Зі спогадів пл.сен. Лідії-Мелянії Мриц-Шав’як, Гр, Балтимор

Спогди Лідії-Меланії Мриц-Шав'як

Зі спогадів пл.сен. Лідії-Мелянії Мриц-Шав’як, Гр, Балтимор, матеріали зберігаються в архіві КПС США, Філадельфія.

1. Ім’я і прізвище (сен. ступінь)

Лідія-Мелянія Мриц-Шав’як, сеніорський курінь ч. 2 “Ті, що греблі рвуть“.

2. Місцевість, де вступив до Пласту

Я вступила до Пласту в Тернополі.

3. Як називалася школа, де засновано пластовий курінь?

Школа, де засновано пластовий курінь, називалася дівоча гімназія “Рідної Школи”.

4. Число і назва куреня. Хто був патроном куреня?

Число заснованого куреня було 32, це був курінь ім. Олени Пчілки.

5. Ім’я і прізвище: курінного, зв’язкового, кошового?

Цей пластовий курінь засновано в році 1923. Того року на вакації приїхав до Евгенії Флисак-Янківської зі Золочева її тіточний брат Іван Коропецький з двома товаришами. В Золочеві вже існував Пласт. І вони в чвірку заснували в Тернополі Пласт.

Перша Пластова Команда: Атанас Сваричевський – кошовий. Сваричевський був тоді учнем 7-мої кляси української класичної гімназії. До Пластової Команди належали: Микола Волошин та Роман Мицко, учні тої ж гімназії. По Сваричевськім – кошовим був Микола Волошин.

По жіночій лінії: Першою курінною (тоді вона називалася полковницею) була Оксана Сидоряк, дочка українського Гімназійного професора в Тернополі. По році вона з усією родиною Сидоряків виїхала до УРСР, де вони всі пропали. Другою курінною була Ірина Крохмалюк, яка померла по матурі. Третьою курінною була Стефа Трояк-Дзядів (померла в Джерзі Ситі в р. 1962). В р. 1926 мене вибрали четвертою курінною 32-го Куреня ім. Олени Пчілки.

Нашим опікуном з доручення Верховної Пластової Команди був проф. Никифор Гірняк, вчорашній Отаман Української Галицької Армії, в р. 1923 -управитель Дівочої Гімназії “Рідної Школи” в Тернополі, де створено українську пластову станицю. Крім нормальної пластової праці в моїм пластовім гуртку я займалася теж організацією новаків і була їх виховницею. Разом з проф. Никифором Гірняком я зорганізувала в Тернополі – новацтво і була зв’язковою 3-го Зв’язку Новаків. В Тернополі я зложила 1-шу і 2-гу пластові проби.

Прапор нашого куреня був малиново-чорний. Ми носили малиново-чорні краватки, гранатові фалдовані спіднички і білі блюзки, на голові – шоломи.

6. Як чисельно великий був ваш курінь?

Курінь був великий. Належали до нього товаришки з мужеської гімназії (два гуртки), зі семінарії (три гуртки) та з Гімназії “Рідної Школи” (три гуртки).

7. Де відбувалися сходини? В природі, чи в домівках? Якщо в природі то де? Якщо в домівці – то де була домівка?

Пластові сходини відбувалися в домівці в Гімназії “Рідної Школи”. Дир. Никифор Гірняк був не тільки нашим опікуном, але він був теж відомий з праці в нашому Пласті, яку перед І св. війною провадив в рідношкільній Гімназії в Рогатині.

Спогади Никифора Гірняка, с. 161б, Тернопіль

Спогади Никифора Гірняка, с. 161б, Тернопіль

8. Як часто відбувалися прогульки?

Прогульки ми відбували дуже часто. Пригадую собі цілоденну прогульну до Прошови, 20 км від Тернополя, до дому товаришок-пластунок Фалендишівних. Пригадую собі теж дводенну прогульну до села Великі Гаї, 7 км від Тернополя. Там ми ночували під отвертим небом. Про мішки до спання ми ще тоді нічого не знали. З більших прогульок пригадую собі прогульну до Шашкевичівського Підлисся, коло Золочева. Як курінна, я вела пластову пластову прогульну до Золочева на великий Окружний Пластовий 3’їзд.

