Олька Кузьмович: Завдання Пластприяту, 1967

Юнацький табір на оселі "Вовча тропа", 1960-ті

Впродовж свого 55-літнього існування Пласт мало і рідко звертався о поміч чи спирався на нашому громадянстві і батьках. На це вплинуло ряд причин, які постараємося вияснити. Однак не буде зайвим сконстатувати, що Пласт здобув повне довір’я в громадянстві і повне признання за його праці, як рідко яка інша установа в історії нашого громадського життя.

Але віддаль між Пластом і громадянством була доволі широка. Громадянство не завжди було докладно поінформоване про працю і успіхи Пласту, а його допомога для Пласту ніколи не відповідала важливости праці Пласту для всієї громади. Причиною цього було перш усього це, що Пласт здеклярував себе як самовиховна організація, значить Пласт організував молодь і вона сама себе вела. Допомога старших була мінімальна, а з тим і відклики пластунів до широких кругів громадянства були дуже рідкі і спорадичні.

Пласт, в якого програмі увійшла самозарадність і самовистачальність, заставляв молодь самій собі придбати це, що потрібне, тому звернення до громадянства впродовж дії Пласту на рідних землях були дуже рідкі. Як кожна справді молодеча організація, Пласт по своїй природі більше звертав увагу на ціль як теорію, на чин як слово, однаково мовлене чи писане. Відділу пропаганди Пласт не мав впродовж своєї історії і до сьогоднішнього дня. Чи можна дивуватися, що побіч всього сердечного відношення громадянства до Пласту і його провідників, все громадянство було тільки дуже загально поінформоване про Пласт, його програму, його методи і що для розвитку дуже потрібне, про його потреби.

Чи можна дивуватися, що впродовж цих довгих років, в яких Пласт виховав тисячі прикладних громадян і найбільше відданих патріотів, крім одного, Великого Добродія Пласту в особі Митрополита Андрея Шептицького у Львові, майже не мав ніякої громадської допомоги. Чи це не виняток в нашому громадському житті?

Так парадоксальна ситуація була можливою колись на рідних землях, але це виявилося неможливим на нових місцях поселення, в цих так дуже змінених обставинах життя. Але здоровий інстинкт громадянства відчув це без зайвих накликувань чи пропаганди зі сторони Пласту і продовж двох-трьох років ми здобули більше приятелів, як за сорок років існування.

Пласт не лише здобув спонтанно цих приятелів, але ствердив при своїй діяльності як конечно їх тут потребує, як просто нерозривну цілість із пластовою організацією. Не маючи на нових місцях поселення опертя чи піддержки ані школи, ані навіть в більшій частині власної церкви, пластові виховники потребують повного зрозуміння і кооперації так громадянства, як в першу чергу батьків пластової молоді. Спільна журба за душу молоді, виставленої на стільки моральних небезпек, спонукала пластовий провід вже в році 1951 покликати до життя інституцію гуртків Пластприяту при поодиноких своїх станицях чи групах.

Ольга Кузьмович: Досягнення і завдання Пласту у діаспорі

Для кращого узгіднення співпраці гуртки Пластприяту мають свій окремий правильник, який точно означує засяг діяльности і систему кооперації. Цей правильник прийнято на 3-му Крайовому Пластовому З’їзді в 1955 році, як теж на ньому обрано перший раз представників Пластприяту до провідних пластових установ, а це КПРади і КПСтаршини на рівнорядних із іншими членами правах – підкреслюючи цим важливість співпраці.

Тепер обов’язуючий, змінений і поліпшений правильник був прийнятий 6-тим Крайовим Пластовим З’їздом в 1963 р.

Як бачимо з цього, гуртки Пластприяту – це не окремі організації, а споєне з Пластом допоміжне тіло для місцевих чи Крайових пластових з’єднань. Про це точно говорить правильник у статті 1-ій пар. І “Гурток об’єднує українських громадян, які доцінюють вагу пластового виховання і тих батьків пластової молоді, які не є пластунами. Він входить в склад місцевої пластової станиці і допомагає їй здійснювати її виховні завдання“. І стаття III, параґраф 7-мий -“члени гуртка Пластприяту мають обов’язок морально і матеріально допомагати: а/ пластовим властям у виконуванні їхніх організаційних і виховних завдань ; б/ пластовій молоді в її самовиховній діяльності та в її моральному і фізичному удосконалюванні“.

Правильник точно і ясно вказує, що завдання гуртків Пластприяту має спиратися не лише на матеріяльній допомозі Пластові, як це в більшості розуміє наше громадянство, а зокрема члени Пластприяту. Для нас не менше важною і, можна сказати, рівнорядною справою є моральна піддержка, а перш усього кооперація із пластовим проводом, розуміння ідеї пластової організації, яка завжди залишається така сама, пристосовуючи лише засоби діяння до змінених обставин.

Юнацький табір на оселі "Вовча тропа", 1960-ті

Юнацький табір на оселі “Вовча тропа”, 1960-ті

З цього саме приводу показується так важливим, щоби до гуртків Пластприяту належали всі батьки пластової молоді в першу чергу, а опісля щойно зацікавлені Пластом громадяни та щоби вони співділали у цій системі виховання, яку стосує до їхніх дітей Пласт. Без помочі і кооперації батьків Пласт тепер не може успішно провадити роботи, а ця кооперація мусить іти не лише спонтанно, доривочно, а зорганізовано, шляхом співдії на терені станиць і КПСтаршини.

Праця гуртків Пластприяту мусить іти в парі із працею пластової організації, а не двома різними шляхами, без взаємного порозуміння, помочі, а часом навіть у нездоровій конкуренції.

Кожний станичний провід є обов’язаний стояти завжди в тісному контакті із проводом гуртка, інформувати про запляновану діяльність, запрошувати на всі наради і важні події, як також радитись і шукати допомоги моральної і матеріальної. Ця перша зокрема потрібна, коли йдеться про відповідне інформування ширшого громадянства про дію чи доручення Пласту на даному терені.

Провід Пластприяту не може однак зі своєї сторони робити ніякого потягнення без порозуміння і згоди пластового проводу, навіть коли діє у найкращих інтенціях. Пласт завжди радо вислухує думку і погляд батьків чи громадян, коли вона випливає із зичливости та поважного цікавлення його працею.

Приглядаючися до праць американського скавтінґу, бачимо, яку поважну і велику ролю відіграє там співпраця батьків, до виховної включно.

Зі сумною певністю можемо ствердити, що активність нашого громадянства на тому відтинку, ще є дуже мала, а ще і часто доводиться нашим виховникам зустрічатися із критикою, закидами чи навіть противорічними зарядженнями батьків у відношенні до власних дітей. А скільки могли б при добрій волі допомогти батьки саме на виховному відтинку!

Безперечно маємо і незвичайно додатні прояви співпраці і помочі батьків і громадян саме зорганізованих в гуртках Пластприяту, але звичайно праця в гуртках все ще спірається на нечисельних одиницях, а багато батьків тільки слабо проявляє своє заінтересування працею гуртків для добра їхніх дітей.

Листок Пластприяту має власне дійти і до них, вирвати їх із тої байдужості і заохотити до співпраці з Пластом у вихованні нашої молоді на характерних людей із високою особистою і національною мораллю.

Джерело: Листок Пластприяту, Ню Йорк, ч. 1, 1967, Пластовий музей, США.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Запрошую підписатися

Друзі, час від часу ми формуємо листи з найцікавішими матеріалами та подіями.

пластун Цяпка

You have Successfully Subscribed!