Спомини про Міттенвальд, відеофільм 1994

Міттенвальд, 2017, вид з гори Карвендель

Коли закінчилася Друга Світова війна, Німеччина кишіла мільйонами чужинецьких робітників і втікачів з країн, окупованих Совєтським Союзом. В більшості ті робітники повернулися до своїх країн. Однак приблизно 2.5 мільйона східньо-европейців, в тому числі біля 220 тисяч українців, відмовилися повертатися до їхніх батьківщин, окупованих більшовиками. Це були так звані переселенці, особи, або як їх звали по англійському DP (Displaced Persons).

Щоби дати опіку тим численним біженцям в 1945 році створено організацію, яка називалася Допоміжна і Реабілітаційна Агенція Об’єднаних Націй (УНРРА). Два роки пізніше ці обов’язки перебрала Інтернаціональна Допомогова Організація (ІРО). В основному ті організації мали завдання придбати постійну харчову допомогу і знайти житлові приміщення для тих, котрі не хотіли повертатися до своїх країн.

Вони були часто згуртовані по національності та приміщенні в таборах, які колись займали німецькі війська — в порожніх школах або в державних будинках. Тому що мешканцям таборів дозволено вибрати свою власну управу, завданням якої була адміністрація, навчання, культурні, розвагові і спортові товариства, то ті табори, які були в американській, англійській і французькій зонах Німеччини, часто були називані як DP republics.

Для багатьох жителів тих таборів, в яких вони перебували числом 3-4 більше років, таке життя було унікальним і в багатьох випадках приємним досвідом і конечністю. “ДП республіки” мали надмір молодих, енергійних і освічених людей. Хоч і мали вони скромний харч і приміщення (звичайно дуже переповнене), то все-таки вони не могли знайти жодної праці, в розбитій повоєнній Німеччині. Тому з огляду на пекучі щоденні потреби, на бажання виявити свої погляди, яких вони часто не могли висловлювати, а частинно, щоби уникнути нудьгу і бездіяльність, переселенці викликали в собі високоякісний хист до праці в організаціях, в культурних, наукових і політичних установах. Переважно більші українські табори, які мали пересічно між 2000-4000 мешканців, були в американській окупаційній зоні в Баварії, зокрема в Мюнхені, Реґенсбурґу, Брехтесґадені і Міттенвальді. Положений серед баварських Альп, над бистрою річкою Ізар, Міттенвальд під оглядом чудової природи був, мабуть, найгарнішим українським табором. Та чудова краса природи до певної міри також причинилася до життєдайної енерґії, завзяття і охоти працювати дуже ефективно в різних ділянках життя, з яких цей табір був широко відомим і славним.

Ювілейне Свято Весни в Міттенвальді, 1947

Такі обставини давали чудову нагоду українським біженцям видужати від жахливих років війни і приготуватися до наступного етапу їхнього життя, яке розкине їх по різних країнах світу. Це було подиву гідним явищем, як скоро і вміло українські переселенці створили свої адміністрації, школи, церкви, молодечі і спортивні організації та культурні ансамблі. Всі ці суспільно-громадські і адміністративні надбудови були на рівні середньої величини європейського міста і були виготовлені практично без нормальних засобів до такої праці. Дійсно подиву гідним було явище, як мешканці табору так мало уваги присвячували матеріальним потребам. Особливо для молоді роки побуту у Міттенвальді були прекрасними і незабутніми.

Свобідні від утиску праці, життєвої кар’єри, матеріальних набутків, вони могли посвятити себе і весь їхній час своїм талантам, замилуванням і прямо насолоджувалися юними роками життя серед чудових альпійських гір. Міттенвальд і інші українські переселенські табори були унікальними інкубаторами, в яких не тільки одиниці, але цілий дуже важливий сектор людей, з якого українська діяспора формувалася. Таким чином, весь досвід і аналіза життєвих проблем, вивчена і здобута в таборах, подібних до Міттенвальдського, згодом буде мати великий вплив на українські поселення в цілому світі.