В році 1929 був в Тернополі Окружний Пластовий з’їзд, на якім посвячено прапор нашого 32-го Пластового Куреня. На цей з’їзд прибули пластуни з цілої округи, зі Золочева, Бережан, Рогатина, а теж зі Львова.

9. Крім звичайних зайнять, чи курінь мав якісь свої особливі зайняття?

Крім звичайних пластових зайнять пластунки помагали в праці Комітетові для політичних в’язнів і м.ін. носили політичним в’язням обіди до тюрми.

В похороні одного політичного в’язня пласт зорганізовано взяв участь. Пласт організовано брав участь у таких національних святах як в честь Шевченка, Франка, та в таких релігійно-церковних святах як Водосвяття. Ми щорічно упорядковували могили наших воїнів з часів наших визвольних змагань, а було цих могил около півтора тисячі на міському цвинтарі в Тернополі. Брали ми участь у пластових одностроях у загально-громадських фестинах, виводили з віночками хороводи, або з пластовими палицями пластовий танок. Займалися спортом, грали у відбиванку та інші спортові гри, взимку лижвувались.

10. Яке було відношення української громади до Пласту?

Українське громадянство ставилося до пласту дуже прихильно.

11. Як часто відбувалися сходини: гуртка; куреня?

Гурткові сходини відбувалися щотижня, а курінні раз у місяць.

12. Як ставилася державна влада до української молодечої організації Пласт?

Державна влада ставилася до української молодечої організації Пласт – неприхильно, польська поліція нас переслідувала, але чим більше польська поліція нам дошкулювала, тим масовіше молодь горнулася до Пласту.

13. Чи в тому часі були основані ще інші молодечі організації? Як вони називалися?

В тому часі в Тернополі інших українських легальних молодечих організацій не було.

14. Як що Ви були пластуном/пластункою перед 1930 р. – що сталося з Вами після розв’язання Пласту?

В р. 1927 моя родина перебралася на постійний побут до Львова. В р. 1928 мене прийняли до 2-го Пластового Куреня “Ті,що греблі рвуть” і деякий час я була писаркою цього куреня. Наш курінь організував обласні та інструкторські табори в Карпатах. Я відбула два табори на Соколі, була в булаві цих таборів та вела картографію, сигналізацію та піонерку і доповідала на теми виховання новацтва.

Крім праці в моєму курені ”Ті,що греблі рвуть” я була рівночасно писаркою Головної Команди Уладу Новаків і належала до Головної Таборової Команди Новаків, головою якої був о. Олександер Бучацький, засновник І перший Командант Уладу Пластового Новацтва і організатор новацьких таборів на Остодорі в Карпатах. До Головної Таборової Команди Новаків належали теж: Іван Кліщ, Іван Сидорів та Зенон Котович. Я теж вела у Львові новацькі гуртки і була референтною новацьких справ в моєму курені “Ті, що греблі рвуть”. Після розв’язання Пласту польською владою я – з моїми трьома сестрами,що теж були пластунками – вступила до “Вогнів”, видавничої кооперативи у Львові для публікації творів пластових авторів. “Вогні” після закриття Пласту польською владою згуртували весь тодішній пластовий актив, який видавав ідеологічний журнал “Вогні” і вів таємну пластову діяльність. Впорядницею була тоді у нас Софія Мойсеович. Будучи у “Вогнях”, я дальше вела працю серед новацтва, влаштовуючи сходини новаків навіть на Стрийському цвинтарі у Львові.

15.  Як Ви вступили до Пласту – після 1930 р.?

Спеціалізацією мойого куреня “Ті,що греблі рвуть” було організування та ведення пластових таборів на Соколі в Карпатах. Я брала участь в обласнім та інструкторськім таборах в рр. 1928-29. Я була в булаві обох таборів та в обох таборах я вела картографію, сигналізацію і піонерку. В обласнім таборі я вела теж таборову хроніку.

Табір на Соколі, серпень 1930. У цивільному вбранні - комендант табору, проф. Роман Шипайло. Справа, високий - Володимир Янів. Олег Волянський стоїть другий зліва

Табір на Соколі, серпень 1930. У цивільному вбранні – комендант табору, проф. Роман Шипайло. Справа, високий – Володимир Янів. Олег Волянський стоїть другий зліва

16. Де і коли Ви відновили свою діяльність після 1945 р.?

Після 1945 р. я хворіла, довгий час була в лікарні і не могла брати активної участи в Пласті.

