П’ясецька Олександра (Нома)

Нома П’ясецька, 1934

Талановита піаністка, викладач музичних шкіл, громадська діячка.

Народилася Олександра 2 вересня 1909 року в селі Старе Хоросно на Львівщині, у родині о. Олексія П’ясецького і Каміли з Ціхоцьких. П’ятирічною дитиною втратила матір і двох тіток, які загинули на її очах від розриву бомби на початку Першої світової війни. Батько о. Олексій в 1915 р. починає працю канцлера консисторії при митрополиті А. Шептицькому; родина переїжджає до Львова і поселяється в комплексі на Святоюрській горі.

Музично обдарована Олександра з шести років навчалася гри на фортепіано у Вищому музичному інституті ім. Лисенка, у піяністки Марії Криницької, а згодом у композитора Василя Барвінського. Загальну освіту П’ясецька здобула в гімназії сс. Василіянок та гімназії «Рідної Школи». У гімназії вступила до гуртка «Пчілка» 2 куреня ім. Марти Борецької. З переходом до УУСП пластувала в 14 курені «Санітарки» (курінна писарка). Відома як пластунка Нома. 1928 року відбула Обласний табір на Соколі.

У 1937 р. П’ясецька одружується пластуном з Осипом Процишиним, членом УВО та ОУН, і цього ж року молоде подружжя заарештовує польська поліція. В короткому часі Олександру звільняють з-під арешту, а Осипа висилають в концентраційний табір Березу Картузьку. Звідти він повертається невиліковно хворим на туберкульоз і невдовзі помирає. Олександра мужньо перенесла цю особисту трагедію.

За німецької окупації Олександра намагається якнайбільше зробити для української спільноти: викладає в музичній школі, працює концертмейстером. Бере участь у відродженні Пласту, хоча й під іншою назвою — Виховні Спільноти Української Молоді. Проводить пластові табори у Брюховичах та Розлучі, організує мандрівки та сходження на Говерлу.

По Другій світовій війні П’ясецька є активним організатором Львівських музичних шкіл, де працює викладачем. У класі Олександри П’ясецької виховалась ціла плеяда талановитих піаністів — українських патріотів.

Померла у Львові 12 червня 1998 року, похована на Янівському цвинтарі.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*