Старух Ярослав, полковник УПА

Ярослав Старух

Старух Ярослав, син Тимотея і Анни Петрицької (пл. псевд. «Чорний Крук»; псевд. «Вольт», «Гомін», «Максим», «Синій», «Стояр», «Стяг», «Ярлан» та ін.; 17.11.1910, с. Золота Слобода Козівського р-ну Тернопільської обл. — 17.09.1947, околиці с. Монастир Любачівського пов., тепер Польща).

Пластун розвідчик 24 куреня ім. П. Полуботка (Бережани), курінний скарбник, організатор Село-Пласту на Бережанщині; 8 курінь УУСП ім. Дорошенка, курінний скарбник. Скарбник, згодом кошовий Бережанського коша і зв’язковий 24 куреня (1930).

Закінчив Бережанську гімназію, навчався на факультеті права Львівського університету. Член УВО, ОУН, член повітового проводу ОУН Бережанщини. Автор «12 прикмет характеру українського націоналіста». Член Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель та Крайової Екзекутиви Північно-Західних Українських Земель (1935— 1937).

Політв’язень польських тюрем (1929, 12.1934—1935, 10.1937—09.1939) і концлагеру в Березі Картузькій (8.07—21.12.1934).

Один з організаторів Акту проголошення Української Держави 30.06.1941, член Українського Державного Правління Ярослава Стецька — заступник у справах пропаґанди.

Заарештований ґестапо 3.12.1942, визволений з тюрми боївкою СБ ОУН Костя Цмоця 09.1943.

Член Проводу ОУН (1941—1942, 1945—1947), керівник радіостанції «Вільна Україна» («Афродита»), співробітник Головного осередку пропаґанди ОУН (сер. 1944—02.1945), крайовий провідник Західних Окраїн Українських Земель (Закерзоння) у 1945—1947.

Нагороджений Золотим Хрестом заслуги УПА, полковник-політвиховник УПА (посмертно).

Оточений у лісовій криївці разом зі своїми співробітниками, підірвав міну й загинув, щоб не потрапити в руки ворогам.

Джерела:

  1. ЦДІАУЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 33, арк. 138; спр. 209, арк. 17
  2. Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—49. Довідник. — Нью-Йорк, 1994. — С. 122—123;
  3. Літопис УПА. — Том 21: Ярослав Старух: Документи і матеріали / Упорядник В. Мороз. — Київ — Торонто, 2012. — 1008 с.;
  4. За тебе, Україно… З архіву в’язнів концтабору Береза-Картузька (1934—1935) часів II Річі Посполитої Польської. — Тернопіль: Терно-граф, 2010. — С. 200.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *