Гавриляк Роман – Сват. In memoraim

Роман Гавриляк - Сват

Народився 25 грудня 1918р. у Надвірній, там одержав початкову освіту і там вступив до Пласту, ще доки його не розв’язала польська влада. Був гуртковим новацького гуртка «Лис». Ґімназію закінчив у Станіславові матурою в 1936 р.

Відтак розпочав інженерні студії на Політехнічному Інституті у Львові на відділі машинобудування. Під час совєтської окупації щасливим збігом обставин уникнув знищення, бо коли по нього приходили НКВД, щоб його арештувати, якраз тієї ночі не спав в студентському гуртожитку.

Подався на Захід.

Спершу працював у Польщі, а відтак у Берліні де був коротко студентом на Політехніці. Зараз по вибуху німецько-совєтської війни вернувся до Львова і продовжував студії за німецькоі окупації, але в 1943 р. зголосився до дивізії «Гaличина» і перейшов всі вишколи, бої в Словаччині, Югославії та Австрії. Вже як хорунжий командував чотою для ударних завдань, котра в зимі була лещетарською. По закінченні війни потрапив до полону в Ріміні (Італія), там відбув один рік і повернувся до Німеччини, студіював у Мюнхені і в 1947 р. осягнув ступінь дипломового інженера. В Німеччині займався організацією лещетарського спорту, змагань та мандрівництва. В 1946 р. вступив до Ватаги «Бурлак», мандрував з ними в Баварських Альпах, літом і зимою.

В 1952 р. еміґрував до Америки і працював у ділянці нуклеарних доcлідів. Зложивши вимагані іспити одержав ліцензію професійного інженера (РЕ). Проєктував та збудував циклотрон в Університеті Рочестер, на котрому Трубка проводив свої досліди, а згодом став гoлoвним інженером Лябораторії Нуклеарних Структур. З Рочестеру перейшов на працю до Колюмбійського Університету, а опісля до Національної Лябораторії Брукгейвен, де був гoлoвним інженером проєкту синхротронної радіяції. На цьому пості він впровадив методу вжитку комп’ютера для проєктування структур (CAD). Він є автором патенту та декількох публікацій в наукових журналах з ділянки технoлoгiї ультрависокого вакууму.

Відійшовши на емеритуру, став гoлoвою Товариства Українських Інженерів Америки, в якому зорганізував та очолив Комітет комп’ютерного кодування української мови, щоб розпрацювати стандарти, котрих в 1980-тих роках ще не було. Він також розмістив на Інтернеті сторінку оборони доброго імені дивізії «Галичинa» і є автором споминів українською та англійською мовами.

У Пласті перед війною був інструктором тіловиховання на таборі у Космачі в 1938, а опісля вже в Америці, в Рочестер, був виховником юнацького гуртка, кошовим, а опісля станичним. В 1956 був Ватажком Ватаги «Бурлаків» і тоді зорганізував перші водні табори на озерах Альґонквін Парку в Канаді. Однак через непорозуміння і конфлікт з КПС в 1968 р. виступив з Пласту і став «Заразою» у Ватазі. Був теж головою КЛК і організував відзначення 50-ліття цього клюбу в 1974 році.

Був жонатий з Лідою Годованець, мав одну доню Христину, повдовів у 1974 р. та одружився вдруге в 1976 з Марійкою Тершаковець. Будучи вже на емеритурі був в управі Українського Музею в Нью-Йорку, в котрій був головою Будівельного Комітету, під час стадії проектування і будови нового будинку.

Однак не переставав працювати для Пласту і Ватаги. Спершу був членом редколеґії «Комети» і тоді впровадив її комп’ютеризацію, а коли члени редколеґії зрезиґнували у 1998 р. він редаґував і видавав «Комету» вже сам до тепер (2008).

Відзначений Хрестом за Особливі Заслуги від Братства Ветеранів 1 УД УНА.

В молодших роках займався спотром, був змагуном в легко-атлетиці й лещетарстві, а в старшому віці займався комп’ютеризацією.

Відійшов на Вічну Ватру 29 червня 2018 року.

Джерело: Видання пластового куреня “Ватаги Бурлаків”, Нью-Йорк – Львів, 2010.

Фото: надіслав для 100 кроків ст.пл. Тарас Зень, ЧоК.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *