Думки Дрота про пост Начального Пластуна

Олександр Тисовський

…Але до справи посту Начального Пластуна. Ще в самих починах Пласту (мабуть у першій брошурі “Пласт”) я був дав волю фантазії. По моїй звичці, закінчувати всякі проекти подуманим конкретним завершенням, запропонував я вибір Начального Пластуна по запорізьким звичаям, так сказати б пластовим плебісцитом серед цілого пластового товариства, що його я згодом уявляв собі вже свідомим справи Пласту, зрілим, дорослим пластовим громадянством.

Це була фантазія, тоді в безконечно далекій перспективі, дуже малореальна й у тодішних галицьких умовах зовсім невикональна.

Але дивним дивом ця фантазія протягом цих авантюрничих 50 років розвитку Пласту таки на свій спосіб сповнилася і то вповні успішно. Очевидно, що Начальним” Пластуном не міг тоді стати ніхто інший, як сл.п. Сірий Лев. Він то завершив цілу концепцію Пласту.

Що ж тепер? Пост Начального Пластуна це дуже важка позиція. З різних причин на такого кандидата треба рахувати вік біля 60 років. Одиниця навіть при великих заслугах для Пласту, бездоганного минулого, зайняття настільки вільного, щоб коли треба міг бути всюди, де потрібна його особиста участь. Головне – мусів би той майбутній Нач. Пластун бути так переконаний про успішність і необхідність пластової ідеї в її традиційному змісті, щоб ніякі, нічиї інші хоч як захоплюючо проповідувані патріотичні пляни на майбутнє не були в силі захитати його пластових переконань. Не задля якої там оказії, лиш із охоти поділитися своїми думками з пластовім товариством, мусів би такий Нач. Пл. уміти словом захопити інших, головно юнацтво і старшу молодь для пластової концепції організованого життя нації.

Він мусів би так вправно опановувати практично з власного пластового досвіду пластові вмілости, щоб давати собою приклад всебічно вартісної людини, що її варто наслідувати. Начальний Пластун – це сказати б почетне й фахове звання представника пластової ідеї, її репрезентація словом, ділом, поставою і переконанням так, що навіть противник Пласту не зміг би якнебудь оправдано опрокинути особистий авторитет Начального Пластуна.

Очевидно, що це зовсім нелегко підшукати таку особу, точніше такого довголітнього заслуженого пластуна вже з тої простої причини, що 50-річчя Пласту ще не вспіло виявити такого власне пластуна вимаганого віку. Одинокий Сірий Лев відповідав бездоганно цій дефініції Нач. Пластуна. Очевидно жаль, що загинув нам Чмола і ще дехто з бувших піонерів Пласту. Можливо, що поміж сьогодні діючими пластунами-(не лиш “пластовими”)-сеньйорами є особи дуже заслужені й без заміту гідні того становища. Лиш попри заслуги для Пласту конечна ще в доброму й поважному змислі популярність специфічного роду, значить чисто на симпатії, може навіть певного рода сантименті основане довіря до природного, нічим не штучного, не претенсіовального, не зарозумілого, а все таки самопевного авторитету.

А така симпатія й довіря, це речі, що їх не дасться накинути головно критичній з роду молоді. Виходить, що низлагало б деякого довшого часу слідження можливостей переведення остаточної формальности плебісциту без як-небудь оправданого спротиву. Пост Нач. Пластуна не може бути предметом якоїсь зависти, конкуренції, агітації, реклями, лиш радше доказом довір’я, що даний пластун зуміє тактовно й гідно заступати й обороняти перед своїм і чужим громадянством українську пластову організацію. Це завдання не є в основі автократизмом і не може обійтися без співпраці і співвідпозідальности цілого пластового керівництва, а є воно лише висловом остаточної однозгідности. І треба доконче це становище як таке зберегти для авторитету Начального Пластуна.

Видається мені, що належало б покищо пост Нач. Пластуна залишити почетним титулом, попередженим може якими одним-двома начеб то вступними відзначеннями, підкресленням можли-вости вважати кандидатурою на Нач. Пластуна з деякими більшими управленнями, напр. признанням першенства порадам, вказівкам такої особи, тощо. Остаточне надання титулу Нач. Пластуна треба би очевидно залишити Конференції, що одначе мусіло б уже бути формальністю без застереження, замітів чи сумнівів і теж з забезпеченням, що титул буде кандидатом прийнятий. Підчас “безкоролів’я” формальні (організаційні) управления, але не особисті, Нач. Пластуна, виконували б ГПБ чи ГПР як досі з підписом іменем установи голови й секретаря.

Ось така моя гадка без претенсіі до міродатности….

Скоб!

Ваш вдс Дрот

За згідність випису:
О.Е. Бойчук

Джерело: Випис із листа Дрот-а до Леоніда Бачинського з дати Відень, 20 квітня 1962. Пластовий музей у Пармі, Огайо, США, матеріали “Архів Сірого Лева”, BOX 13, папка 108.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Запрошую підписатися

Друзі, час від часу ми формуємо листи з найцікавішими матеріалами та подіями.

пластун Цяпка

You have Successfully Subscribed!