Левицький Роман – Муньо. In memoriam

Роман Левицький Муньо

Роман Левицький – Муньо народився 5 травня, 1927 року у Львові. До 1944 року проживав у Дрогобичі. У липні 1944 року виїхав до Австрії, а у квітні 1946 року переїхав до Німеччини. Від 13 травня 1946 до 13 жовтня жив у переселенчому таборі «Орлик» у Берхтесґаден.

У грудні 1949 року, на запрошення Дзюня Гнатківського, прибув до Америки, спочатку до Філядельфії, а опісля до Льорейн, Огайо. 10 жовтня 1950 був мобілізований до американської армії. В часі своєї військової служби не брав участи в ніяких боях і не одержав ніяких медалей, хіба лиш признання за дрібне уліпшення 30-калібрового скоростріла. Хоч у тому часі відбувалася Корейська Війна, його відіслали до Німеччини. Демобілізований 11 вересня, 1952 р.

Замешкав у Філядельфії. 1953-го року поступив у Пенсильванійський Університет.

У 1958 році закінчив відділ механічної інженерії. Працював інженером у кількох фірмах при проєктуванні машин і механізмів. Одержав кілька патентів. На емеритурі від 1 січня 1987 року.

У 1956 році одружився з Танею Василишин. Мав четверо дітей – Остапа, Оленку, Тараса і Мартуху та внуків, Христю, Миколу, Ніну, Ліду, Ромчика і Луку.

У 1942 року на юнацькому таборі в Пасічній вступив до Пласту (ВСУМ-у). В Німеччині в таборі «Орлик» був впорядником юнацького гуртка. В кількох вишкільних таборах був інструктором піонірки і мандрівництва.

Муньо (зліва) - бунчужний на бурлацькім вишкільнім мандрівно-воднім таборі для юнаків ч.3, “Табір 13-ти Весел“, 1955 р.

Муньо (зліва) – бунчужний на бурлацькім вишкільнім мандрівно-воднім таборі для юнаків ч.3, “Табір 13-ти Весел“, 1955 р.

Пізнав Бурлаків в часі Ювілейної Зустрічі у Міттенвальді у 1947 році.

Кілька місяців пізніше приєднався до Ватаги. Його рийняли на «Нетягу» 18 вересня 1947 р. у Мюнхені. Після переїзду до Америки оформився у пластовій станиці у Філядельфії і тут виконував різні діловодства включно зі станичним. З Бурлаками був на всіх водно-мандрівних таборах і майже на всіх лещетарських таборах. У пластовому сеніораті дійшов до ступеня сеніора-керівництва.

За якісь заслуги в Пласті я дістав два срібні і одного золотого Юрія. Однак вершком моєї пластової кар’єри уважаю пост Ватажка Ватаги Бурлаків в роках 1959-60. З песпективи часу Найбільш приємним періодом мого життя уважаю роки 1946- 49 у переселенчому таборі «Орлик» і мої мандрівки з друзями в берхтесґаденських горах. Найбілше зворушливим для мене моментом уважаю приняття до Ватаги моєї дочки Мартухи після її довгих, тяжких і дуже завзятих змагань за це.

Відійшов на Вічну Ватру 2 липня 2018 р.

Муньо

Муньо

Джерела:

  1. Книга Ватаги Бурлаків, Нью-Йорк-Львів, 2010 – с. 189.
  2. Роман Муньо Левицький

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *