Блаженний священномученик Кир Іван Лятишевський — приятель Пласту

Іван Лятишевський

Для пластунів Станиславова (сучасний Івано-Франківськ) він був, напевно, найближчою людиною в Церкві. Ще до єпископської хіротонії о. Іван Лятишевський був катехитом шкіл і польських гімназій міста, і пластуни, що там навчалися, мали його за свого опікуна.

У пластовому архіві двічі знаходимо його прізвище у зошитах, де в абетковому порядку списані активні члени і приятелі Пласту серед галицького громадянства.

Народився Іван Лятишевський 17 жовтня 1879 р. в Богородчанах на Станиславівщині в родині Юліяна та Анни з роду Галавай. Закінчив Станиславівську гімназію та вступив на богословський факультет Львівського університету. Митрополит Андрей Шептицький вислав талановитого семінариста на вищі богословські студії до Інсбруку, а згодом до Відня, де Іван здобув звання доктора богослов’я (1901—1906). На священика рукоположив його Владика Григорій Хомишин у Станиславові 20 жовтня 1907 р.

Новоієрей Іван спочатку душпастирював, та незабаром єпископ Хомишин призначив його катехитом при школі реальній і польських гімназіях у Станиславові. Рівночасно о. Іван викладав історію Церкви в Станиславівській духовній семінарії. При тому всьому о. д-р Лятишевський продовжував свої наукові праці, дописував до богословських журналів, присвячувався національно-культурним справам, а в час визвольних змагань був керівником відділу для церковно-релігійних справ при Західноукраїнському уряді в Станиславові.

4 липня 1927 р. Владика Хомишин надав о. д-ру Іванові достоїнство крилошанина (єпископського радника), а два роки пізніше з Рима прийшло високе призначення на титулярного єпископа Акадейського й помічника Станиславівського. Архиєрейські свячення відбулися в катедральному соборі в Станиславові 26 січня 1930 р. Крім своїх нових обов’язків Владика Іван, з доручення українського єпископату, очолив у Галичині Католицьку Акцію (мирянський рух молоді).

З приходом большевиків у 1939 р. Преосвященний Лятишевський був часто допитуваний совєтською тайною поліцією (НКВД), а 11 квітня 1945 р., разом з іншими галицькими єпископами, був ув’язнений і поміщений в Лук’янівську тюрму в Києві. Після півторарічних допитів і побоїв у Лук’янівській тюрмі в 1946 р. Преосв. Лятишевського було засуджено до 5 років примусової каторжної праці в далекому Казахстані. В 1950 р. його справу переглянуто і видано новий вирок на заслання. Владика Іван мучився спочатку в концентраційному ляґері в Мерке (1947—1950), тоді в Чулек-Тау Джамбульської обл. Казахської РСР, звідки повернувся влітку 1955 р. до родини в Станиславові 76-літнім старцем зі знищеним здоров’ям.

Хоч Владика перебував постійно під наглядом КҐБ, він щодня відправляв св. Літургію в своїй кімнаті, а в 1957 р. таємно хіротонізував о. Івана Слезюка Єпископом-помічником. 20 жовтня 1957 р. ще мав стільки сил, щоб відсвяткувати Золотий Ювілей свого священства, а незабаром, 27 листопада 1957, справедливий Суддя покликав його до Себе по вічну нагороду.

Його славне ім’я доповнює список наших архиєреїв, священиків, монахів, монахинь і вірних, що дали свідчення крові Христові і Його святій Церкві і були беатифіковані 2001 р.

Джерела:

  1. ЦДІАУЛ. — ф. 389. — оп. 1. — спр. 146. — арк. 9; 46.
  2. о. А. Пекар, ЧСВВ. Преосв. Іван Лятишевський, Владика-Страждальник // Альманах Станиславівської Землі. т. ІІ. — Нью-Йорк, 1985. — С. 381—383.

пл. сен. Богданна Блаженко Титла. Пластовий шлях. – ч. 2. – 2017.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *