Шанта Юрій, оборонець Карпатської України

Юрій Шанта

Народився 29 січня 1918 р. в гірському мальовничому селі Люта на Великоберезнянщині у селянській родині. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню освіту здобув у Мукачівській Торговельній академії у 1938 р. Тут вступає у Пласт, бере участь у молодіжному русі, а також у з’їзді молоді в 1934 р.

Почав працювати у бурхливому 1938 р. в Підкарпатському банку в Ужгороді, де трудилося багато здібних і активних молодих фахівців. Змушений покинути Ужгород у зв’язку з окупацією його угорцями. Переїжджає у Виноградів, де працює в опікунській установі. Угорські терористи, а потім і регулярна угорська армія почали 14 березня наступ на молоду Карпато-Українську державу. Юрій Шанта, який уже тоді був січовиком, стає на захист своєї батьківщини. Разом з учнями вчительської семінарії та шкіл Виноградова відступає з боями і спішить на захист столиці Карпатської України – м. Хуста.

Молоді січовики, а також українці-воїни чехословацької армії вирішили дати рішучий бій на Красному полі під Хустом. Він тривав один день – 16 березня. Сили були нерівними і довелося відступати. Разом з групою 273 січовиків, в якій був також полковник М. Колодзінський, підійшли до Великого Бичкова. Тим часом угорська армія і терористи зайняли Великий Бичків, тому січовики і понад 200 цивільних біженців змушені були перейти холодну Тису і дістатися до Румунії. Полковник М. Колодзінський залишився в Апші (Водяному) з декількома січовиками – їх потім розстріляли угорці у Солотвині.

Юрій Шанта. Трагічний фінал українського Пласту на Закарпатті

Січовики на румунському боці склали зброю, але того ж дня румуни передали їх угорській окупаційній армії у Великому Бичкові. Ю. Шанта згадує, що це зробив румунський комендант м. Сигота, угорець за національністю. Так, 18 березня 1939 р. Ю. Шанта опинився знову на рідному Закарпатті, але в руках угорських окупантів. Кілька тижнів ув’язнені в горожанській школі полонені терпіли побої та знущання. Окупанти з ненавистю та жорстокістю били не тільки січовиків, але і цивільних осіб. Ю. Шанті пощастило, бо поруч з ним були чотири учні з Виноградова, які вільно розмовляли угорською мовою, і їм вдалося переконати слідчого Кастнера, що вони, а також ще п’ятеро, серед яких і Ю. Шанта, є учнями Велико-Бичківської гімназії і участі в боях не брали, а потрапили в полон випадково. Через тиждень усіх дев’ятеро – ніби учнів гімназії – звільнили. Цьому посприяв Юрій Гвоздулич, який зголосив, що Ю. Шанта гімназист, також гімназистами є Василь Вайда із Великої Копані, Сидір Новаківський з Ужгорода та студент-галичанин, який студіював фармацевтику в Празі. Згодом Ю. Шанта цікавився долею своїх побратимів по зброї і довідався, що Василя Вайду застрілив під час суперечки мадярон Ілляш — його шкільний товариш. Одному із чотирьох виноградівських хлопців, котрий найбільше клопотався про звільнення молодих патріотів, кати під час тортур зламали хребет.

Повернувшись у рідне село, Ю. Шанта не міг тут довго залишатися, бо всі знали про його українські переконання. Тому влітку 1939 р. він прощається із Закарпаттям і тікає у Словаччину. Необхідна була робота, а її тут не було, тому Ю. Шанта вирушає в Берлін, влаштовується на роботу, вивчає німецьку мову і у січні 1941 р. записується на навчання до Вищої економічної школи. Навчання закінчив улітку 1944 p., коли наближалася до свого завершення Друга світова війна. Не залишається в Берліні, який постійно бомбили, а в листопаді 1944 р. переїжджає у Судети, в Усті-над-Лабем. Тут застав його кінець війни. Він залишається в Судетах, бо звідси чехи відселили німців і була робота. У жовтні 1950 p., коли виникла небезпека потрапити в руки СМЕРШу або чеської служби безпеки, він тікає в Баварію. Звідси влітку 1951 p. переїжджає в Канаду, поселяється в Торонто і з перших днів поринає в роботу Братства Карпатська Січ та Українського Національного Об’єднання, в якому був спочатку секретарем.

У Канаді Ю. Шанта завершує своє навчання, здобуває ступінь магістра славістики. Працював бухгалтером, а з 1983 р. і до сьогодні — управителем кредитної спілки. Дуже активний член Братства Карпатська Січ. Був обраний до Центральної управи, очолював Контрольну комісію Центрального Проводу. Виступає з доповідями на святах по відзначенню річниць Карпатської України. Крім того, він член Українського Національного Об’єднання в Канаді.

Микола Мушинка: до 100-ліття від дня народження Юрія Шанти

Ю. Шанта — єдиний з колишніх карпатських січовиків, який намагається увіковічити боротьбу карпатських січовиків у 1939 р. На початку 1991 р. в перших трьох номерах літопису «Червона Калина» надруковано статті про Карпатську Січ. Він активно досліджує боротьбу карпатських січовиків проти польських і угорських терористів, а головно проти угорських військ. При цьому виступає з дуже реалістичних позицій, використовуючи документи, зокрема, польського походження. Збірник «Операція “Лом”» вийшов у Варшаві в 1998 p. і містить 127 документів. У першій частині збірника «Красне Поле» у розділі «За гарячими подіями» Ю. Шанта надрукував дослідження «Карпатська Україна, свобода, здобута кров’ю» про бої Карпатської Січі з угорськими окупантами.

Дружина Олеся також є членом БКС, відома дитяча письменниця Канади. Донька Людмила – відома художниця, яка малює в техніці акварелі.

ДжерелоХуданич Василь. Світове Братство Карпатська Січ. – Ужгород: Ґражда, 2005. — 292 с.: іл.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Запрошую підписатися

Друзі, час від часу ми формуємо листи з найцікавішими матеріалами та подіями.

пластун Цяпка

You have Successfully Subscribed!