Кость Іван, перший загинув за Карпатську Україну

Іван Кость

Кость Іван (?, с. Синевир Міжгірського р-ну Закарпатської обл. — 10.11.1938, біля с. Торуня Міжгірського р-ну Закарпатської обл.)

Пластун Берегівської та Хустської гімназій, старший пластун скоб куреня старших пластунів «Самітні Рисі».

Член чехословацької «Сторожі Оборони Держави», що охороняла кордони Карпатської України.

Загинув від рук польських терористів.

Похований в с. Присліп.

*

Уривок з книги Степана Пап-Пугача “Пластовий альманах”:

Пізня осінь 1938 р. На територію Карпатської України вдираються терористи. Спершу мадярські, опісля польські. Мадярські з полудня, польські з півночі. Ці два віковічні вороги українців порозумілись. Мадярські терористи пробиваються до північних границь, щоб відпочити собі у Польщі; відтак, разом з польськими, промощують собі дорогу до Мадярщини. По дорозі розривають мости, висаджують поїзди, нищать дороги, тероризують населення, вбивають невинних.

Іван Кость родом з Синевира. Він добре знає цілу пограничну полосу від Польщі. Щоб боронити кордони Карпатської України від терористів, вступає до пограничної сторожі.

День 10 листопада 1938 р. Глибока ніч у Карпатах. Стукають у вікно Костя:

— Польські терористи напали на Торунь, в Прислопі зайняли пошту!

Іван Кость вискакує з ліжка. Скоро одягається. Бере в руки кріс і біжить. Стріли падуть з усіх сторін.

Терористи вже обступили ціле село. Кость біжить рятувати. Його сягає польська куля. Він паде неживий.

Іван Кость — пластун Берегівської, а відтак Хустської Гімназії, старший пластун скоб, Самітний Рись. Він перший упав в обороні Карпатської України.

Джерела:

  1. Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 18;
  2. Пластовий альманах з нагоди п’ятдесятиріччя Українського Пласту на Закарпатті, 1921—1971 / зложив Степан Пап-Пугач. — Рим, 1976. — С. 6;
  3. Шанта Ю. Героїчний фінал Українського Пласту на Закарпатті // Пластовий шлях. — 1984. — Ч. 2 (71). — С. 3—16;
  4. Ґренджа-Донський В. Щастя і горе Карпатської України. Мої спогади. — Ужгород, 2002. — С. 473.

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *