Кладочний о. Йосип, в’язничний капелан

о. Йосип Кладочний

о. Йосип Єфрем Кладочний — пластун Бучацького пластового полку (згодом 30 курінь ім. М. Шашкевича).

Греко-католицький священик, капелан українських в’язнів на території Польщі, в’язень польських і совєцьких тюрем і концлагерів.

Син інтеліґентних селян з Бучача Андрія Кладочного і Анни з роду Кураш. Народився у Львові 11 січня 1906 року, коли мати перебувала на навчанні.

З раннього дитинства прагнув вчитися, вступив до Бучацької семирічної школи. Наприкінці війни, у 1917 р., Йосип вступив одразу до другого класу Бучацької гімназії, де належав до Пласту. Збереглася фотографія 1923 року, на якій Кладочний серед бучацьких пластунів у повних одностроях стоїть під хрестом полеглим за волю України.

Бучацькі пластуни, 1923. Йосип Кладочний стоїть четвертим справа

Бучацькі пластуни, 1923. Йосип Кладочний стоїть четвертим справа

Після закінчення гімназії у 1924 р. вступив до семінарії у Львові, згодом, за рекомендацією Митрополита Андрея, навчався на історичному відділі Варшавського університету, 1932 року захистив докторат. Під час вакацій їздив експедиціями до Вільна, по селах Полісся, де визбирував старовинні речі, книги, пам’ятки сакрального мистецтва для музею Митрополита Андрея (нині Національний музей ім. А. Шептицького), виконував різні доручення Митрополита. 28 грудня 1930 року висвячений на священика. Протягом року вивчав археологію в Римі.

На доручення Митрополита на початку 1932 року став капеланом українських в’язнів (кримінальних і політичних) на території корінної Польщі. Виконуючи ці обов’язки, зустрічався з провідниками і членами ОУН, зокрема Степаном Бандерою, Миколою Лемиком, Зеноном Коссаком, Дмитром Мироном, Миколою Климишиним та іншими. На доручення Проводу ОУН перевозив з тюрем до Львова усні розпорядження та інформації, а також шифрограми і таємні листи. Зв’язок через о. Йосипа Кладочного уможливив С. Бандері, засудженому до довічного ув’язнення, виконувати роль фактичного провідника Організації в Краї. Як душпастир, о. Йосип постійно намагався полегшити в’язням умови утримання.

Від 1933 року сповняв обов’язки сотрудника собору св. Юра у Львові, згодом — пароха присілка Клепарів. Редагував часопис «Лицарство Пресвятої Богородиці» (1936—1938), в той же час був душпастирем студентської молоді. Двічі арештований польською поліцією (1938 і 1939, вдруге вивезений до Берези Картузької). Під час першої совєцької окупації Галичини нелегально відвідав Рим як посланець від митрополита Андрея до Папи Пія XII.

У 1941—1942 рр. був парохом греко-католиків Києва. У 1943 році став капеланом дивізії «Галичина», був важко поранений у бою під Бродами. Після одужання повернувся до Львова, де був свідком останніх днів життя митрополита Андрея. У 1945 році організував постачання в Київ передач архієпископу Йосипу Сліпому та іншим ув’язненим владикам.

Заарештований у 1947 році, два роки пробув під слідством, засуджений за приналежність до ОУН і пропаганду до 10 років ув’язнення. Повернувся до Львова 1956 року, працював вантажником на фабриці, підпільно душпастирював.

Існує інформація, що КГБ робив спробу завербувати о. Йосипа і як агента “Тихого” відправити до Польщі (1957—1958) для збирання інформації про “реакційне уніатське духовенство”. Як свідчать архівні документи, поведінка “агента Тихого” в Польщі не викликала довіри, а дані, які згодом він надав КГБ, було розцінено як “витвір його фантазії”.

1980 року став ченцем-студитом, прийнявши монаше ім’я Єфрем.

Помер 14 вересня 1994 р., похований на Янівському цвинтарі у Львові.

 

Джерела:

  • Петро Шкраб’юк. Виноградник Господній. Історія життя о. д-ра Йосифа Кладочного. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, Місіонер, 1995.
  • Igor Hałagida. Między Moskwą, Warszawą i Watykanem. Dzieje Kościoła greckokatolickiego w Polsce w latach 1944-1970. — Warszawa, 2013.

 


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*