Українці на VII-му всесвітньому скавтовому джемборі в Бад-Ішль

Пластун Ігор Гайда (другий ліворуч) обмінюється пластовими відзначками зі скаутами інших країн

Розмова з учасниками

В часі останніх 3-ох тижнів на багатьох вузлових залізничих станціях в Німеччині можна було завважити більші й менші групи хлопців у скавтових одностроях, Різні мови, різні пісні, а завжди один взірцевий порядок, один усміх і та сама життєрадісність. Не треба було ставити їм ніяких питань: вони їхали або, пізніше вже, поверталися, з джемборі в Бад-Ішль, недалеко Зальцбурґу (Австрія).

Нам пригадувалися недавно ще бачені групи українських пластунів на цих самих станціях, що їхали на прогульки, табори, Свята Весни, але майже усі вони вже покинули Німеччину, і тому, коли ми недавно зустрінули у повному пластовому виряді й однострої двох українських пластунів — якось відрадніше стало на серці. Підходимо до них, знайомимось. Усміхнені, веселі, з притаманними пластунам, трохи немов замріяними, очами.

Старші пластуни – Ігор Гайда та Зенон Татарський, оба — студенти в Лювені (Бельгія), члени куреня “Гірські Орли”.

— Ви певно на станцію? Пробачте за цікавість, може повертаєтесь з джемборі?
— Так, ви вгадали. Сьогодні приїхали з австрійської границі. Але ми — не залізницею. Забагато коштує. Приїхали, і маємо надію, повернемось без непотрібних видатків, — “автостопом”. Правда, доводиться нераз довго чекати та “кивати”, аж руки зболять. Але так краще і більше по-пластовому.

— Цікаво. Це мусить бути не дуже вигідний спосіб подорожування. Чи зустрічаєте по дорозі подібних “безгрошевих пасажирів”?
— О, багато. Зокрема часто зустрічали ми німецьких пластунів. А відносно вигоди — ми не шукаємо її. Ми радше аматори пригод. В часі їзди з Бельгії почав падати дощ, щось дві години “прало”, але ми скинули сорочки і так ніяк не могли перемокнути.

— Як довго тривала Ваша їзда до Бад-Ішлю? Ви очевидно мали потрібні документи?
— Подорожувати довелось три дні, враховуючи сюди й побут в Мюнхені та конференцію з організаційним референтом Головної Пластової Старшини. Відносно перепусток, то очевидно, ми мали все на бельгійсько-німецькім кордоні. А біля Гаммерау — справа ще простіша. Тільки при повороті трохи перемочили ноги. Але потішаємось, що така сама доля зустрінула й двох “автохтонів” — німецьких пластунів, які нам товаришили.

— Які були Ваші перші вражіння на терені самого джемборівського табору?
— Вражіння — величезні. Репрезентації 38 націй, сумарно 18.000 скавтів. Це відпоручники 5.160.147 скавтів світу. За останні два роки — приріст 850.000, зокрема завдяки приняттю до Міжнародного Бюра в Лондоні скавтінґів таких держав: Японія, Німеччина, Туреччина, Уругвай, Болівія й Панама. Останньо вніс прохання Ізраїль і його справу мають поладнати в найближчому часі.

— Якщо ми вже зійшли на ті теми, чи були якісь репрезентації скавтінґів народів із-за залізної заслони?
— Так і ні. Цебто офіційно — ні. Бо жодна скавтова організація не може належати до Міжнародного Бюра, якщо відкидає зі своїх основних обов’язків перший і найважніший — вірність Богові. Тому на джемборі не могло бути представників псевдо-скавтових організацій сателітних держав, навіть якщо б такі існували. Натомість були репрезентовані екзильні скавтінґи, а саме в німецькій групі (у німецьких одностроях, з відповідними національними нашивками): литовці, латиші, мадяри й росіяни. В рямцях австрійського підтабору — українці.

— Отже, аналогічно, українці певно виступали в австрійських одностроях?
— О, ні, — звучала горда відповідь пластунів. – Ми були у наших власних повних українських одностроях включно до нашивки “Ukrainian scout”. Українська група складалась з 12 пластунів. Проводив старший пластун М. Турко, уповноважений ГПС на Австрію.

— Які завдання мала українська група?
— Наші завдання на всіх джемборі (останньо українці брали участь у джемборі в Муасон, Франція) завжди ті самі: знайомитись і брататись зі скавтами цілого світу, з’єднувати їхні симпатії для української справи, інформувати їх про наше національне життя, та здобувати собі приятелів. Не один з таких українських джемборівських приятелів сьогодні вже на чільному становищі в різних державах світу

— Вибачте, що засипуємо Вас градом питань, все ж таки нам було б цікаво поділитись з читачами трохи докладнішими інформаціями, які були ваші успіхи на тому полі?
— 12 серпня в Службі Божій, яку, при влаштованім нами полевім престолі, відправив о. Ковалюк з Ґрацу, поруч багатьох гостей взяв офіційну участь з прапором французького скавтінґу гурток французьких скавтів.