17. Чи можете щось розказати про себе?

Крім діяльности в Пласті я була теж активно зайнята в громадському житті на рідних землях.

Згідно з директивою мого куреня “Ті,що греблі рвуть”, що його членки повинні – особливо після закриття Пласту – віддаватися теж громадській роботі, я зв’язалася з Товариством “Будучність”, товариством опіки над українськими домашніми помічницями і робітницями (служницями), що було засноване 1929  р. у Львові, з метою ведення релігійної опіки, національного освідомлення, подачі фахової допомоги і посередництва з працедавцями у Львові було понад тисячу українських служниць зі сіл. З цим товариством я була тісно зв’язана до вибуху другої світової війни, була членом його Головної Управи, а крім цього вела філію цього товариства на Стрийському передмісті у Львові з обов’язковими щонедільними – і кожного свята – пополудневими кількагодинними сходинами для 20-40 членок філії.

Вже від перших літ постійного замешкання у Львові я була організаційно зв’язана з жіночим товариством Союз Українок у Львові. Загальні Збори Союзу Українок у Львові в квітні 1936 р. вибрали мене заступницею в Головному Виділі Т-ва, а Загальний З’їзд Союзу Українок у Львові в жовтні 1937 р. вибрав мене членом Головного Виділу Т-ва. В р. 1937 в Головному Виділі С.У. у Львові за головування Мілени Рудницької я була референтною зв’язків з українськими жіночими організаціями поза Сх. Галичиною, працювала секретаркою в процесі організування Світового Союзу Українок, а після створення його 14-го жовтня 1937 р. я була членом Головної Ради Всесвітнього Союзу Українок.

Після закриття 6-го травня 1938 р. Союзу Українок польською владою – виникла на його місце нова українська жіноча організація в липні 1938 р. під назвою “Дружина Княгині Ольги”. Я була в Головній Управі цієї нової української жіночої організації.

Я була теж активним членом Марійської Дружини Студенток, якої духовим провідником був о. Іриней Назарко.

Я закінчила музичну консерваторію у Львові і це було для мене джерело прожитку на довгі-довгі роки життя.

В українськім ДП-таборі в Пфарркірхені, в Баварії, я навчала таборових дітей музики.

На терені Америки я зв’язалася з Українським Музичним Інститутом (УМІ) в р. 1954 і від того часу веду Відділ УМІ в Балтіморі як його керівник та вчителька гри на фортепіяні і теоретичних предметів.

В Балтиморі, від часу нашого приїзду до цього міста (1951 р.) я завжди брала участь в житті місцевого Пласту, не поминаючи ніяких пластових святкувань та імпрез. Впродовж 27 років, як керівник і вчитель УМІ, я підготовляла пластунів до музичних виступів у загально національно-громадських і пластових імпрезах, а своїх учнів переконувала, щоб вони стали пластунами.

Маючи дочку пластункою, я відвідувала пластові табори на терені Америки і Канади, в яких вона перебувала, та була присутньою на їх таборових імпрезах та ватрах. Нашу дочку – нині: Уляна Шав’як-Паславська – я виховала в дусі пластових засад і вона сьогодні є — вдруге — курінною Куреня УСП “Шостокрилі”, а в р. 1976 була команданткою пластового табору юначок на Писаному Камені і дістала похвалу за свою роботу.

Верифікована в р. 1976 – нині я активно включена в пластове життя Балтимору, як секретар Осередку Сеніорів. Я теж активна в житті української балтиморської громади як містоголова Балтиморського Відділу Союзу Українок Америки. Від 1973 року я активно підготовляю щороку українські фестивалі в Балтиморі (Мериленд), уладжуючи спеціяльно мистецький кіоск УМІ, і за цю роботу я дістала від Управи міста Балтимору три нагороди. На цих українських фестивалях впродовж двох днів я веду українську пропаґанду, не тільки музичну, але й – загальну.

18. Які особисті, наукові, чи інші досягнення здобули (осягнули) члени Вашого куреня?

Цьопа Паліїв працювала науково. Софія Мойсеович-Янів працює науково в Сарселі (Енциклопедія Українознавства), Ольга Кузьмович займається не тільки пластом, але й журналістикою і є тепер головою Спілки Українських Журналістів Америки (СУЖА). Майже кожна членка куреня “Ті,що греблі рвуть” була, або й дальше є заанґажована в якійсь ділянці громадської роботи.

19. Який вклад праці вложили члени куреня в життя укр. громади, церкви, наукові і мистецькі товариства?

Про це слід би писати окрему розвідку, бо з мого куреня, і з того тернопільського, і з куреня “Ті, що греблі рвуть” важко знайти особу, що не працювала б громадсько, а цим самим не залишила б тривалого сліду в певній ділянці громадського життя.

20. Скільки членів куреня брало участь в І-ій світовій війні; скільки в ІІ-ій світовій війні?

На це питання важко мені статистично відповісти.

21. Хто з Вашого куреня став національним героєм?

Нашим національним героєм є Слава Кліш, що згинула в тюрмі за польської окупації, а теж Міка Глинянська, що теж згинула в польській тюрмі як політичний в’язень.

22. Чи у Запій пам’яті зарисувався якийсь виразний спомин з котрим Ви могли би поділитися з нами?

Це моя діяльність в пластовім новацтві, де я працювала разом з о. Бучацьким та ст.пл. Іваном Кліщем (загинув в Харкові в часі II світової війни). Це була незвичайно зіграна і повністю позитивна співпраця.

А найвиразніший спомин з життя львівського пласту – це демонстрація Українців, отже і пластунів, в дні 1-го Листопада 1928 року на Площі Юра у Львові а приводу 10-річчя української державности на Західних Землях України, коли поліція, польська поліція стріляла до демонстрантів. Незабутньою подією для мене залишилася моя остання зустріч з Сірим Левом у Клівленді, у вересні 1961 р., коротко перед його смертю.

Тоді (2-3 вересня 1961 р.) в Пластовім Домі в Клівленді відбувалася Конференція УПС, скликана Головною Булавою УПС, а з конференцією був получений з’їзд куреня УПС “Войнарівці” на фармі д-ра Миколи Грушкевича “Журавлине Перо”. Вечором сам Сірий Лев запалив ватру на фармі і мав дуже гарну і зворушливу промову. Була це його остання пластова ватра.

23. Що найбільше в юних літах подобалося Вам в Пласті?

Ідеалістичне наставлений пластової молоді.

24.  Чи можна це примінити до сьогоднішніх обставин?

Абсолютно — так!

25. Чи пластова сьогоднішня молодь дуже різниться від пластунів Ваших часів?

В сьогоднішньої пластової молоді нема карности і нема пластової дружби.

26. Які є характеристичні черти тих різниць?

В душі сьогоднішньої пластової молоді переважає матеріялізм, гін за вигодами, що їх дає тут модерна техніка, а крім того брак в сьогоднішньої молоді любови до рідної української мови. Про це теж слід би писати окрему розвідку.

27. Як Виглядав Ваш прапор?

Гляди точка 5.

28. Як виглядав однострій юнака?

Гляди точка 5.

29. Що хотіли би Ви передати молодому пластовому поколінню?

Ідеалістичне наставлення української пластової молоді на рідних землях.

30. Які пластові пости Ви займали продовж свойого життя?

Гурткова, впорядниця, курінна 32 куреня в Тернополі, писарка куреня “Ті, що греблі рвуть”, зв’язкова 3-го зв’язку новаків в Тернополі, писарка Головної Команди Уладу Новаків у Львові, член Головної Таборової Команди Новаків у Львові, інструктор картографії, сигналізації, піонірки в обласному та інструкторському таборах на Соколі в Карпатах, член булави тих же таборів, хронікерка обласного табору в Карпатах, нині – секретар Осередку Праці Сеніорів в Балтиморі

31. Чи хтось із Ваших рідних належав до Організації Пласт?

Я і три мої сестри та брат належали і належать до Пласту, а крім них – наша дочка.

32. Яка на Вашу думку була найкраща Пластова Зустріч?

Кожний пластовий табір у Карпатах був найкращою Пластовою Зустріччю, а на терені Америки – Ювілейна Пластова Зустріч на “Вовчій Тропі” в році 1962 (28-го серпня – 3-го вересня).

Спогди Лідії-Меланії Мриц-Шав'як

Спогди Лідії-Меланії Мриц-Шав’як

Балтимор, у червні 1981

Джерело: архів КПС США, Філадельфія.

Підготовка тексту: ст.пл. Христина Тинкалюк


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*