Грушкевич Микола Андрій, «Журавлине Перо»

Микола Грушкевич

Син Ярослава і Меланії Бородієвич. Народився 14 вересня 1912 року в Станиславові. 

До Пласту вступив 1923 р. — член гуртка «Крук» 11 куреня ім. І. Мазепи в Станиславові. Був курінним суддею (1929—30 рр.).

Після розв’язання Пласту був членом Головної Ради Товариства «Орли» КАУМ, зокрема як організатор таборів.

У Німеччині вступив до Пластового Сеньйорату і в 1946—47 рр. був членом старшини ініціятивного пластового гуртка і проводу ОП УПС в Бамберґу. До 7 куреня УПС ім. А. Войнаровського прийнятий в Америці 1950 р., а від 1956 р. очолював його як курінний (батько куреня).

Перебуваючи від 1952 р. в Клівленді, весь час працював активно в Пласті. В ОП УПС був довший час членом проводу й провідником. У станиці впродовж кількох років був членом і головою Контрольної Комісії, а у 1960 р. зайняв пост станичного Клівленду.

У рр. 1956—59 присвятився пластовому домові в Клівленді: був спершу головою Комітету придбання Пластового дому, опісля головою Комітету посвячення Пластового дому, а врешті головою Управи Пл. дому. Нагороджений орденом св. Юрія в золоті.

Директор Пластового музею в Пармі (1987—2002).

Закінчив Львівський університет, медичний відділ (1937). У 1938 переїхав до Берліна, де спеціалізувався з внутрішньої медицини, згодом працював в університетських клініках. Написав дисертаційну працю «Вплив хініну на обмін вуглеводів». Від 1940 року — асистент клініки природолікування в Дрездені; від 1945 — лікар у м. Бамберґ.

У США нострифікував диплом і провадив приватну практику в Клівленді. Член Українського лікарського товариства Північної Америки, співзасновник його відділу в Огайо, колишній його голова. Член НТШ і член його управи в Огайо.

Активний в комітеті побудови катедри св. Йосафата, щедрий жертводавець.

Автор серії курінних брошур “Під знаком золотого стремени“, статей про здоров’я пластуна. Редактор документального збірника „Українська молодь Христові” і збірки віршів „На громадському перелазі”.

 

Одружений, мав двоє дітей.

Помер 27 грудня 2002 у Клівленді, похований на цвинтарі свв. Петра і Павла в Пармі, Огайо, США.

Джерела:

  • Вузли дружби. Бюлетень 7-го Куреня У.П.С. ім. Андрея Войнаровського: Ювілейне видання. – Клівленд – Нью-Йорк, 1960. – С. 50-51
  • Стаття в Енциклопедії сучасної України.
  • Посмертні згадки у газеті “Свобода“.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*