Того самого дня вечером, на окремій українській ватрі у нашому підтаборі — були заступлені скавтінґи таких країн: Індії, Фінляндії, Англії (шотландці), Німеччини, Франції, Америки, Альжиру, Австрії, Туреччини та з Малайського архіпеляґу. А день скорше, на загальноджемборівській ватрі, ми, як і усі інші скавтінґи, дали одну точку, яка зустрінулась з доволі милим прийняттям. Крім того кожний з нас старався нав’язувати особисті зв’язки з прерізними скавтами, чи це дорогою взаїмних відвідин, чи дружніх розмов, чи, врешті, що на кожному джемборі відограє зокрема визначну ролю, дорогою т. зв. ченчу — обміну різними пластовими відзначками та дрібничками. Нам вправді прикро було, що екзильні пластуни, які виступали в рямках німецької групи, дістали можливість біля своїх шатер на терені німецького підтабору вивісити свої прапори, а ми, в австрійськім, ні, але ми знали, що ГПС робить заходи, щоб визнано нас, як окрему національну групу, і тому нам вказано, як і на всіх інших дотеперішніх джемборі, в яких українці брали участь, виступити в повних українських пластових одностроях.

Пластун Ігор Гайда (другий ліворуч) обмінюється пластовими відзначками зі скаутами інших країн

Пластун Ігор Гайда (другий ліворуч) обмінюється пластовими відзначками зі скаутами інших країн

— Думаємо, що Ваше становище слушне. Тим більше, що українські пластові однострої здобули собі добре заслужене право громадянства на багатьох джемборі, і з цього шкода було б резиґнувати. Ми дуже вдячні за Ваші вичерпні інформації. Не хотіли б вже більше томити Вас дальшими питаннями, однак ми були б вдячні, коли б Ви захотіли розказати ще дещо, що було найкраще на цьому джемборі.
— Гарного було справді дуже багато. Насамперед — саме положення над річкою Ішль, серед багатьох озер і чудових гір, куди, якби не незовсім сприятлива погода — можна було б зробити гарні прогульки.

А дальше, якщо приглянутися окремим національним групам, загальне признання здобули собі скавти-індуси, що вперше після осягнення самостійности виступали як окрема група, та яких постава була чи не найкраща. Швайцарці, на нашу думку, визначались найдосконалішими пластовими вмілостями і справністю. Однак чи не найбільше милі для цілого джемборі були шкоти, які, в своїх мальовничих одностроях з традиційними спідничками, головно — завдяки зложеній з дуд і барабанів оркестрі вносили багато життя і ритму. Найкращу й найбільш помислову імпрезу влаштували французи, даючи у формі представлення символічну картину, як від найдавніших часів зроджувався пластовий дух. Перед нашими очами з’являлись постаті, від кам’яної доби та старинних часів, аж до сьогоднішнього новітнього пластуна, яких в’язало зі собою те, що сьогодні плекається в скавтінґу, й що ми звикли називати пластовою поставою до життя.

З боку організаторів (австрійців) дуже вдачно була зааранжована “Площа прощань”. На ній на прикінці джемборі сходились усі скавти, але кожний повинен був прийти там в товаристві скавта іншої національності. Це витворило незабутню і дуже гарну атмосферу справжнього світового скавтового братерства. Так закінчилось сьоме всесвітнє скавтове джемборі в Бад-Ішль, яке стояло під кличем “простоти” та якого символом був найпростійший інструмент — дримба.

І. Т.

Відзнака 7 скаутського джемборі в Бад-Ішлі, 1951

Відзнака 7 скаутського джемборі в Бад-Ішлі, 1951

Довідка: “Джемборі” — старе індіанське слово — означає “приязна зустріч всіх племен”. Щочотири роки зустрічаються на такому джемборі скавти цілого світу, щоб плекати духа справжньої приязні, познайомлюватись, та обмінюватись здобутим у прерізних закутках землі досвідом.

Українські пластуни були учасниками таких джемборі: 1931 — Слов’янське Джемборі в Празі, 1932 — Югославське в Загребі, 1933 — IV Світове Джемборі в Ґеделе (Мадярщина), 1947 — VI Світове Джемборі в Муасон біля Парижу та останнє VII Світове Джемборі в Бад-Ішль (Австрія) в днях 3-13 серпня ц. р.

Джерело: Християнський голос, ч. 34 (137), 26 серпня 1951 р., Мюнхен


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *