“Незаперечним є факт, що пластові табори в цілій пластовій виховній системі мають, що так скажу, “почесне місце”. В наших обставинах, де пластова молодь під час року має дуже мало часу на пластову виховну роботу – тоді саме в допомогу для завершення і удосконалення цілорічної праці у пластових домівках приходять пластові табори.

Пластові табори – це не самоціль, це одно із звен великого пластового ланцюга, це тривкі гранітні підвалини великої будови, що їй на ім’я “Пласт”. На пластових таборах ми не раз можемо зробити більшу роботу, як під час цілого року у пластових домівках. А наше спільне завдання – виховати при допомозі Пластової Організації нове покоління, яке має прийти нам на зміну для дальшої всесторонньої праці в Пласті і поза Пластом в суспільних і громадських організаціях.”.

Зенон Корчинський, Пластовий листок. – Липень 1971. – Ч. 4/124. – С. 38-40

Сучасні пластові табори багато в чому відрізняються від таборів, що їх проводив Пласт у 20-30 роках. Проте, основна ідея пластового табору залишається та сама, що й від років заснування організації – вона яскраво виписана в епіграфі.

Книга, з якою хочу ознайомити загал – написана скавтмайстром Данилом Козицьким і побачила світ у видавництві “Український Пласт” у 1934 році. Це видання яскраво показує характер пластового таборування 20-30 років на Закарпатті. Книга залишається на сьогодні яскравим документом і свідченням про те, як пластуни організовували табори, проводили їх і чого намагалися досягнути в них. Паралельно, окрім опису таборовї системи, автор подає також розлогі практичні рекомендації щодо організації таборів, їх класифікацію, підбір та обов`язки проводу, вибір місця, розміщення таборових споруд тощо.

Обкладинка книги Д. Козицького “Як таборувати”

Ознайомитися з повним змістом книги

Також поділюся деякими уривками та фотографіями з книги Степана Папа про те, як таборували пластуни на Закарпатті.

Уривки з книги С. Пап-Пугача, “Пластовий Альманах”, Рим, 1976

Говорячи про пластові табори, опишемо їх у хронологічнім порядку, тоб то після років.

1922 рік
Першим пластовим табором на Закарпатті був мандрівний табір на Говерлю 2—11 серпня 1922 р. Учасниками табору були берегівські пластуни, до яких долучився з Хусту Володимир Комаринський. Всіх таборовиків 16.

Провідниками табору були: проф. А. Дідик та дир. Гриць.
Насамперед таборовики розвили табір під лісом коло Рахова, де перебули п’ять днів, щодня відбуваючи коротші прогульки по околиці. Купалися в недалекій ріці Тисі. Накінець відбули довшу прогульку (15 км. — майже 10 миль) до Косівської Поляни.

Звинувши табор, через Богдан дісталися на шпиль найвищої гори на Закарпатті — Говерлі (2,061 м., тобто понад 6,200 стіп). Так 1922 р. Говерля перший раз побачила закарпатських українських пластунів. З Говерлі таборовики спустилися знов до Рахова, звідтам до Солотвина, щоб оглянути соляні копальні. Із Солотвина відтак усі вернули до дому (див. Пластун, 1928, ч. 1).

<…>

Фото з книги Д. Козицького “Як таборувати”

“Поставивши шатра, ми почали будувати колиби, переважно на два і пів метра у ширину і довжину та два метри високі (ззаду 1.6 м.). Таких колиб у хлоп’ячому таборі ми побудували 10 і ще одну подвійну, а в дівочому таборі 3. На таборовому майдані ми побудували велику, восьмигранну колибу (10X10 м.), що мала служити за спільну залю у часі непогоди. Її ми назвали — фортеця. Крім того ми збудували там ще й каплицю з п’ятикутною вежою (7 м. висока), після планів місцевого вчителя, інж. О. Стовбуненка.

Розбудова сталого табору тривала два тижні тяжкої праці. Святочне посвячення табору і каплиці відбулося дня 15 липня 1934 р. місцевим парохом, о. Теодором Ференчиком, у присутності тисячки людей і гостей. Того ж дня підписано теж і передачу грунту Івана Медвідя і його жінки для українського Пласту. Оттак по-перше в історії Пласту Закарпаття ми поставили на власнім грунті перший сталий табор, що мав служити нам за лісову школу.”.

Фото з кн. С. Пап-Пугача “Пластовий Альманах”

«Ще й після посвячення табору знайшлося багато праці: при вході ми поставили браму з різбленим написом „Гуцульський Табор”, збудували криту кухню тощо. Кухню провадив пластун, інж. В. Степанченко, пл. ім’я: Сталий. Кожної неділі і свята у таборі була св. Служба Божа. Якщо не можна було дістати священика, то молодь машерувала 6 км. до села до церкви.”.

Фото з кн. С. Пап-Пугача “Пластовий Альманах”

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.