Білинська Марія, музикознавець

Марія Білинська

Народилася  28 листопада 1912 року в місті Чернівці, у родині о. Леонтія Білинського та Софії, з дому Кліш. До Першої світової війни батько був парохом у Чернівцях.

Закінчила Чернівецьку початкову школу з німецькою мовою навчання. Одночасно навчалася гри на фортепіано й теорії музики. На початку 1920-х років сім’я переїхала до Карлова (зараз Прутівка) Снятинського повіту, і Марія вступила до жіночої гімназії “Рідної школи” в Коломиї. Іспит зрілості склала 1930 року.

Під час навчання в третьому класі, 1925 року, стала членкою 66-го куреня ім. Марка Вовчка. Про своє пластування залишила цікаві спогади.

У 1932—1937 рр. студіювала музикознавство й германістику у Львівському університеті. Педагогічну працю почала в Коломиї — викладала німецьку мову в гімназії «Рідної школи» та музично-теоретичні предмети у філії Вищого музичного інституту ім. Лисенка. Також працювала у музичній школі в Коломиї після війни (1945—1948).

Від 1948 до 1983 р. діяльність Марії Білинської пов’язана з консерваторією ім. Лисенка та музичною школою-інтернатом ім. С. Крушельницької у Львові. Вона викладала історію музики, німецьку мову, очолювала кафедру іноземних мов. Успішно захистивши у 1968 р. кандидатську дисертацію про творчість Ізидора Воробкевича, продовжувала цю роботу як доцент. Справжня інтелігентність, ерудиція, етика спілкування, доброзичливість принесли їй не лише високий авторитет, а й любов колег та учнів різних поколінь.

1942 року одружилася з інженером Євгеном Пиндусом (1900—1970), учасником Визвольних змагань (січовий стрілець, старшина УГА), який як член Військової Управи і дивізійник опинився на еміґрації, тож сама виховала сина Адріяна.

Марія Білинська була активною членкою Спілки композиторів України, дослідницею і пропагандисткою музичних надбань Західної України. Вона внесла суттєвий вклад у вивчення нашої культурної спадщини. Брала участь у відновленні Пласту на початку 1990-х років у Львові.

Померла у Львові 29 вересня 1996 року, похована на Янівському цвинтарі.

Джерела:

  • Спогади перших пластунів: Марія Білинська // ПШ 4 (112) 1996 — с. 58-59.
  • Подвижниця української культури. Книга на пошану Марії Білинської. — Львів: ЗУКЦ, 2012.
  • Машинописна збірка про пластунів, похованих на Янівському цвинтарі.

 


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *