній дійсності щодо розвитку та ходу подій. Події починають розгортатися 10 березня в Хусті. Не хочу входити в суть фільму, а для прикладу вкажу тільки на дві технічно невірно поставлені сцени. У прихожій канцелярії президента А. Волошина біля телефону, що на малому столику, сидить січовик. Дзвонить телефон і просять пана президента. Січовик кличе президента з його кабінету до телефону в прихожій. Президент у своїм бюрі прецінь мусів мати свій телефон.

У сцені – бій січовиків з мадярами. Військовий в уніформі, з перев’язаною білою хустинкою головою, клякнув на коліна на бетонному мурі й ніби стріляв, замість того, щоб сховатися за бетон і так стріляти. Такі необачні речі вражають, але є й інші.

У фільмі теж демонструється, що і Прані «передали нам важливі інформації», але не є сказано, хто власне їх передав. І так не згадано рото Праги, тобто Представництва. Корисним, однак є, що наша громадськість побачила живі постаті членів уряду та їх співробітників.

У Хусті Лисіока арештували, не зважаючи на те, що мав американський паспорт. Переслуховували його, робили в нього обшук, але не били. Поміг йому американський консул в Будапешті. Повертаючись з Хутру до Будапешту, Лнсюк попросив свого супутни-ка-мадяра, щоб разом заїхати до моєї мами в Баранинцях. Мамка не знала Лисюка, але впізнала мадярського агента, бо він у нас робив у хаті обшук, і налякалася, що прийшли її арештувати!. Коли все вияснилось, мамка влаштувала справу так, щоб Лисюк міг їй подані інформацію про сестру в Хусті та про мене в Празі.

Протягом моєї діяльності в Празі, празькі українці та українці з усієї Чехії часто відвідували нашу установу, приносили різні проекти для використання в Карпатській Україні. їх потрібно було розглядати та оцінювати. Декотрі з проектів бугаї дуже актуальні й корисні, і ми їх передавали в Хуст.

У критичні дні 14 і 15 березня відвідали нашу установу наукові й політичні діячі, які жваво обговорювали злободенні проблеми. Були тут і члени Київської Директори Андрій Макаренко та Федір Швець, з якими я довше розмовляв. Макаренко ще з Києва був знайомий з Андором фон Генке, тогочасним керівником німецької ам-басади у Празі. З уваги на це знайомство та заплутану ситуацію (військовий напад Мадярщини на нас), попросив я п. Макаренка, щоб відвідав фон Генке та розвідав дещо про закулісні політичні махінації, що він і зробив 14 березня до обіду.

Гепке радив Макарепкові не ставити опір Мадярщині, мовляв, Німеччина всю справу налагодить. «Це якесь непорозуміння», – додав Генке. Мене така інформація не задовольнила. Вистачало одного телефонного дзвінка з Берліна до Будапешту для полагодження справи. Коли в обідню пору Словаччина проголосила незалежність, закликав я його по телефону. Це був мій перший зв’язок з німецькою амбасадою протягом моєї трьох з половиною місячної діяльності у Празі. Я просив пояснення, чому Мадярщина сконцентрувала свої сили на кордоні Карпатської України й атакує далі. Фон Генке викрутився тим, що німецька армія марширує на Карпатську Україну, справу налагодить, що не було правдою.

Фон Генке свідомо подавав нам невірну інформацію, щоб нас збити з пантелику. Не хотів, щоб ми чинили опір, але тихим способом уможливили Мадярщнні повну окупацію нашого краю. У ви-сліді пропаганди навколо української проблеми Гіглер її зручно використав для власної користі, а саме – для договору із СРСР.

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

*

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Піпаш-Косівський Василь, фольклорист | 100 кроків - […] 1938 і на початку 1939 року. Був очевидцем виборів до Сойму Карпатської України 12 лютого 1939 року, а вже…

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Олекса Гасин

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This