Виставка “Мандрівка в минуле”, 2017

Майже півстоліття проминуло від часу, коли був заснованаий Міттенвальдський табір. Направду важко повірити, що дуже уживлене, імпульсивне українське життя серед альпійських гір тепер заникає в чим раз більш туманне минуле. В більшості колишні мешканці табору старшого віку вже відійшли у вічність. Ті, що живуть, є розкинуті і проживають по цілому світі, але по сьогоднішній день час до часу з’їжджаються на спільні зустрічі і спільно згадують улюблений і незабутній Міттенвальд. Ті, що були молодими в таборі, постарілися. Існує загроза, що ці унікальні роки українців як індивідуальних, так і громадських, пережитих в Міттенвальді, можуть піти у забуття. На щастя, д-р Остап Винницький, колишній мешканець Міттенвальду, виявив ідею і зробив відеофільм, який схопив фізичне положення, многогранність активного життя організацій, людей і що найважніше, духовність і натхнення, з яким жили мешканці українського табору у Міттенвальді. Табір у відеофільмі представлено саме таким, яким він був у дійсності. Це є цінний історичний документ, тому що ми не маємо подібного рекорду (запису – прим. 100 кроків) про жодний інший український переселенський табір.

Перш за все, д-р Винницький зібрав велику кількість рідкісних і потрібних інформацій про сам табір. По-друге, він представив все те в найбільш атрактивній формі, а саме – відеофільмі. Цей новий підхід є особливо цінним тому, що є ефективним способом показати все те через телевізію генераціям – дітям і внукам тих, котрі жили в Міттенвальді, в атрактивному візуальному показі життя в цьому таборі. В історії української діаспори ми маємо дуже мало візуальних документів такого роду. За виконання його не тільки колишні мешканці українського табору у Міттенвальді, але українські історики винні д-рові Остапові Винницькому дійсно щиру подяку.

Проф. Орест Субтельний,

травень 1994 року, Йорк Університет, Онтаріо, Канада

У  відеофільмі “Спомини про Міттенвальд” ви побачите:

  • Фільмування військових бльоків в “Егеркасерне”, річку Ізар, гору Карльвендель і вулиці міста Міттенвальд в 1989 р.
  • Відеофільмування дискусійного панелю колишніх жителів Міттенвальду в 1991 р.
  • Відеофільмування знімок з 1989 року міста Мюнхену, Фіссену, Міттенвальду і чудових королівських палат в Баварії
  • Відеофільмування кількасот знімок з 1946-1949 року про життя і діяльність мешканців табору в Міттенвальді. Серед них є знімки таборової управи, шкільної молоді (садочка, народної школи, гімназії, фізкультурної школи і студентського клюбу)
  • Знімки театральних вистав різних ансамблів
  • Знімки святочних походів різних організацій вулицями таборів.
  • Знімки з ділянки спортового Т-ва “Лева”, копаний мяч, відбиванка, кошиківка, легкоатлетика, шахова дружина, гокеїсти, лещетарество. Табелі і висліди розіграних змагань
  • Знімки з життя молодечих організацій Пласту і СУМ-у (їхня участь в дефідядах, життя в пластових таврах, джемборі, ведення гаївок).
  • Багато знімок з національних свят і Богослужень
  • Знімки з’їздів міттенвальдців на Союзівці в США
  • Знімка листа-привіту для колишніх мешканців табору від майора міста Міттенвальду (1989 рік)
  • Особисті спомини д-ра Остапа Винницького, колишнього секретаря-скарбника студентського клюбу в Міттенвальді
  • В дискусійному панелі, панелісти цікаво розповідають про їхнє індивідуальне і організаційне життя в Міттенвальдському таборі
  • Прочитані звіти праці таборової управи та всіх адміністративних відділів за 1946 і 1947 рік
  • У відеофільмі побачите багато Ваших приятелів, знайомих і членів Вашої родини.
  • Можливо побачите себе, але тоді Ви були 50 років молодшими!

Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*